21.Характеристика зовнішньоекономічної діяльності та загальні напрямки її розвитку.

Під зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України (частіше підприємств) та іноземних суб'єктів господарської діяльності (іноземних підприємств), яка заснована на взаємовідносинах і здійснюється або на території України, або за її межами.

Практика здійснення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах відтворюється через зовнішньоекономічні зв'язки суб'єктів господарювання, які, в свою чергу, здійснюються за такими напрямками: зовнішня торгівля; спільне підприємництво на території України; спільне підприємництво за кордоном; іноземне підприємництво на території України; міжнародні об'єднання та організації; консорціуми; підрядна співпраця; концесії; лізинг; співробітництво на компенсаційній основі; співробітництво на умовах розподілу продукції між партнерами; переробка давальницької сировини; залучення іноземної робочої сили; виробниче кооперування; науково-технічна співпраця; торгівля ліцензіями й технологією; прибережна та прикордонна торгівля; торгівля будівельними послугами; торгівля транспортними послугами; співробітництво в банківській сфері; іноземний туризм; співробітництво у вільних економічних зонах; інші форми міжнародного економічного співробітництва (біржі, торговельні будинки, асоціації).

Зовнішньоекономічну діяльність підприємств ототожнюють, передусім, зі здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій. Це і зрозуміло, адже на такі операції припадає майже 80% усіх здійснюваних у зовнішньоекономічній діяльності операцій.

22.Особливості геополітичного та економічного положення України.

   Переваги геополітичного положення України:    1. Україна має вигідне економічне і геополітичне положення щодо сусідів першого і другого порядків. України лежить на перетині найважливіших сучасних торгових шляхів, що дозволяє їй активно торгувати, а також використовувати землю для транзитних перевезень.    2. Україна має дуже вигідне положення щодо США, що дозволяє отримувати кредити, а також активно вести торгівлю з цією державою.    3. Україна вигідно розташована щодо мусульманських країн, які в наш час є головними експортерами нафти.    4. Близькість до Росії є дуже вигідним фактором для розвитку економіки України, тому що Росія − головний експортер газу в Європу. Україна купляє більш дешевий газ у Росії, а також є його транзитером до Європи.

   Недоліки геополітичного положення України:    1. Україна знаходить дуже близько до «гарячих» точок світу: Балканських півострів, Ірак, Близький Схід, Закавказзя.    2. Україна є „буферною” державою між Росією та НАТО. Це призводить до розколу всередині країни.

Геополітичне       положення України вигідне й водночас складне. Вона розташована приблизно на однакових відстанях від позаєвропейських центрів світової політики й економіки – Вашингтона й Токіо, відносно близько до столиць найбільших європейських держав – Берліна, Лондона, Парижа, Рима, а також Брюсселя та Страсбурга, котрих називають “столицями Європи”, і досить близько до столиць сусідніх з нею держав.

 Отже геополітичне положення України детермінується наступними чинниками: Глобальне (макро-) ГПП:

– розташуванням у глобальному поясі найвищого політичного та соціально-економічного розвитку. Україна розміщена в центральній частині цієї смуги. У світовому масштабі на високорозвинені країни північної півкулі припадає 750 млн. населення (приблизно 15% світу), виробництва ВНП – 16,3 трлн. дол. (78,8%). Вплив розміщення в цій зоні підсилюється тим, що Україна перебуває в зоні інтересів трьох найбільш потужних центрів сили – США, Західної Европи (які на даний час представляють все більш окреслену евроатлантичну спільноту) та Росії;

– відношенням до цивілізаційних угруповань. Територією України проходять так звані «розломи» між західнохристиянським, східнохристиянським та ісламським цивілізаційними угрупованнями, що, безумовно, має позначатись на її зовнішній політиці. Вплив цього явища яскраво виражається в орієнтаціях різних регіонів нашої держави.

Регіональне (мезо-) ГПП:

– перебуванням України в системі країн Евразійського континенту. Україна розташована на геополітичній осі цього континенту, яка з’єднує европейську і азіатську системи. Також Україна входить у так званий євразійський діаметр (Португалія (або Ірландія) – Франція – Німеччина – Польща – Україна – Росія – Китай – Бірма – Таїланд – Малайзія – Сінгапур.

– серединним положенням України між европейською (евроатлантичною) зоною інтеграції та Росією, що відображається у ставленні до таких організацій як ЕС, СНД, НАТО, Ташкентський пакт тощо.

– важливістю функцій комунікаційної ланки між розвинутим европейським регіоном і багатими на ресурси регіонами Близького і Середнього Сходу, Кавказу і Середньої Азії (на позицію в останньому регіоні великий вплив має зростаючий китайський центр сили). Комунікаційне значення України визначається також перебуванням її території як на головній осі Евразії, так і на евроазіатському діаметрі.

Таким чином, для регіонального ГПП України найбільш важливими є інтереси Росії, східноевропейських і причорноморських (в тому числі закавказьких), США, Німеччини, близькосхідних та середньоазіатських країн.

23. Зовнішньоекономічні зв’язки, інтереси та пріоритети України. Зовнішні зв’язки (ЗЗ) – це взаємообмін з іншими країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, інформацією, послугами на основі міжнародного поділу праці; співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв’язання глобальних проблем людства; здійснення культурних, освітянських та інших громадських та особистих контактів. Зовнішні зв’язки мають розгалужену структуру. За змістом та характером вони поділяються на економічні, політичні, наукові, інформаційні тощо. Згідно з тривалістю виділяються постійні та епізодичні зв’язки.

Пріоритети зовнішньоекономічних зв'язків

Науковцями України розробляються основні (пріоритетні) напрями розвитку зовнішніх економічних зв'язків, які дадуть змогу раціонально використати її внутрішній потенціал. Такими напрямами вважаються в експортній діяльності — подолання її сировинної орієнтації й вихід на світовий ринок, перш за все з високотехнологічною, наукомісткою продукцією машинобудування. Друга група пріоритетних експортних галузей, яка може орієнтуватися на ринок СНД, це складові агропромислового комплексу України. Це зумовлено надзвичайно багатими агрокліматичними ресурсами, які при раціональному використанні здатні забезпечити значне нарощення виробництва. Видобувна й металургійна галузі також повинні залишатися провідними у товарній структурі експорту, оскільки грунтуються на значному природо ресурсному потенціалі. Четвертий пріоритет зовнішньоекономічної діяльності пов'язаний з унікальним географічним положенням, а отже можливістю надавати міжнародні транспортні послуги. Найменшого розвитку поки що зазнав п'ятий напрям зовнішньої діяльності держави (продаж ліцензій і патентів на наукові винаходи, міжнародний туризм та інші послуги), який у перспективі також має всі підстави бути провідним. В імпортній діяльності пріоритетним напрямком розвитку зовнішньоекономічних зв'язків є значне збільшення кількості партнерів, що постачають продукцію, віддаючи перевагу тим, які дотримуються міжнародних правил і не чинять тиск на внутрішню та зовнішню політику України. . Зовнішні економічні зв’язки держави – це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці. Зовнішньоекономічні зв’язки в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку. Форми зовнішньоекономічних зв’язків України різноманітні: – зовнішня торгівля; – міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва; – експорт та імпорт капіталів і робочої сили; – надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортно- чи імпортно посередницьких, юридичних); – міжнародне спільне підприємництво, спільне будівництво підприємств, науково-технічне співробітництво; – кредитування та інвестування; – проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів тощо. За географічною ознакою сучасні зовнішньоекономічні зв’язки України доцільно поділяти на: – відносини з країнами СНД і рештою держав, що входили до складу колишнього СРСР; – відносини з іншими зарубіжними державами, серед яких виділяється підгрупа економічно найрозвиненіших країн, Близький Схід, країни Далекого Сходу (в першу чергу Японія, Китай, Південна Корея) тощо.