60.Основні напрямки вдосконалення державного регулювання економіки за умов проведення адміністративної реформи.

Кількісні та якісні критерії ефективності політики:

-упровадження цілісної взаємоузгодженої системи державного стратегічного

планування;

-приведення функціональної та організаційної структури кожного органу виконавчої влади у відповідність із визначеними цілями його діяльності;

-створення збалансованої, функціонально узгодженої системи територіальних органів центральних органів виконавчої влади та структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади;

-підвищення якості та рівня надання адміністративних послуг органамидержавної, зокрема виконавчої влади.

Проведення виваженої цінової політики сприятиме розвитку ринкових відносин, зменшенню рівня інфляції та пом’якшенню її негативних соціально-економічних наслідків та сприятиме розвитку конкуренції і, як наслідок, підвищить ефективність національної економіки.

За умов економічного зростання державне втручання в ціноутворення поступово зменшуватиметься шляхом обмеження впливу на передумови та побічні наслідки вільного ціноутворення.

Ситуацію у сфері проведення грошово-кредитної політики в останні роки можна охарактеризувати як стабільну, що формує позитивні очікування на середньострокову перспективу.

Головним завданням грошово-кредитної політики буде утримання цінової стабільності в державі шляхом послідовного зниження інфляції та підтримки її на низькому рівні, що створюватиме базові макроекономічні умови для максимально можливих темпів економічного зростання.

61.Поняття підприємництва та його види.

Підприємницька діяльність – це спрямована на одержання прибутку економічна діяльність, щодо виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що має самостійний та ініціативний, творчий та інноваційний, систематичний і ризиковий, правомірний та соціально-відповідальний характер, здійснюється легітимним суб’єктом, який несе самостійну юридичну відповідальність.

Класифікація підприємств:

І.За критерієм предмета:

-виробничі (це таке, яке здійснює виробництво товарів, надає послуги, інформацію);

-комерційні (це таке, яке здійснює операції та угоди з купівлі продажу або перепродажу товарів.

ІІ.За критерієм суб’єкта здійснюване:

-ФО;

-ЮО.

62.Характеристика законодавчої бази, що регулює відносини підприємництва.

Підприємства є одним з видів ЮО,суб’єкти підприємницької діяльності.

1 законодавчим актом самостійної України, який визначив основні засади створення та діяльності державних підприємств, став ЗУ «Про підприємства України».

Так пункт 3 ст.10 ЗУ встановив, що майно, яке є державною власністю і закріплене за державним підприємством належить йому на праві повного господарського відання.

Державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать статусу підприємства.

7 липня 1992р. до пункту 3 ст. 10 ЗУ «Про підприємства України» було внесено зміни, які встановили, що відчуження від держави засобів виробницта, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах у порядку який визначається фондом державного майна України, а одержані внаслідок відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції.

До компетенції органів управління державного підприємства було віднесено такі питання:

-прийняття рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію ПУО заснованих на загально-державній власності.

-затвердження статусів.

-укладення і розірвання контрактів з керівниками підприємств.

-здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.