Нижче розглянемо приклади заміни некоректних мовних зворотів

Ярлики, які не можна використовувати	Більш коректні вирази
Люди з фізичними або розумовими вадами	Люди, які мають особливі потреби
Розумово відсталі	Люди із затримкою розумового розвитку
Він відсталий	У нього труднощі когнітивного характеру
Мій учень страждає аутизмом	У мого учня аутизм
Вона – даун, монголоїд	У неї синдром Дауна
Він не здатний навчатися	У нього труднощі з навчанням
Він – паралітик	У нього параліч
Вона – каліка	У неї порушення опорно-рухового апарату
Він – карлик (або ліліпут)	Він – невисокого зросту / він невисокий
У неї емоційні розлади	У неї порушення емоційного характеру
Він прикутий до крісла-коляски	Він користується кріслом-коляскою
Нормальні і/або здорові діти	Типові діти / діти без порушень в розвитку
Він навчається в спеціальному освітньому закладі	Він отримує послуги спеціальної освіти / додаткові послуги
Стоянка для автомобілів інвалідів, туалет для інвалідів і т. ін.	Доступна стоянка, туалет і т. п.
У неї проблема з...	У неї є потреба в...

Педагог загальноосвітнього навчального закладу повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками

- Ознайомитися з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини.

- Вивчити стан уваги, стомлюваності, темп робо­ти кожної дитини.

- Ураховувати стан слуху, зору, особливості мо­торики та загального фізичного розвитку учня. Бути добре ознайомленим з приладами, які використову­ють його учні з порушеннями зору і слуху, переві­ряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів. Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різ­ними потребами. Зрозуміти важливість цілеспрямо­ваного залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків. Ви­вчати головні принципи і стратегії колективної ко­мандної роботи.

- Навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять.

- Закінчувати заняття, коли діти втомилися чи стали неуважні.

- Навчитися адаптувати навчальні плани, мето­дики, матеріали та середовище до специфічних по­треб дітей.

- Створювати оптимальні умови для спілкуван­ня, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу.

- Формувати в дітей досвід налагодження та під­тримання стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.

- З повагою ставитися до дітей та батьків.

Роль вчителів (корекційних педагогів) спеціальних шкіл

Допомогти вчителю загальноосвітньої школи [66]:

• Давати об'єктивну характеристику дитині з осо­бливими потребами, ознайомитися з її особовою спра­вою, медичними та психолого-педагогічними картами.

• Спільно складати календарно-тематичний та ін­дивідуальний плани, готуватися до занять.

• Внести зміни до програм із загальноосвітніх предметів та здійснити їх коригування:

- вводити пропедевтичні розділи з метою підго­товки дітей до сприйняття матеріалу;

- вводити спеціальні навчальні предмети.

Для дітей з вадами зору провести заняття щодо орієн­тування в просторі та розвитку мобільності.

Для дітей з вадами слуху – з розвитку залишко­вого слуху та усного мовлення.

Для дітей із розумовою відсталістю – із соціально-побутової орієнтації.

• Бути (тимчасово) присутнім на уроках з метою кращого задоволення специфічних потреб дітей.

• Надати вчителеві загальноосвітньої школи ме­тодичні рекомендації щодо виготовлення та викорис­тання наочності й дидактичного матеріалу з метою активізації збережених аналізаторів.

• Навчити вчителя використовувати для корекції та компенсації вад розвитку дітей спеціальні технічні за­соби навчання:

- звукопідсилювальну апаратуру індивідуального та колективного використання (під час навчання ді­тей з вадами слуху);

- лупи, окуляри, монокуляри, бінокуляри (для ді­тей з вадами зору);

- статистичні екранні посібники (схеми, малюн­ки, креслення) з метою активізації сприйняття дітьми навчального матеріалу;

- комп'ютерні технології для ефективнішого роз­витку мовлення, навичок читання, письма, матема­тики, психолого-педагогічного тестування дитини на початку навчання та наприкінці року.

• Створити систему «гнучких» класів і активно в них працювати.

• Проводити моніторинг розвитку дитини.

•Співпрацювати з батьками, вчителями, фахівця­ми під час оцінювання дитини.

• Прогнозувати подальший шлях навчання учня [47].

Отже, успіх інклюзивного навчання залежить від грамотно організованого психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами з боку як спеціальної, так і загальноосвітньої школи. Крім цього, кожен член педагогічного колективу має з повагою ста­витися до колег, які будуть працювати в таких класах (групах), у разі необхідності підтримати їх та надати допомогу, вдумливо та наполегливо працювати для реалізації спільної мети.

Під час добору педагогічних працівників для роботи в класах з інклюзивним навчанням потрібно зважати на їхні особисті якості. Їм мають бути притаманні: людяність, терплячість, уміння співчува­ти, врівноваженість, наполегливість, витримка, старанність, готовність до постійної цілеспрямованої роботи, безконфліктність, тому що діти безпосередньо сприймають та навчаються тому, що зустрічають у своєму житті. Підтвердженням цього факту є спостереження Росса Кемпбелла:

Якщо дитина оточена критикою,

то вона вчиться звинувачувати,

Якщо дитина бачить ворожість –

вона вчиться битися.

Якщо над дитиною насміхаються –

вона вчиться бути боязкою.

Якщо дитину постійно соромлять –

вона вчиться почувати себе винуватою.

Якщо дитина оточена терпимістю –

вона вчиться бути терпимою.

Якщо дитину заохочують –

вона вчиться цінувати інших.

Якщо дитина почуває себе у безпеці –

вона вчиться вірити.

Якщо дитину схвалюють –

вона вчиться подобатися сама собі.

Якщо дитину приймають і поводяться

з нею доброзичливо – вона вчиться

знаходити любов у цьому світі.

Підсумовуючи вищесказане, слід відзначити, що діти з проблемами в розвитку ще в дошкільному віці починають розуміти свою несхожість з однолітками без порушень в розвитку. Тому в навчальному закладі необхідно створювати відповідні умови для формування у дітей з особливими освітніми потребами самостійності, впевненості, мобільності, адже всі діти є цінними і активними членами суспільства.

Розглянемо завдання соціального педагога щодо організації навчання дітей з особливими потребами у загальноосвітньому навчальному закладі, вони полягають у [29;64]:

1. Захист і забезпечення прав і свобод дитини з особливими освітніми потребами в умовах навчального закладу та під час перебування дитини в сім’ї.

2. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі спілкуванні та взаємодії з оточуючими або які проживають у сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах.

3. Визначення соціальних питань, які потребують негайного вирішення причин та труднощів; при потребі, скерування до відповідних фахівців з метою надання відповідної допомоги.

4. Визначення статуту дітей з особливими освітніми потребами в колективі, надання рекомендацій класоводу, класному керівникові щодо шляхів ефективної інтеграції такої дитини в колектив однолітків, формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі.

5. Поширення інформації про засади інклюзивного навчання серед педагогів, батьків, дітей з метою формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.

6. Участь у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану розвитку; участь в роботі психолого-педагогічного консиліуму.

7. Забезпечення дитини з особливими освітніми потребами та її батьків інформацією про інфраструктуру позашкільних навчальних закладів у мікрорайоні, місті, селі, сприяння щодо участі дитини в гуртках, секціях з урахуванням її можливостей.

8. Представлення інтересів дитини з особливими освітніми потребами у відповідних органах і службах.

Соціально-педагогічна корекція повинна спрямовуватися на розвиток певних психічних функцій дитини – пам’яті, уваги, мислення, які забезпечують навчальну діяльність, а також на систему взаємин дитини з батьками, друзями, однолітками.

Психологічне консультування або просвітницько-консультативну діяльність психолог повинен здійснювати переважно стосовно педагогів школи та батьків дітей з особливими потребами, але його можна здійснювати і з самою дитиною. Консультативна робота з дітьми з особливими потребами повинна спрямовуватися на те, щоб за допомогою спеціально організованого процесу спілкування актуалізувати в дитині додаткові психологічні сили і здібності, що можуть забезпечити вихід із складної життєвої ситуації. За такого типу допомоги увага зосереджується не стільки на вадах розвитку, скільки на ресурсах особистості дитини, її можливостях.

Психологічна реабілітація дитини з особливими потребами повинна спрямовуватися на розвиток її здатності до самостійного просування в житті, уміння жити в нових соціальних умовах, долаючи або компенсуючи особистісні обмеження. Стосовно школи, реабілітаційна діяльність передбачає внесення пропозицій в організацію навчально-виховного процесу з метою визначення оптимального навантаження дітей з особливими потребами, щоб уникнути неврозів, збільшити адаптаційний потенціал дитини.

Здійснення інклюзивної освіти потребує організації належного психолого-педагогічного супроводу усіх учасників освітнього процесу: дітей та дорослих (фахівців різних напрямків, батьків, адміністрації). Така робота повинна бути спрямована на створення умов, які забезпечуватимуть підвищення автономності і соціальної активності дітей, розвиток інтелектуальних процесів, формування ціннісних установок, що відповідають психічним і фізичним можливостям дитини. Базуючись на особистісному і системно-орієнтованому підході, такий супровід повинен являти собою комплексну систему всебічної, динамічної, корекційної і розвивальної допомоги у відповідності з віковими та індивідуальними потребами дітей та учнів.

Важливим у роботі соціального педагога є проблема соціального супроводу, яка повинна ґрунтуватися на таких основних принципах організації соціально-педагогічного супроводу дітей у системі інклюзивної освіти:

• пріоритет інтересів і потреб дітей та учнів;

• неперервність супроводу;

• мультидисциплінарність.

Психолого-педагогічний супровід інклюзивного навчання та виховання потребує планування, додаткової професійної підготовки, а також контактів з фахівцями, які можуть надати відповідну допомогу. Соціально-психологічна робота з «особливою дитиною» має спрямовуватися на досягнення головної мети – підготувати її до самостійного життя. Однак потрібно слідкувати, щоб допомога та підтримка під час навчання не перевищувала необхідну, інакше дитина стане занадто залежною від неї. Щоб забезпечити загальний успіх справи, слід з повагою ставитись до всіх і вдумливо та наполегливо працювати на користь дитини.

Інклюзивне навчання та виховання дітей з особливими потребами ставить перед освітнім закладом два серйозних запитання: «Як допомогти їм нормально розвиватись?» і «Як звести до мінімуму можливі негативні наслідки сумісного навчання з іншими дітьми?».

У розв’язанні цих завдань у системі інклюзивної освіти вирішальну роль відіграє, насамперед, соціально-педагогічна служба кожного конкретного закладу освіти. Зокрема, практичний психолог і соціальний педагог сприяють розвиткові соціальних умінь школярів, а також надають належну моральну підтримку сім’ям дітей, їхнім рідним і вчителям, допомагають долати складні життєві ситуації. Шкільний психолог є експертом у проведенні як оцінювання розвитку, так і перспектив ситуації найближчого розвитку. Він розробляє індивідуальні або групові рекомендації, бере участь у розробці навчальних планів, здійснює психологічну підтримку батьків. Соціальний педагог допомагає визначити чинники, які негативно впливають на здатність дітей до навчання і самоконтролю.

Окрім того, важливими завданнями у роботі соціально-педагогічна служби стають:

1. підбір діагностичного інструментарію, придатного для роботи з різними категоріями дітей відповідно до наявного дефекту розвитку;

2. уточнення змісту та методів корекційної роботи з дітьми, які мають особливі потреби з урахуванням результатів психологічної діагностики;

3. розробка комплексних корекційних стратегій, які б містили, крім навчання, ще й ігрові засоби, рекомендації щодо сімейного виховання.

Суть діяльності шкільної соціально-педагогічна служби полягає в супроводі дитини протягом її шкільного навчання, що дає можливість впровадити шкільну діяльність у навчально-виховну педагогічну систему.

Одним з провідних напрямків у роботі соціального педагога, практичного психолога, вчителя є робота з батьками «особливої» дитини. Батьки мають бути залучені працівником соціально-педагогічної служби до організації корекційно-виховного процесу.

Оскільки розвиток та виховання дитини з особливими потребами потребує спеціальних знань про захворювання, його наслідки, потенційні можливості дитини, важливим є належна організація роботи мультидисциплінарної команди фахівців у навчальному закладі. Батькам необхідно надавати практичні поради щодо нагляду за дітьми, пояснення та рекомендації щодо вирішення повсякденних проблем, пов’язаних з вихованням, знайомити з досвідом інших батьків. Основні форми групової роботи з батьками в цьому напрямку: проведення семінарів, консультацій, лекцій, зборів та ін. Одночасно взаємодія може організовуватись і в індивідуальній формі (індивідуальні бесіди та індивідуальне консультування).

Організація соціально-педагогічного супроводу батьків при здійсненні інклюзивної освіти повинна спиратись на досвід соціальної педагогіки, яка пропонує роботу з батьками об’єднувати у два напрямки:

• освітньо-просвітницька робота з батьками усіх дітей;

• соціально-педагогічний супровід сімей, які виховують дітей з відхиленнями у розвитку.

На етапі освітньо-просвітницької роботи соціально-педагогічна служба розкриває загальні проблеми психічного розвитку дітей з особливими потребами. Потрібно знайомити батьків з прийомами реагування на особливості поведінки як їх дитини, так і її однолітків.

Головне завдання психолога, соціального педагога у роботі з сім’єю полягає в тому, щоб батьки з їх допомогою змогли побачити реальну перспективу розвитку своєї дитини, з′ясували можливі труднощі соціального розвитку, які виникають у певні вікові періоди, а також визначити свою роль у процесі психолого-педагогічного супроводу дитини.

Окрім того, соціальний педагог повинен допомогти батькам в коректній і тактовній формі позбавитися від ілюзій в плані майбутнього дитини. Разом з тим психолог повинен посилити віру батьків у можливість і перспективи розвитку дитини, в те, що правильно організований корекційний вплив дозволить оптимізувати подальший інтелектуальний і особистісний розвиток дитини. За необхідності соціальний педагог здійснює корекцію емоційного стану батьків. Завдання соціаьного педагога полягає в профілактиці емоційного стану батьків (особливо мам та бабусь) шляхом організації системи надання індивідуальних консультативних послуг.

У рамках консультативно-корекційної допомоги батькам у розв’язанні проблем соціальний педагог може використовувати різні форми роботи, до яких належить:

1. Система тренінгових вправ, спрямованих на формування та розвиток почуття батьківської любові «Сім кроків» [53, с. 256-262].

2. Психокорекційна робота з матерями, які виховують дітей з відхиленнями в розвитку «Гармонізація відносин між матір’ю та її дитиною» [53, с. 180-229].

3. Групові психокорекційні заняття «Гармонізація внутрісімейних відносин» [53, с. 229-288].

4. Письмові форми викладання проблеми – батьківські твори: «Моя проблема», «Мій життєвий шлях», «Історія життя моєї дитини».

Соціально-педагогічна підтримка батьків є життєво необхідною, тому що саме від батьків та їх внеску в процес виховання та навчання залежить повноцінний розвиток дітей з обмеженими можливостями.

З метою впровадження системи соціально-педагогічного супроводу учнів, які навчаються в умовах інклюзивної освіти, суттєвим є організація і здійснення комплексного підходу, реалізація якого передбачає поетапне впровадження інклюзивної освіти, яке потребує проведення необхідних психосоціальних та педагогічних заходів, а саме:

1. діагностичний етап:

• діагностика рівня розвитку дітей: виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів; діагностики соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною;

• тестування та анкетування педагогів та батьків на предмет готовності до здійснення інклюзивного навчання;

• вивчення особливостей сім’ї, в якій виховується дитина;

• психолого-педагогічне спостереження за особливостями соціальної взаємодії учнів у школах з інклюзивним навчанням.

2. Оформлення документації для здійснення соціально-педагогічного супроводу дитини з особливими потребами:

• банка даних дітей відповідно до особливостей та наявних порушень;

• картки здоров’я і розвитку дитини;

• психологічної картки індивідуального розвитку дитини;

• соціального паспорта сім’ї, в якій виховується дитина;

• щоденника спостереження за дитиною в навчальному закладі;

• щоденника спостереження за станом здоров’я і поведінкою дитини у позаурочний час;

3. Розробка та затвердження індивідуальних програм навчання і розвитку з рекомендаціями для педагогів і батьків, розроблених за участі різних фахівців (лікаря, психолога, соціального педагога, педагога-дефектолога, учителя-логопеда).

4. Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази, а саме:

• банку даних навчальних і виховних програм;

• механізму забезпечення отримання оперативної інформації про рівень здоров’я, навчання і розвиток дитини з особливими потребами.

5. Моніторинг результативності, який передбачає застосування наступних методів:

• дидактичного – вивчення результативності різних сторін навчально-виховного процесу;

• виховного – визначення ефективності виховного процесу, системи взаємостосунків його учасників;

• управлінського – з′ясування характеру взаємостосунків на різних управлінських рівнях у системах: «керівник – педагогічний колектив», «керівник – діти», «керівник – батьки», «керівник – зовнішнє середовище»;

• соціально-психологічного – спостереження за системою колективно-групових взаємовідносин, за характером психологічної атмосфери педагогічного колективу, психологічного стану дітей, батьків;

• медичного – відстеження динаміки стану здоров’я дитини з особливими потребами.

6. Виявлення і прогнозування можливих проблем, серед яких можуть бути наступні:

• виникнення опору новому середовищу з боку дитини, для зняття якого потрібно включати розробку додаткових освітньо-виховних ресурсів;

• виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педагогом і дитиною, педагогом і батьками.

7. Розробка шляхів корекції можливих негативних наслідків:

• планування резерву часу для перегляду спланованих форм, методів, прийомів роботи з дітьми та їх батьками;

• ґрунтовне пояснення батькам і педагогам переваг інклюзивної освіти;

• реорганізація індивідуальних психолого-педагогічних програм супроводу дітей, які виявляють відповідні проблеми;

• відстеження результативності впроваджених змін[34].

Також зміст, форми та методи навчання і виховання дітей з особливостями розвитку мають бути корекційно спрямованими. Це означає, що кожна тема, яка вивчається у школі, кожний метод і прийом, використання вчителем чи вихователем, мають не лише сприяти засвоєнню знань, умінь, навичок, формування поведінки, а й повинні спрямовуватися на виправлення вад психофізичного розвитку (залежно від дефекту).

У школі має бути створена своєрідна мережа підтримки. Всі працівники та адміністрація школи, всі, хто працює з дитиною з особливими освітніми потребами, мають допомагати один одному, обмінюватися знаннями, намагатися максимально використовувати місцеві ресурси для досягнення головної мети – реалізації дитиною її потенційних можливостей.

Робота соціального педагога з дітьми з особливими потребами також охоплює низку проблем:

• низька самооцінка, невпевненість у собі;

• тривожність, наявність страхів;

• труднощі процесу комунікації;

• нестабільність психоемоційного стану;

• розбалансування саморегуляції;

• дезадаптація;

• почуття залежності від оточуючих;

• почуття безнадійності, приреченості та ін.

Соціально-педагогчне дослідження властивостей особистості здійснюється шляхом діагностичної роботи за допомогою відповідних діагностичних методик. Вона передбачає перший діагностичний зріз, мета якого виявити рівень розвитку досліджуваної властивості особистості, та другий діагностичний зріз, який показує ефективність корекційної роботи. Для дослідження властивості особистості підбирається мінімум три діагностичні методики, що використовуються як під час першого, так і під час другого діагностичних зрізів[34].

У межах діагностичної роботи соціально-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами слід використовувати такі діагностичні методики:

№ з/п	Досліджувана властивість	діагностичні методики
1.	Самооцінка, невпевненість у собі	- Методика М. Куна; - методика С.А. Будассі; - методика Дембо-Рубінштейна
2.	Тривожність, наявність страхів	-Методика дослідження тривожності Спілбергера; - методика «Шкала тривожності» - модифікація шкали соціально-ситуаційної тривожності О. Кондака; - методика вивчення рівня тривожності Тейлора
3.	Мотивація	- Дослідження мотивації досягнення (А. Мехрабіан); - проективна методика мотивації досягнення успіху та уникнення невдач (Х. Гекхаузен); - методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Т. Елерс)
4.	Міжособистісні стосунки, взаємодія	- Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі; - опитувальник «Роль індивіда в групі»(Кирилюк, Величко, Карпиєвич); - методика дослідження проблеми та області взаємодії (Р. Бейлз)
5.	Психоемоційний стан	- Опитувальник САН; - шкала кольорового діапазону Лутошкіна; - шкала зниженого настрою – субдепресії
6.	Депресивний стан, невротизація	- Діагностика рівня невротизації Л.І. Вассермана; - експрес діагностика невроза К. Хека і Х. Хесса; - диференційна діагностика депресивних станів В.А. Жмурова
7.	Самосвідомість	- шкала Я-концепції Теннессі; - контрольні списки П. Гоха; - шкала Я-концепції Пірса-Харріса; - методика дослідження «Незакінчені речення» Сакса і Леві
8.	Дезадаптація	- Методика діагностики дезадаптації «Карта спостережень» Д. Скотта; - вивчення особистісної орієнтованості учня (А.В. Фурман); - тест нервово-психічної адаптації
9.	Ціннісні орієнтації	- Методика діагностики стану задоволення основних потреб («Косинка»); -методика діагностики спрямованості особистості А. Басса; - методика «Ціннісні орієнтації»М. Рокіча
10.	Фрустрація, агресивність	- Діагностика самооцінки психічних станів по Г. Айзенку; - методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі; -тест фрустрації С. Розенцвейга[34]

Окрім того, корекційний напрямок роботи соціального педагога включає в себе систему заходів, які спрямовані на корекцію особистісних проявів поведінки та розвиток особистості клієнта за допомогою спеціальних засобів психологічної корекції (індивідуальні корекційні заняття, тренінги, ділові ігри).

При роботі з дітьми з особливими потребами в рамках групової роботи з метою корекції поведінки та особистісних проявів організовуються:

• тренінг спілкування;

• тренінг ефективної соціальної взаємодії;

• тренінг підвищення впевненості в собі;

• тренінг зниження тривожності та подолання страхів;

• тренінг розвитку навичок емоційної саморегуляції;

• тренінг креативності;

• тренінг асертивності;

• тренінг самоствердження;

• тренінг особистісного росту та ін.

Індивідуальні корекційні заняття проводяться індивідуально з дитиною з особливими потребами і являють собою сукупність технік та вправ, які спрямовані на корекцію поведінки та особистості дитини.

Консультаційна робота здійснюється в межах індивідуальних консультацій з дітьми-інвалідами з метою вирішення особистісних проблем.

Соціально-педагогічна просвіта передбачає проведення заходів та виступи перед учнями з певної проблематики. Діти з особливими потребами беруть участь у заходах просвітницького характеру разом з іншими учнями навчального закладу.

Для ефективного впровадження інклюзивної освіти соціально-педагогічній службі школи важливо здійснити такі заходи [29]:

1. Керівникам служб районів та міст області, практичним психологам та соціальним педагогам навчальних закладів з інклюзивною освітою запровадити системну консультативну психологічну та соціально-педагогічну допомогу батькам дітей з особливими потребами, починаючи з раннього віку.

2. Розробити схему здійснення просвітницької роботи серед батьків з метою пропаганди інклюзивної моделі навчання дітей з особливими освітніми потребами.

3. Створити банк даних дітей з особливими потребами, які потребують навчання в системі інклюзивної освіти.

4. Створити мультидисциплінарні команди із залученням фахівців різного профілю, адміністраторів навчальних закладів, працівників управлінь (відділів) освіти, представників громадських організацій, фахівців служб охорони здоров’я для надання консультативної допомоги батькам.

5. Створити банк діагностичного інструментарію, рекомендованого для використання психосоціального супроводу інклюзивної освіти.

6. Провести цикл психолого-педагогічних семінарів, присвячених особливостям інклюзивного навчання.

7. Розробити реабілітаційні, розвивальні та корекційні програми роботи з дітьми, спрямовані на розвиток у них навичок соціальної взаємодії та на розвиток психічних процесів, необхідних для засвоєння навчальних програм.

1.4. Охорона праці соціального педагога в умовах школи-інтернату

У Законі України "Про охорону праці" (1993, н.р. – 2002 р.) наводяться визначення понять охорони праці, роботодавця, працівника; наголошується, що основними принципами державної політики в галузі охорони праці є пріоритет життя та здоров'я людини перед будь-якими результатами виробничої діяльності, її соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці шляхом суцільного контролю та ін. У Законі є окремі статті про охорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.

Окрім того, з 1993 року в Україні діють державні стандарти України в галузі охорони праці та близьких до неї сфер, що містять вимоги, норми і правила, спрямовані зокрема на забезпечення безпеки праці, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі її трудової діяльності.

Охорона праці спрямована на вирішення завдань створення на робочому місці безпечних умов праці. Тому, оформлення спеціально обладнаного приміщення для роботи соціального педагога в школі припускає облік особливостей школярів, забезпечення сприятливого психологічного впливу елементів дизайну, створення невимушеної обстановки, затишку й комфорту. Спеціальне приміщення, призначене для проведення терапії, повинне підкреслювати зміну звичайного стилю на неформальний стиль психотерапевтичної дії.

Соціальний педагог - фахівець, який виконує соціально-педагогічну роботу та освітньо-виховну діяльність. Соціально-педагогічна робота соціального педагога спрямовується на виконання завдань МОН України, які чітко визначені у наказі № 1/9-272 від 02.08.2001 року "Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів", а їх нормативна кількість - № 1/9-479 від 15.08. 2007 р. "Про нормативи чисельності практичних психологів і соціальних педагогів навчальних закладів".

Підготовка фахівців соціально-педагогічної діяльності - соціальних педагогів, почала здійснюватися в Україні на початку 90-х років минулого століття.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 посада "соціальний педагог" включена до переліку посад педагогічних працівників, а у 2002 році - до кваліфікаційного переліку спеціальностей України. Регламентує діяльність соціальних педагогів у школі Закон України "Про освіту", а саме стаття 22 " Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти". У змісті статті визначається сутність діяльності: "Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім'ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють. Педагогічний патронаж здійснюється соціальним педагогом. За своїм статусом соціальні педагоги належать до педагогічних працівників".

Для вирішення завдань, поставлених перед соціальними педагогами (практичними психологами) МОН України ("Про особливості діяльності соціальних педагогів загальноосвітніх навчальних закладів"), фахівець повинен мати знання в обсязі вищої освіти зі спеціальностей "Соціальна педагогіка", вміти застосовувати професійні знання в практичній соціально-педагогічній діяльності мати розвинені комунікативні та організаційні здібності, здатність співчувати, співпереживати; ціннісні орієнтації, постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ для соціального педагогав умовах школи-інтернату.

1. Загальні положення

1.1. Інструкція з охорони праці встановлює вимоги щодо охорони праці та безпеки життєдіяльності соціального педагога.

1.2. До роботи соціальним педагогом навчального закладу допускаються особи, які мають спеціальну педагогічну освіту, підтверджену документом установленої форми (дипломом).

1.3. Під час влаштування на роботу соціальний педагог проходить попередній медичний огляд, у подальшій роботі медогляди проходить періодично один раз на рік.

1.4. Соціальний педагог проходить інструктажі з охорони праці: вступний (при влаштуванні на роботу), первинний — на робочому місці, повторний (не рідше одного разу на 6 місяців).

1.5. Якщо буде потреба (разове виконання завдань, не пов’язаних з основною роботою), проходить цільовий інструктаж, а при зміні умов праці й нормативних правових актів з охорони праці, а також при нещасному випадку — позаплановий інструктаж.

1.6. Перед допуском до самостійної роботи соціальний педагог проходить інструктаж:

1.5. з пожежної безпеки в обсязі інструкції з пожежної безпеки. Соціальний педагог повинен знати порядок утримання території навчального закладу, його приміщень (у т. ч. евакуаційних шляхів), заходів щодо пожежної безпеки при проведенні навчально-виховного процесу, масових заходів і т. п. Не рідше одного разу в півріччя повинен брати участь у практичних тренуваннях з евакуації людей із приміщення на випадок пожежі;

1.6. з надання медичної допомоги в обсязі інструкції першої долікарської допомоги потерпілим при нещасних випадках. Соціальний педагог повинен мати практичні навички надання першої медичної допомоги, знати місцезнаходження аптечки з медикаментами і перев’язочним матеріалом;

1.7. Соціальний педагог дотримується затвердженого в навчальному закладі режиму праці й відпочинку, а також вимагає його дотримання від учнів.

1.8. У приміщенні для занять заборонене використання будь-яких предметів і рослин (отруйних, колючих), які можуть негативно позначитися на здоров’ї учнів.

1.9. Під час виконання своїх обов’язків соціальний педагог піддається діям наступних небезпечних і шкідливих факторів:

1.10. психофізіологічна напруга;

1.11. висока концентрація уваги;

1.12. електронебезпека;

1.13. пожежонебезпека;

1.14. порушення мікрокліматичних умов у навчальному приміщенні;

1.15. тривалі статичні навантаження.

1.10. Якщо у ході навчального процесу на соціального педагога діють негативні фактори, вплив яких можна зменшити тільки за рахунок засобів індивідуального захисту, вони повинні бути видані соціальному педагогу відповідно до нормативних правових актів з охорони праці залежно від характеру впливу й виду негативного фактора.

1.11. Один раз на три роки соціальний педагогм проходить навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності з наступною перевіркою знань.

1.12. Соціальний педагог оперативно повідомляє директора навчального закладу або чергового адміністратора про всі недоліки в забезпеченні навчально-виховного процесу, що впливають негативно на стан здоров’я учнів, а також підвищують імовірність аварійної ситуації навчального закладу.

1.13. Соціальний педагог уносить пропозиції щодо поліпшення й оздоровлення умов проведення навчально-виховного процесу для включення їх в угоду з охорони праці.

1.14. Соціальний педагог негайно повідомляє директора навчального закладу про кожен нещасний випадок з учнями та співробітниками. При нещасних випадках першочергові дії спрямовуються на падання допомоги потерпілим і забезпечення безпеки учнів.

1.15. Соціальний педагог несе персональну відповідальність за життя та здоров’я учнів під час навчально-виховного процесу.

1.16. Робота з охорони праці та безпеки життєдіяльності здійснюється згідно з законами України «Про охорону праці», «Про пожежну безпеку», Кодексом законів про працю та іншими нормативними актами про охорону праці.

1.17. Знання й виконання вимог інструкції є посадовими обов’язками соціального педагога, а їхнє недотримання — порушенням трудової дисципліни, що веде до відповідальності, установленої законодавством України (дисциплінарна, матеріальна, карна).

2. Вимоги до безпеки перед початком роботи

2.1. Оглянути своє робоче місце, територію (при потребі) та кабінет з метою усунення виявлених небезпечних для життя та здоров’я факторів.

2.2. У разі виявлення порушень або несправностей, ужити заходів щодо їх усунення, а при потребі — повідомити директора або особу, яка його замінює.

2.3. Вимагати дотримання мікроклімату в навчальному кабінеті відповідно до санітарно-гігієнічних норм.

2.4. Не переобладнувати кабінет без дозволу спеціальної комісії.

2.5. Забезпечувати дотримання охорони праці під час проведення занять, а також правил техніки безпеки і протипожежного захисту, проводити інструктаж клієнтів з безпеки життєдіяльності з обов’язковою реєстрацією в журналі встановленого зразка.

2.6. Оперативно повідомляти адміністрацію про кожен нещасний випадок, здійснювати заходи щодо надання першої медичної допомоги.

2.7. При необхідності використання засобів індивідуального захисту соціальний педагог перед початком роботи повинен одягти належні засоби індивідуального захисту.

2.8. Перед початком занять у приміщенні перевірити, а саме: відповідність нормам з охорони праці, правилам техніки безпеки й виробничої санітарії, а також віковим особливостям учнів.

2.9. Перевірити розміщення меблів у кабінеті і йото укомплектованість з погляду своєї безпеки й безпеки клієнтів .

2.10. Перед допуском клієнтів у .приміщення для занять, зовнішнім оглядом перевірити корпуси та кришки електричних вимикачів і розеток на відсутність сколів і тріщин, а також оголених контактів проводів.

2.11. При необхідності використання устаткування інструментів, пристосувань індивідуального користування перевірити їхню справність, наявність захисних засобів, відсутність травмобезпечиих ознак.

2.12 При проведенні будь-яких занять активно пропагувати правильне ставлення до питані, безпеки життєдіяльності (правила дорожнього руху, поводження в побуті, у громадських місцях і т. п.) і охорони прані.

2.13. Ознайомити клієнтів з правилами експлуатації устаткування, інструментів, пристосувань, звертаючи особливу увагу на охорону праці.

2.14. При будь-яких порушеннях норм охорони праці в приміщенні для занять не приступати до роботи з клієнтами до усунення виявлених недоліків, що загрожують життю та здоров’ю.

2.15. Оперативно довести до відома директора про причини відміни занять в кабінеті.

3. Вимоги до безпеки під час роботи

3.1.Нести відповідальність за збереження життя і здоров’я учнів, вихованці», навчального закладу під час навчально-виховного процесу.

3.2. Забезпечувати проведення робочого процесу, що регламентується чинними законодавчими та нормативно-правовими актами з охорони праці, безпеки життєдіяльності.

3.3. Проводити інструктажі з учнями з безпеки життєдіяльності під час навчальних занять.

3.4. Здійснювати контроль за виконанням правил безпеки життєдіяльності.

3.5. Проводи профілактичну роботу щодо запобігання травматизму серед учнів під час навчально-виховного процесу.

3.6. Проводити профілактичну роботу серед клієнтів щодо вимог особистої безпеки у побуті (дії у надзвичайних ситуаціях, дорожній рух, участь у масових заходах, перебування в громадських місцях, об’єктах мережі торгівлі, метрополітені, громадському транспорті тощо).

3.7. Якщо соціальний педагог або клієнт під час занять раптово відчув себе нездоровим, соціальним педагогом повинні бути вжиті екстрені заходи:

• при порушенні здоров’я клієнтів (запаморочення, непритомність, кровотеча з носа…) соціальний педагог повинен надати йому долікарську допомогу, викликати медпрацівника або провести хворого в медпункт навчального закладу.

• при раптовому погіршенні власного здоров’я соціальний педагог повинен довести до відома директора або його заступника про те, що трапилося. Подальші дії зводяться до надання допомоги хворому.

3.8. Застосовувати заходи дисциплінарного впливу .

3.9. Терміново повідомляти директора про кожний нещасний випадок, що трапився з клієнтом, організовувати надання першої долікарської допомоги потерпілому, викликати мед працівника.

3.10. Виконувати роботу згідно зі своїми функціональними обов’язками. Не залишати без нагляду своє робоче місце, коли обладнання підключено до електромережі (комп’ютер, електроприлади тощо).

3.11Слідкувати за розміщенням і зберіганням у кабінетах , меблів, приладів, моделей, посібників і т. п.

3.12. Особисто вживати заходів щодо усунення небезпечної ситуації в навчальному закладі.

3.13. Забезпечувати безпечний стан робочих місць, обладнання, приладів, інструментів.

3.14. Брати участь у розробленні розділу з охорони праці, безпеки життєдіяльності колективного договору (угоди).

3.15. Брати участь в обговоренні й вирішенні питань з охорони праці та безпеки життєдіяльності.

4. Вимоги до безпеки після закінчення роботи

4.1. Організувати та проконтролювати безпечний вихід клієнтів із закладу.

4.2. Перевірити всі кабінети на наявність у них клієнтів. Проконтролювати їх вихід, якщо в цьому є потреба.

4.3. Закрити вікна, виключити всі електроприлади (комп’ютери).

4.4. Довести до відома директора про всі виявлені під час роботи недоліки та порушення з охорони праці.

4.5. Після закінчення роботи необхідно уважно оглянути приміщення.

4.6. Упорядкувати робоче місце.

4.7. Звернута увагу на електроустаткування і електропроводку в приміщенні (наявність травмонебезпечних факторів). Закрити вікна, кватирки, вимкнути світло.

4.8. Якщо при проведенні занять протягом дня соціальний педагог помітив які-небудь порушення з охорони праці, він зобов’язаний повідомити про це директора.

5. Вимоги до безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. При будь-яких ознаках аварійної ситуації (запах паленої ізоляції, дим, крики учнів, запах газу та ін.) швидко оцінити обстановку.

5.2. У випадку аварійній ситуації забезпечити безпеку клієнтів і надання їм необхідної допомоги.

5.3. Про аварійну ситуацію повідомити директора або представника адміністрації.

5.4. В умовах аварійної ситуації, запобігти виникнення паніки серед співробітників і клієнтів.

5.5. Діяти в аварійній ситуації потрібно за вказівкою директора (або його представника) з обов’язковим дотриманням заходів особистої безпеки.

5.6. Евакуювати клієнтів з приміщення треба швидко, але без паніки й метушні, не допускати зустрічних і пересічних потоків людей.

5.7. Залишаючи приміщення, необхідно відключити всі електроприлади й устаткування, погасити світло, щільно закрити двері, вікна, кватирки.

5.8. Дії соціального педагога при пожежі повинні відповідати інструкції з пожежної безпеки.

5.9. Надавати першу долікарську допомогу потерпілим в аварійній ситуації. Прийоми та способи надання першої долікарської допомоги повинні відповідати викладеним в інструкції з першої долікарської допомоги, затвердженої директором.

5.10. В усіх випадках виконувати вказівки директора.

Висновки до першого розділу

1. Соціально-психологічна робота з «особливою дитиною» має спрямовуватися на досягнення головної мети – підготувати її до самостійного життя. Однак потрібно слідкувати, щоб допомога та підтримка під час навчання не перевищувала необхідну, інакше дитина стане занадто залежною від неї. Щоб забезпечити загальний успіх справи, слід з повагою ставитись до всіх і вдумливо та наполегливо працювати на користь дитини.

2. Навчання та виховання дітей з особливими потребами базується на таких засадах: доступність усіх форм навчання й освітніх послуг; індивідуалізація та адаптація навчальних програм з урахуванням потреб і можливостей дитини; поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку дитини; створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та самореалізації дітей.

3. Соціально-педагогічна робота із дітьми з особливими освітніми потебами проводиться у таких напрямках: діагностика дітей; добирання методів та прийомів навчання та виховання (педагогічні працівники,соціальний педагог, психолог); підтримка батьків (педагогічні працівники, соціальний педагог, психолог); корекційна та розвивальна робота з дітьми (індивідуальна робота, проведення занять) — педагогічні працівники, соціальний педагог, психолог; соціально-педагогічний супровід.

4. Робота соціального педагога з дітьми з особливими потребами охоплює низку проблем: низька самооцінка, невпевненість у собі; тривожність, наявність страхів; труднощі процесу комунікації; нестабільність психоемоційного стану;розбалансування саморегуляції; дезадаптація;почуття залежності від оточуючих; почуття безнадійності, приреченості та ін.

5. Завдання соціального педагога щодо організації навчання дітей з особливими осітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі полягають у: захисті та забезпеченні прав і свобод дитини з особливими освітніми потребами в умовах навчального закладу та під час перебування дитини в сім’ї; виявленні дітей, у яких виникають труднощі спілкуванні та взаємодії з оточуючими або які проживають у сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах;визначенні соціальних питань, які потребують негайного вирішення причин та труднощів; визначенні статуту дітей з особливими освітніми потребами в колективі, надання рекомендацій класоводу, класному керівникові щодо шляхів ефективної інтеграції такої дитини в колектив однолітків, формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі; поширенні інформації про засади інклюзивного навчання серед педагогів, батьків, дітей з метою формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами; складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану розвитку; забезпеченні дитини з особливими освітніми потребами та її батьків інформацією про інфраструктуру позашкільних навчальних закладів у мікрорайоні, місті, селі, сприяння щодо участі дитини в гуртках, секціях з урахуванням її можливостей; представлення інтересів дитини з особливими освітніми потребами у відповідних органах і службах.

6. Соціально-педагогічна корекція повинна спрямовуватися на розвиток та корекцію певних функцій дитини – пам’яті, уваги, мислення, які забезпечують навчальну діяльність, а також на систему взаємин дитини з батьками, друзями, однолітками.