Франція

• Після закінчення Першої світової війни у Франції почалася еко­номічна. криза, яка тривала з 1918 по 1921 р.

• 1924-1930 рр. - ЧАСТКОВА СТАБІЛІЗАЦІЯ

• Причини високих темпів промислового розвитку:

• Надходження репарацій із Німеччини - 8 млрд марок у вигляді натуральних поставок: вугілля, лісу, цементу тощо.

• Повернення Ельзасу і Лотарингії.

• Використання саарського вугілля.

• Технічна реконструкція важкої індустрії, що сприяло висо­ким темпам її розвитку.

• Відбудова економіки зруйнованих війною районів.

• Дешева робоча сила в колоніях.

• Економічне зростання в роки стабілізації:

• промислове виробництво значно випереджало довоєнний рівень;

• зросла питома вага важкої промисловості, особливо мета­лургії і машинобудування;

• на підприємствах запроваджувалися конвеєри, нова техніка;

• за темпами економічного розвитку Франція випереджала Англію і Німеччину;

• швидкими темпами розвивалися нові галузі промисловості - автомобільна, хімічна, електротехнічна, авіаційна, ра­діотехнічна;

• зросли прибутки великих компаній (“Рено”, “Пежо”, “Шнейдер”), які контролювали економіку та фінанси країни;  

• дрібні і середні підприємства чисельно переважали великі підприємства;

• значно збільшилось виробництво озброєнь, зроста­ли прибутки військово-промислових компаній;

• помітно зросло виробництво предметів розкоші;

• Франція перетворилася на розвинену індустріально- аг­рарну країну;

• сільське господарство в 1924-1930 рр. трималося на рівні 1913 р.;

• Франція залишалася державою-рантьє: давала капітали в борг, одержуючи прибутки від великих відсотків, а також від цінних паперів численних іноземних компаній.

• Прибутки від цінних паперів утричі перевищу­вали прибутки від промисловості.

Світова економічна криза

Франція у світову економічну кризу вступила пізніше, ніж інші країни 1930 р, але сама криза тривала довше - до 1935 р.

• Прояви економічної кризи:

• До 1932 р. промислове виробництво скоротилося на 44% порівняно з 1930 р.

• Імпорт і експорт скоротилися на 65%.

• Криза завдала значного удару сільському господарству.

• Величезні запаси продовольства не мали збуту, хоча ціни на нього впали до низького рівня.

• Кількість безробітних перевищила 2 млн осіб.

• Розорилося понад 100 тис. дрібних підприємств.

• Політична нестабільність.

• З листопада 1929 р. по травень 1932 р. при владі змінилося ві­сім урядів. У середньому кожен із них був при владі чотири міся­ці.

• Проте в цілому економічна криза у Франції це була такою глибокою, як у США і Німеччині.

ФРАНЦІЯ У 1935-1939 рр.

• Посилився вплив держави на економіку країни (державне регулювання).

• Тільки в 1937 р. промисловість і зовнішня торгівля поверну­лися до довоєнного рівня.

• У 1938 р. намітився новий спад, який не було повністю по­долано аж до Другої світової війни.

• Для політичного життя Франції характерна багатопартійність.

• У 20-х рр. Францією управляли дві коаліції партій, між якими велася боротьба за владу:

1.    “Лівий блок” — союз соціалістів і радикалів.

2.     “Національний блок” — союз правих партій.

• Із представників партій цих блоків формувалися уряди Франції.

• 30-ті рр. Активізація діяльності крайніх правих і фашист­ських організацій і партій, у яких нараховувалося до 2  млн чол. Озброєні фашистські загони мали у своїх рядах до 7-8 тис. чол.

• Причини активізації фашистських організацій:

1.  Економічна криза.

2.   Падіння рівня життя населення.

3.   Встановлення фашистських режимів у Німеччині й Італії.

Народний фронт Франції — це широка антифашистська полі­тична коаліція демократичних сил у боротьбі проти загрози фашизму.

• Особливості французького фашизму:

1.   Французький фашизм, на відміну від німецького та італійсь­кого, почав набирати силу пізніше.

2.    Він не був єдиною політичною течією.

3.    Не мав масової бази, як фашисти в Німеччині та Італії.

4.    Був тісно пов’язаний з правими партіями й католицькою церквою.

5.    Був загрозою демократії.

• 6 лютого 1934 р. Понад 20 тис. озброєних фашистів вийшли на вулиці Парижа і зробили спробу захопити приміщення парла­менту та інші урядові будинки. Поліція відкрила вогонь. Спроба фашистського заколоту сколихнула всю Францію.

• 9   лютого 1934 р. в Парижі відбулася 50-тисячна демонстрація під лозунгом “Геть фашизм!”.

• 18 лютого 1934 р. В країні відбувся загальнополітичний страйк, який супроводжувався масовими антифашистськими маніфе­стаціями. Почалося створення Народного фронту — об’єднання широких верств населення проти фашизму.

• Січень 1936 р. Була опублікована програма Народного фронту.

• На виборах 1936 р. до палати депутатів. Народний фронт одержав перемогу (56% голосів).

• Був сформований демократичний коаліційний уряд, який очолив соціаліст Леон Блюм.

• Протягом літа 1936 р. парламент прийняв понад 100 законів, спрямованих на поліпшення

1. про заборону воєнізованих фашист­ських організацій

2. 40-годинний робочий тиждень, двотижне­ві оплачувані відпустки, колективні договори між власника­ми підприємств і робітниками.

3. Було підвищено заробітну плату службовцям.

4. Збільшено пенсії бувшим фронтовикам.

5. Допомога по безробіттю звільнялася від податків.

6. Для безробітних організовували громадські роботи.

7. Уряд надав відстрочку для погашення боргів підприємств у промисловості, торгівлі, сільському господарстві.

8. Середнім верствам населення надавалися пільгові креди­ти.

9. Урядом було створено зернове бюро, що закуповувало у се­лян зерно за цінами, які перевищували низькі кризові ціни у 2-3 рази.

10. Податки з малих підприємств були зменшені, а з великих — збільшені.

11. Французький банк був поставлений під контроль держави.

12. Уряд оголосив про націоналізацію декількох воєнних заво­дів.

13. У 1937 р. був заснований Національний союз залізниць, під управління якого перейшли всі залізниці.

14. Здійснювалося “оздоровлення” фінансової системи країни.

15. Вдалося стабілізувати грошову одиницю — франк.

16. Був встановлений державний контроль над усіма фінансови­ми операціями.

• Початок 1937 р. Уряд Л. Блюма, посилаючись на важке фінансо­ве становище Франції, оголосив “перепочинок” у здійсненні програми Народного фронту.

• Червень 1937 р. Уряд Л. Блюма пішов у відставку.

• Листопад 1938 р. Партія радикалів вийшла з Народного фронту. Це привело до розпаду Народного фронту. Він припинив іс­нування