3.2. Міжнародні трибунали ad hoc для колишньої Югославії та Руанди

Питання про діяльність трибуналів ad hoc вже розглядалося вище. Та оскільки вони були і є важливим елементом системи запобігання серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права, нам треба проаналізувати їх роль у цій сфері.

Трибунали ad hoc були створені у відповідь на грубі порушення норм міжнародного гуманітарного права в Югославії та Руанді [22, c. 7]. Історично першим було створено Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії. 25 травня 1993 року Рада Безпеки ухвалила у своїй резолюції 827 Статут Міжнародного кримінального трибуналу для Югославії.

Досвіт здобутий при створенні МКТЮ, було використано було використано при створенні незадовго після цього іншого трибуналу для Руанди. Міжнародний кримінальний трибунал для Руанди був створений Радою Безпеки ООН згідно з резолюцією 995 від 8 листопада 1994 року у відповідь на офіційне прохання уряду Руанди.

Правовою підставою створення трибуналів стала глава VII (ст. 39, 41). Статуту Організації Об’єднаних Націй, яка визначає дії цієї організації у разі загрози міжнародному миру і безпеки.

Місцем знаходження МКТЮ є Гаага, МКТР – місто Аруша (Об’єднана Республіка Танзанія). Трибунали мають практично ідентичну структуру і складається з наступних органів: камер, що включають дві Судові камери й Апеляційну камеру; Обвинувача і Секретаріату. Апеляційна камера є єдиною для двох трибуналів. Це рішення покликане забезпечити однакове застосування норм міжнародного права обома трибуналами [35, c. 187].

Що ж стосується відмінностей в структурі трибуналів, то вони полягають у кількості суддів, які входять до кожної судової камери. У МКТЮ камери складаються із шістнадцяти постійних незалежних суддів і в будь-який період часу максимум дев’яти незалежних суддів ad litem. МКТР взагалі складався з одинадцяти суддів, по три для кожної судової камери та п’ять для апеляційної. Можливість залучення до роботи трибуналу суддів ad litem непередбачено.

Юрисдикція МКТЮ та МКТР закріплена у їхніх Статутах та резолюціях Ради Безпеки ООН, якими було утворено ці трибунали. Згідно зі ст. 1 Статуту МКТЮ трибунал наділений владою переслідувати у судовому порядку осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії починаючи з 1991 року. Відповідно до ст. 1 Статуту МКТР трибунал наділений владою переслідувати у судовому порядку осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території Руанди та руандійських громадян, відповідальних за такі порушення, вчинені на території сусідніх держав, у період між 1 січня 1994 року і 31 грудня 1994 року. Аналіз навіть цих статей дозволяє дійти висновку, що незважаючи на однаковий процес створення трибуналів, їхні юрисдикції мають достатньо багато відмінностей.

Юрисдикція МКТЮ за предметом охоплює: геноцид, злочини проти людяності, серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 року та порушення законів та звичаїв ведення війни.

Юрисдикція МКТР є значно обмеженішою і охоплює злочини проти людяності, геноцид та воєнні злочини. Однак, зважаючи на те, що конфлікт у Руанді не був міжнародним, до поняття воєнних злочинів включались лише порушення статті 3, спільної для Женевських конвенцій і Додаткового протоколу II.

Юрисдикція трибуналів за колом осіб тільки є аналогічною і поширюється лише на індивідів (ст. 6 Статуту МКТЮ і ст. 5 Статуту МКТР відповідно). По-різному Статути трибуналів вирішують питання громадянство осіб, на яких поширюється юрисдикція. Статут МКТР передбачає певні обмеження, на відміну від Статуту МКТЮ. Персональна юрисдикція трибуналу обумовлена територією, на якій було вчинено злочин. Якщо злочин було вчинено у Руанді чи Югославії, громадянство обвинуваченого не має значення. А от якщо злочин, що підпадає під юрисдикцію МКТР, вчинено на території сусідніх з Руандою держав, трибунал може притягти до відповідальності тільки громадян Руанди.

Юрисдикція за часом є обмеженою в обох трибуналах у зв’язку зі статусом ad hoc. Юрисдикція МКТЮ починається 1 січня 1991 року. Кінцева дата відповідно до резолюції РБ ООН 827 [11, c. 2-14] мала бути визначена додатково після відновлення миру.