109

Лекція 1. Наука і її роль у житті суспільства План

1. Проблема визначення науки.

2. Співвідношення науки, філософії і релігії.

3. Структура науки і її функції.

4. Критерії науковості знання.

5. Розвиток наукового знання.

6. Специфіка наукових революцій.

1. Проблема визначення науки

Впродовж усієї історії людство виробило декілька способів пізнання і освоєння навколишнього світу. Одним із найважливіших з них є наука. Сьогодні абсолютно очевидно, що наука є складовою частиною духовної культури суспільства. З її виникненням почали накопичуватися унікальні духовні надбання, що відіграють все більш важливу роль в усвідомленні, розумінні і перетворенні дійсності. На певному етапі людської історії наука, подібно до інших елементів культури, які виникли раніше, розвинулася у відносно самостійну форму суспільної свідомості. Це обумовлено тим, що цілий ряд проблем, що стоять перед суспільством, можуть бути вирішені тільки за допомогою науки.

Розуміння ролі і місця науки у житті людей – складний процес, який не завершений і в наші дні. Воно вироблялося і продовжує вироблятися довго і важко, у боротьбі підходів, ідей, в ході подолання труднощів, суперечностей, сумнівів та поставленні нових питань. Тільки у 20-ті роки XX сторіччя виникла нова наукова дисципліна, що одержала назву «наукознавство». Вона покликана розкрити суть і особливості науки, механізми її розвитку і застосування, а також загальні закономірності розвитку і функціонування науки як системи знань і особливого соціального інституту.

Перше, на що звернули увагу засновники наукознавства, — це походження самого латинського слова «scientia», що в перекладі означає «знання». З певного часу це слово стало позначати науку і у цьому значенні увійшло до деяких європейських мов. Але проблема полягає у тому, що не будь-яке знання є наукою. Знання отримуються людиною у найрізноманітніших сферах її життєдіяльності: у повсякденному житті, в політиці, в економіці, в мистецтві, в інженерній справі, але в них отримання знань не є головною метою.

Так, мистецтво за допомогою художніх образів відображає реальність, створює естетичні цінності, відображає відношення художника до реального світу. Релігія ж створює світ трансцендентного знання, в якому людина спілкується з Богом. Філософія формує знання людини про буття, про місце людини у світі і про її власний внутрішній світ.

Разом з цими формами суспільної свідомості наука є частиною єдиної культури. Але саме у порівнянні і взаємодії з ними виявляється специфіка науки. І релігія, і філософія, і мистецтво, і наука — всі вони по-своєму відображають реальність і при цьому створюють свій власний світ, свою штучну реальність. Наука створює світ знань, що складається тільки з експериментально перевірених та доведених даних про цей світ, і висновків, одержаних на основі законів логіки. У цьому світі самій людині, суб'єктивному елементу цього світу, його ціннісним орієнтаціям відводиться дуже незначна роль (для цього є мистецтво, мораль, релігія). Тому, тільки взаємодоповнюючи один одного, всі ці складові частини культури можуть виконувати свою основну функцію – забезпечувати життя людини, будучи сполучною ланкою між людиною і природою. Якщо ж у цьому взаємозв'язку якійсь одній частині надається більше значення порівняно з іншими, то це приводить до збіднення культури в цілому та спотворення її основного призначення.