Розділ і «Крок за кроком» Особливості уроків художньо – естетичного циклу в початковій школі

Початкова школа – це фундамент художньої освіти. Якщо не закладено фундамент, як будувати дім? На жаль наша школа по відношенню до мистецтва цього ніяк не хоче зрозуміти. Дуже часто вчителі основної школи отримують з початкової школи дітей, які абсолютно не підготовані. Виникає потреба або заново навчити їх основам, або працювати з дітьми не за основною програмою. Часто вчителі початкових класів( за виключенням, звичайно талановитих) на тільки не проводять уроки образотворчого мистецтва чи художньої праці, але дуже часто заміняють ці уроки іншими предметами.

Таким чином, фундаментом всіх років навчання є програма початкової школи, головна задача якої – формування уявлень про мистецтво.

Мета художньо-естетичного виховання – розвиток естетичних ідеалів, формування образотворчих умінь, набуття графічних навичок, засвоєння теоретичних відомостей, виховання творчої особистості.

Завдання:

• інтеграція основної і додаткової освіти;

• забезпечення умов для самореалізації;

• виховання і розвиток естетичного сприйняття;

• розвиток творчих здібностей особистості;

• виховання смаку, відчуття прекрасного;

• залучення учнів до різних видів мистецтв;

• залучення учнів до художньої творчості;

• формування основ естетичної культури.

Форми і засоби роботи: навчальні уроки, гуртки, позакласні і позашкільні заходи.

Робота художньо-естетичного напрямку базується на слідуючих нормативно-правових документах:

• Конституція України;

• Закони України «Про освіту», « Про позашкільну освіту»;

• Концепція загальної середньої освіти;

• Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти;

• Концепція громадянського виховання;

• Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад;

• Національна комплексна програма естетичного виховання;

• Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1 -12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»;

• Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах;

• Комплексна програма художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах.

Образотворче мистецтво - - це художній предмет. А викладання художнього предмета має свою специфіку. Визначимо деякі особливості уроку образотворчого мистецтва в школі: урок повинний торкатися емоції учнів; у процесі образотворчої діяльності необхідно будити творчі здібності кожної дитини, сприяти їх розвитку; на уроках образотворчого мистецтва учні, крім власної творчості, повинні прилучатися до досягнень світової художньої культури. Ознайомлення зі світом мистецтва збагачує не тільки розум, але й емоції дитини, формує чуйність, уміння розуміти прекрасне. Усі уроки, у тому числі й уроки образотворчого мистецтва, повинні проводитися з урахуванням вікових особливостей школярів. Крім того необхідно добирати ігрові методи діяльності. Відомо, що діти дошкільного і молодшого шкільного віку охоче беруться за малювання, користаються фарбами, із задоволенням ліплять. Роботи їх, сміливі, емоційні, але схематичні. Діти не передають об'ємність, реальні пропорції предметів, розташування їх у просторі. Однак їхні малюнки мають щирість, безпосередністю і переконливістю. Ці якості додають дитячій образотворчій творчості незвичайну принадність і дають підстави розцінювати роботи дітей, як своєрідні твори мистецтва.

Одна із загальноосвітніх задач уроків образотворчого мистецтва навчити дітей спостерігати навколишню дійсність, усвідомлювати зорові враження і розвивати спостережливість. Усе це дуже важливо і для загального розумового розвитку людини. Хочеться особливо підкреслити значення розвитку зорової системи дитини, оскільки, згідно даним науки, понад 90% інформації про навколишній світ ми одержуємо саме через неї. Образне мислення, розвиток якого стимулюється заняттями образотворчим мистецтвом, сучасна наука розглядає не як нижчу ступінь мислення, а як найважливіший компонент вищої інтелектуальної діяльності. Особливості дитячої образотворчої творчості необхідно враховувати в процесі викладання.

Крім вікових особливостей образотворчої діяльності молодших школярів, варто враховувати неоднорідність структури їхніх здібностей. Згідно експериментальних даних, усіх дітей по їхніх схильностях і характеру здібностей до малювання можна розділити на три групи. До першого - - відносяться діти з вираженою графічною обдарованістю. Вони виконують малюнки контурними лініями, чітко передають форми, рівним тоном заливають зображення по контурі. До другої групи відносяться діти з превалюванням мальовничим початком. Вони малюють невпевненими плутаними лініями, пишуть плямами, добре почувають колірні відносини, їм важко залити поверхня рівним кольором, дотримати контур. Діти третьої групи мають в однаковій мірі виражені графічні й мальовничі здібності, і досить успішно справляються з тими й іншими роботами. Кожен учитель із практики знає, що одна дитина виконує чіткий контурний малюнок чи узагалі не може його зробити. Для іншого ж це просте завдання. І на основі цих даних багато хто поспішає зробити висновок, що одна дитина здатна до образотворчого мистецтва, а інша - - ні. Справа тут не в загальній обдарованості, а в різній її структурі. Дитина, що не виконує чіткого контурного малюнка, може, наприклад, відмінно підібрати колір, вирішити складну колористичну задачу,що важче для першого. Роботи, виконані в лінійній манері, простіше оцінювати, чим зроблені в мальовничій. Учителя часом жадають від дитячих робіт тільки чіткості та акуратності. Тому графічна обдарованість як правило високо розцінюється в школі. Мальовничі ж роботи сприймаються часто як мазанина, ляпки і т.п. Звичайно, не кожен учитель може побачити й оцінити мальовничу обдарованість дитини. Однак, перш ніж ставити оцінку, потрібно задуматися над структурою здібностей дитини. Зараз над цими питаннями працюють багато експериментаторів. Вони індивідуалізують завдання для дітей з різною структурою здібностей, намагаються навчити здатних до графіки почувати й передавати колір, а здатних до живопису учать оволодінню графічними навичками. Робота ця ще не закінчена, але її результати уже свідчать про те, що не можна називати нездатними до образотворчої діяльності дітей з мальовничим типом обдарованості. Ці діти при індивідуалізації завдань дуже часто створюють цікаві творчі роботи. Програма по образотворчому мистецтву за довгі роки мало змінилася і трохи випадає із загального напрямку початкового навчання. Усе-таки завдання, пропоновані нею, дають учителю досить велику волю. Наприклад, він може вибрати з переліку завдань яку-небудь одну чи запропонувати свою тему. Учитель сам уводить вправи, що підготовляють дітей до складної роботи ( вправи з кольором, композицією, розвитком просторових уявлень і т.п.). Щоб активізувати творчу й розумову діяльність молодших школярів, деякі завдання програми (наприклад, малювання з натури дерев) можна методично доробити. Усі завдання, вправи, усі роботи з образотворчого мистецтва виконуються в різних техніках і матеріалах: олівцем, гуашшю й аквареллю, восковою крейдою, видряпування , найпростішими прийомами друкування й ін.