3. Структура науки і її функції

Філософське поняття об'єктивного буття включає природу, суспільство і людину. Відповідно до цих трьох елементів буття в науці чітко виділяються три сфери знання про них. Це змістовний аспект науки.

Залежно від сфери буття, а отже, і від роду дійсності, що вивчається, розрізняються три напрями наукового знання: природознавство – знання про природу; суспільствознавство – знання про різні види і форми суспільного життя, а також знання про людину як мислячу істоту. Природно, ці три сфери не є і не повинні розглядатися як три частини єдиного цілого, вони є лише сусідами одна одної. Межа між цими сферами відносна.

Вся сукупність наукових знань про природу формується природознавством. Його структура є безпосереднім віддзеркаленням логіки природи. Загальний обсяг і структура науково-природничих знань великі і різноманітні.

Сюди включається знання про речовину і її будову, про рух і взаємодію речовин, про хімічні елементи і сполуки, про живу матерію і життя, про Землю і Космос. Від цих об'єктів природознавства беруть свій початок і фундаментальні науково-природничі напрями.

Тіла, їх рух, перетворення і форми прояву на різних рівнях буття є об'єктом фізичних наукових знань. Через свій фундаментальний характер вони покладені в основу природознавства і обумовлюють інші знання.

Хімічні елементи, їх властивості, перетворення і сполучення відображаються хімічними знаннями. Вони мають багато точок перетину з фізичними знаннями, на основі чого виникає цілий ряд суміжних дисциплін: фізична хімія, хімічна фізика і т. ін.

Біологічні знання охоплюють групу знань про живе, своїм предметом вивчення вони мають клітину і все, що від неї походить. В основу біологічних знань покладено знання про речовину, хімічні елементи. Через це на стику знань виникають такі науки, як біофізика, біохімія та ін.

Земля як планета є предметом вивчення геологічних знань. Вони розглядають будову і розвиток нашої планети. На стику з іншими групами знань виникають геохімія, палеонтологія, геофізика та ін.

Одним із найдавніших, але в той же час найсучаснішим напрямом у науці є космологічні знання, предметом яких є Всесвіт як ціле. Космологія вивчає стани і зміни космічних об'єктів.

Іншим фундаментальним напрямом наукового знання є суспільствознавство. Предметом його є суспільні явища і системи, структури, стани, процеси. Суспільні науки дають знання про окремі різновиди і всю сукупність суспільних зв'язків і відносин.

За своїм характером наукові знання про суспільство численні, але вони можуть бути згруповані за трьома напрямами: соціологічні, предметом яких є суспільство як ціле; економічні, які відображають трудову діяльність людей, відносини власності, суспільне виробництво, обмін, розподіл і засновані на них відносини у суспільстві; державно-правові знання, що мають за свій предмет державно-правові структури і відносини в суспільних системах, їх розглядають усі науки про державу і політичні науки.

Третій фундаментальний напрямок наукових знань складають наукові знання про людину і її мислення. Людина є об'єктом вивчення великої кількості різноманітних наук, які розглядають її в різних аспектах. Зі всієї сукупності наук саме гуманітарні науки орієнтовані на інтереси людини, яка виступає для них як міра всіх речей. Але сама людина і її розумові здібності вивчаються психологією — наукою про людську свідомість; логікою — наукою про форми правильного мислення.

Математика — наука про кількісні відносини дійсності. Вона є міждисциплінарною наукою. Її результати використовуються і в природничих, і в суспільних науках.

Разом із вказаними основними науковими напрямами до окремої групи знань повинні бути віднесені знання науки про саму себе. Наукознавство сьогодні вважається самостійною науковою дисципліною, що швидко розвивається.

У структурному плані виділяють: фактологічні знання — набір систематизованих фактів об'єктивної дійсності; теоретичні або фундаментальні знання — теорії, що пояснюють процеси, які відбуваються в об'єктивній дійсності; техніко-прикладні знання, або технології, — знання про практичне втілення фактологічних та фундаментальних знань, внаслідок чого досягається певний технічний ефект; практично-прикладні, або праксеологічні, знання — знання про той економічний ефект, який може бути одержаний у разі застосування вищеназваних груп знань.

У логічному аспекті наукове знання є розумовою діяльністю, вищою формою логічного знання, продуктом людської творчості. Початковим пунктом його є чуттєве пізнання, що проходить від відчуття до сприйняття і уявлення. Після цього відбувається перехід до раціонального пізнання, що розвивається від поняття до судження і висновку. Цьому відповідає рівень емпіричного і теоретичного знання.

І, нарешті, соціальний аспект наукового знання представляє його як суспільне явище, колективний процес дослідження і застосування результатів цього дослідження. У цьому аспекті нас цікавлять наукові установи, колективи, навчальні заклади, організації вчених і т. ін.

Визначивши структуру наукового знання, ми тим самим одержали можливість дати визначення науці. Наука — це динамічна система об'єктивно реальних знань про істотні зв'язки дійсності, що одержуються і розвиваються у результаті спеціальної суспільної діяльності та перетворюються завдяки їх застосуванню в безпосередню практичну силу суспільства.

У тісному зв'язку із структурою наукового знання перебуває проблема функцій науки. Їх виділяється декілька:

1) описова — виявлення істотних властивостей і відносин дійсності;

2) систематизуюча — віднесення описаного до певних класів і розділів;

3) пояснювальна — систематичне викладення суті об'єкта, що вивчається, причин його виникнення і розвитку;

4) виробничо-практична — можливість застосування одержаних знань у виробництві, для регулювання суспільного життя, в соціальному управлінні;

5) прогностична — прогноз нових відкриттів у рамках існуючих теорій, а також рекомендації на майбутнє;

6) світоглядна — внесення одержаних знань в існуючу картину світу, раціоналізація відносин людини до дійсності.

За свою історію людство накопичило найрізноманітніші за своїм характером знання, і наукові знання є лише одним з їх видів. Тому постає питання про критерії науковості знань, що відповідно дозволяє віднести їх або до категорії наукових, або до будь-яких інших.