1.2.2 Навчальний тренінг як технологія розвитку професійно важливих якостей майбутнього фахівця.

Як інтеграцію традиційних та інноваційних освітніх форм і технологій чимало науковців (А.В.Кунцевська, В.О.Лефтеров, Л.І.Мороз, Ю.М.Швалб, та ін.) розглядають впровадження у традиційну освіту такої форми як навчальний тренінг.

Як стверджують науковці, навчальний тренінг покликаний активізувати учбово-професійну діяльність студентів, включити їх у процес здобуття особистісних знань та формувати вміння самостійно поповнювати свій запас знань протягом життя [97].

За останні 15 років тренінг став досить поширеною формою психологічної практики, проте у вищій школі застосовується переважно поза навчальним процесом [259].

За Ю.М. Швалбом фрагментарне застосування тренінгу не дає можливості здійснити системну детермінацію змін у галузі вищої освіти, оскільки принципово неможливо у межах однієї дисципліни сформувати особистість конкурентоспро- можного професіонала, здатного не тільки до власного (індивідуального) професійного розвитку, а й до розвитку власної професії (соціокультурного розвитку) [260].

Тому, на думку науковця, традиційні та інноваційні форми організації навчання повинні бути спрямовані на активізацію пошуку у вирішенні проблемних питань, розвитку внутрішнього діалогу студента та формування здатності до самостійного вибору на основі усвідомлення можливих суперечливих рішень як необхідної умови розвитку творчого мислення [260 ].

Для цього, за словами О.Ф. Бондаренка, необхідне включення у навчальні плани дисциплін, які б сприяли підвищенню психологічної культури студентства відповідно до актуальних запитів суспільної практики та завдань щодо підвищення професійної компетентності [13].

Ю.М.Швалб на основі ґрунтованого аналізу розвитку і становлення професійної освіти робить висновок про те, що тренінгові технології повинні стати одним із провідних засобів професійного навчання, завдяки спрямованості на формування особистісної та професійної компетенції [7].

Н.О.Євдокимова зазнача, що молодь засвоює інформацію швидше, якщо заняття проходить інтерактивно: одночасно з одержанням інформації обговорюються незрозумілі моменти, одразу закріплюються отримані знання, формуються способи дій та поведінки. Такий метод втягує учасників у процес навчання, а сам процес навчання стає легшим і цікавішим. Це все досягається завдяки проведенню навчальних тренінгів [6].

На думку науковця Н.О.Євдокимової вирішення проблеми формування професійно важливих яккостей фахівців можливе через організацію освітнього процесу, що включає цілісні системи професійно-орієнтованих тренінгів [8].

Ю.М.Швалб наголошує, що впровадження практико-орієнтованої освіти зорієнтоване на засвоєння різноманітних практик, що дозволить випускникам у подальшій фаховій підготовці успішно їх реалізувати [203].

У фаховій підготовці, стверджує автор, необхідність використання тренінгів зростає, адже він розглядається як інструмент вирішення багатьох завдань, таких як: розвиток особистості, психічних процесів; самопізнання, підвищення соціально-психологічної компетентності, формування професійно важливих якостей, корекція особистісних якостей та вмінь, профілактика негативних станів та явищ [263].

Чимало науковців висвітлюють власний досвід щодо застосування навчального тренінгу в освітньому процесі [258].

Так, Ю.М.Швалб наголошує на задачному підході до побудови навчального тренінгу у вищому навчальному закладі [264], Л.І.Мороз розглядає вплив професійно-психологічного тренінгу на становлення особистості фахівця [212].

В.О.Лефтеров приділяє основну увагу впровадженню тренінгових технологій у навчальний процес при підготовці співробітників органів внутрішніх справ [183], А.В.Кунцевська вбачає у навчальному тренінгу спеціально організований процес рефлексії [173].

Н.О.Євдокимова зазначає, що навчальні тренінги спрямовані на формування навичок, умінь та способів дій у конкретних практично-професійних ситуаціях, розвиток важливих професійно значущих якостей студентів [279].

Навчальний тренінг визначається Н.О.Євдокимовою як спеціально організовані дії з моделювання навчальних ситуацій з метою формування базових понять та компетенцій на основі проблематизації індивідуального досвіду учасників [268].

В.О.Лефтеров підкреслює, що професійно-орієнтовані тренінги «…дозволяють ефективно розвивати професійно значущі якості особистості фахівця”» [183, с. 87].

Ю.М.Швалб зазначає, що навчальний тренінг є формою спільно-розподіленої навчальної діяльності, центральним і системоутворюючим стрижнем котрої є постановка задачі на розвиток. «Для кожного конкретного індивіда як учасника тренінга, - підкреслює науковець, - фактично єдиною умовою постановки задачі на розвиток є усвідомлення власних досягнень й обмежень при виконанні тих чи інших тренінгових завдань» [326, с. 314].

Л.І.Мороз розглядає навчальний тренінг як цілісну систему вправ, котрі «забезпечують досягнення передбачуваних необхідних змін особистості та поведінки учасників тренінгу» [212,4]. Науковець наголошує, що «цінність тренінгових занять полягає, насамперед, у можливості подолати обмеження, які властиві традиційним методам навчання професійній діяльності. До таких обмежень зокрема відноситься відмінність між предметом навчальної діяльності, що являє собою абстракції різного ступеня узагальнення, і реальним предметом професійної діяльності» [212,с.64].

В.О.Лефтеров підкреслює, що професійно-орієнтовані тренінги «…дозволяють ефективно розвивати професійно значущі якості особистості фахівця» [183,с 87].

Зазначені науковці вважають, що головною задачею навчального тренінгу є подолання його учасниками обмежень у сфері учбово-професійної діяльності.

Форма навчального тренінгу дозволяє організувати особливий специфічний освітній простір, у якому студенти (підкреслимо: група студентів) усвідомлюють власну некомпетентність щодо вирішення ситуації чи певного класу задач, визначаються з власними обмеженнями у наявних знаннях чи компетенціях. Емоційне переживання власних обмежень спонукає студентів до колективного пошуку ефективних способів дій. Саме шляхом проб і помилок відбувається пошук альтернативних варіантів вирішення ситуації. Це дозволяє студентам у подальших аналогічних навчальних ситуаціях швидко адаптуватись та вирішити поставлені завдання [274].

Навчальний тренінг, створюючи ігрову реальність, знімає бар’єри на шляху креативності мислення, страх помилки (адже ситуація несправжня) і дозволяє вирішувати цілком реальні проблеми, пов’язані з майбутньою професійною діяльністю [276].

Використання навчального тренінгу як форми роботи активізує студентів як суб’єктів учбово-професійної діяльності, стимулює їх креативність, розвиває дивергентне мислення, що у подальшому сприяє створенню власної концепції й побудові траєкторії освіти впродовж життя [270].

Н.О. Євдокимова переконує, що саме навчальний тренінг є тією технологією, котра дозволяє реалізувати у навчальному процесі вищої школи суб’єкт-суб’єктну взаємодію, організувати процес отримання студентами особистісних знань та компетенцій, формувати майбутніх фахівців на сучасному рівні вимог ринку праці [203].

Використання навчального тренінгу як форми роботи,стверджує науковець, активізує студентів як суб’єктів учбово-професійної діяльності, стимулює їхню креативність, розвиває дивергентне мислення, що у подальшому сприяє створенню власної концепції й побудові траєкторії освіти впродовж життя [6].

Н.О.Євдокимова вказує, що саме навчальний тренінг є тією технологією, котра дозволяє реалізувати у навчальному процесі вищої школи суб’єкт-субєктну взаємодію, організувати процес отримання студентами особистісних знань та компетенцій, формувати майбутніх фахівців на сучасному рівні вимог ринку праці [273].

А.В.Кунцевська вказує, що за допомогою навчального тренінгу можливо також вирішувати задачі спеціальної практичної підготовки. Як вказує дослідниця, навчальний тренінг розгортається у трьохетапній конструкції. На першому етапі викладач – тренер організує простір соціально-психологічної взаємодії учасників за допомогою класичних засобів СПТ: вправи, ігри, моделювання тощо. Результатом для учасників тут стає особистісне переживання певної ситуації, певний емоційний досвід.

На другому етапі, тренер організує середовище, що сприяє виходу учасників у рефлексивну позицію («механічне позиціювання») для того, щоб зафіксувати у їхній свідомості межі різних позицій: зовнішньої («фахівець», «методист», «дослідник») та позиції учасників тренінгу («Я-учасник»). Результатом для учасників тут виступає поняття про спосіб дії, оволодіння засобом та поняттями, що утворилися на основі власного досвіду, формування професійної позиції.

Третій етап — втілення учасником отриманого способу дії на рівнях: теоретичному (описуючи власні дії у гіпотетичній ситуації); моделювання (демонструючи набуті компетенції в ігровій ситуації) та практичному (проходячи практику під супервізією фахівця). Результат для учасників: досвід реалізації способу дії; готовність до професійної діяльності [49].

Отже, навчальні тренінги спрямовані на формування навичок, умінь та способів дій у конкретних практично-професійних ситуаціях, розвиток важливих професійно значущих якостей студентів та сформувати готовність до професійної діяльності. Але вони не спроможні вирішити всі завдання, що постають при організації спеціальної практичної підготовки, що і стало предметом подальшого наукового осмислення.