57.Управління державним обліком і статистикою.

Здійснення державного обліку і статистики, створення централізованої системи обліку і статистики в Україні – це важливий важіль управління соціально-економічним і політичними процесами в державі і суспільстві.

Державну статистику в Україні здійснюють:

1)Державний комітет статистики України.

2)Органи державної статистики в АРК, в областях, районах та містах, установи, які становлять єдину систему органів державної статистики України.

Вони діють на підставі положення про них, що затверджуються положенням КМУ.

Головні завдання органів статистики:

1.Реалізація державної політики в галузі статистики.

2.Збирання, розробка, узагальнення та всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються в економічному, політичному і соціальному житті України і її регіонів.

Державну політику в галузі обліку і статистики проводить КМУ.

Вона спрямована на створення єдиної системи обліку і статистики, визначення змісту і пріоритетів статистично-управлінської діяльності на всій території України.

Управління обліком і статистикою покликана забезпечувати реалізацію державної політики у цій сфері, розроблення і всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються в соціально-економічному, політичному житті держави та її регіонів.

58.Характеристика державного управління економічною сферою України в сучасний період.

Регулювання з боку держави застосовується для забезпечення безпеки громадян від можливих несприятливих наслідків ведення господарської діяльності, захисту прав споживачів від неправомірних дій комерційних організацій, стабілізації, формування матеріального державного резерву.

Тому всі засоби використані при реалізації адміністративно-правового впливу на економічні відносини мають певну специфіку:

1.Використовуються органами виконавчої влади.

2.Застосовуються на основі правових норм.

3.Повязані з визначенням меж господарської діяльності.

4.Їхнім призначенням є визначення статусу об’єктів підприємницької діяльності й установлення можливого для них виду поводження.

5.Контроль за здійснюваною діяльністю, своєчасність застосування засобів забезпечення і примуси у випадку відхилення від виконання встановлех обов’язків і заборон.

6.Часто пов’язані з установленням реєстраційного, повідомчого або дозвільного адміністративно-правового режиму.

7.Формою їхнього вираження є індивідуальні акти виконавчої влади, адміністративні договори, акти реєстрації.

Засобом захисту публічних інтересів в економічній сфері визначають правила за допомогою встановлення загальних для всіх суб’єктів комерційної діяльності економічних параметрів.

59.Загальна характеристика управління агропромисловим комплексом.

Агропромисловий комплекс – це сукупність галузей народного господарства пов’язаних з виробництвом, переробкою та реалізацією с/г продуктів, які спрямовані на забезпечення населення продуктами харчування.

Перелік складових-агропромислових галузей:

-землеробство

-тваринництво

-харчова і переробна промисловість

-ветеринарна медицина

-насінництво і розсадництво

Агропромисловий комплекс, як об’єкт адміністративно-правового регулювання характеризується тим, що державою, щодо агропромислового комплексу втілюється в життя такі заходи:

- надання агропромисловим товаровиробникам права вільного вибору форм власності і напрямків трудової та господарської діяльності, повної власності на результати своєї праці.

-регулювання відносин агропромислових товаровиробників і держави за допомою системи бюджетного фінансування, кредитування, оподаткування, страхування з широким застосуванням комплексу пільг.

-способи формування належних соціальної інфраструктури села.

-створення рівних можливостей для всіх громадян, які постійно проживають і працюють в сільській місцевості.