13. Глобалізування країнових еконовік

 — об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави. Економічна інтеграція — форма інтернаціоналізації господарської діяльності (виробництва), зближення та поглиблення взаємодії національних економік. Вона зумовлена зростом продуктивних сил, підвищенням рівня усуспільнення виробництва та науково-технічною революцією. Економічна інтеграція виявляється у державних формах об'єднання країн.

14. Гроші

— це особливий товар, який виконує роль

загального еквівалентна, виступає посередником в обміні

товарів і виражає економічні відносини між людьми з

приводу виробництва та обміну товарів.

Еволюція функцій грошей

Важливим аспектом пізнання функцій грошей є принцип їх еволюції. Гроші не можна розглядати як щось незмінне. Під впливом розвитку ринкових відносин деякі функції ускладнюються, змінюються або відмирають, а замість них приходять нові, більш адекватні умовам, що склалися. Тому на кожному етапі розвитку товарно-грошових відносин формується певна сукупність функцій грошей та механізм їхньої взаємодії.

Функції грошей

Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій грошей:

міри вартості, засобу обігу, засобу утворення скарбів, засобу платежу, світових грошей.

1)Гроші як міра вартості широко використовуються як рахункові, як одиниця рахування.

2) У функції засобу обігу — гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Функцію засобу обігу гроші виконують у формі монет і паперових грошей.

3) Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній "плоті".

4) Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань мім;суб'єктами економічних відносин.

5) Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

Рівень монетизації

МОНЕТИЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ  – макроекономічний показник, що характеризує ступінь забезпеченості економіки грошима, необхідними для здійснення платежів і розрахунків, та відображає забезпеченість процесів виробництва та споживання відповідною грошовою масою. М.е. – це інтегральний показник, який відображає довіру суспільства до національної валюти, до політики монетарної влади, а також рівень кредитної активності.

 

Основним фактором динаміки показника рівня М.е. є попит на реальні гроші, який, у свою чергу, залежить від ступеня довіри суб’єктів економіки до національної грошової одиниці: чим вищим є рівень монетизації, тим більшим, за інших рівних умов, є попит на реальні гроші. У кінцевому рахунку, рівень М.е. визначається рівнем розвитку економіки.

15. Державний борг - це загальна сума, на певний момент, непогашених позик, отриманих державою для фінансування дефіциту бюджету та інші визначені законодавством цілі, невиплачених відсотків за обслуговування цих позик, а також наданих гарантій за зобов'язаннями інших державних структур.

Головні причини виникнення державного боргу [ДБ]: - хронічний дефіцит державного бюджету; - перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів; - розширення економічної функції держави; - залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти; - вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців) тощо. Державний борг складається з: 1) внутрішнього державного боргу – заборгованості держави по випущених і непогашених внутрішніх державних позиках; 2) зовнішнього державного боргу – заборгованості кредиторам за межами даної країни у вигляді фінансових зобов’язань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату. Загальний обсяг внутрішньої заборгованості держави поділяються на дві частини: - Монетиризований борг, який складається з боргів опосередкований кредитними стосунками держави з банками; - Немонетиризований борг, що складається з:

1. невиконаних державою фінансових зобов’язань, передбачених чинним законодавством;

із заборгованості по господарських стосунках з реальним сектором економіки. Зовнішній борг – це заборгованість кредиторам за межами даної країни, яка складається із зобов’язань перед нерезидентами, які виникають внаслідок міжнародних позик або продажу фінансових активів за кордон. До наслідків державного боргу належать: 1) короткострокові: існують як проблема «витіснення» , що виникає через підвищення ринкових відсоткових ставок, яке виникає у випадку фінасування бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних ЦП; 2) збільшення боргу у довгостроковому періоді призводять до заміщення приватного капіталу державним боргом. Обслуговування державного боргу – сукупність заходів держави з розміщення облігацій та інших ЦП, погашення позик, виплати процентів по них, уточнення і зміни умов погашення випущених позик, визначення умов і порядку випуску нових державних ЦП

Джерелами погашення внутрішнього боргу є:

— бюджетні кошти;

— кошти, отримані від приватизації державного майна;

— нові запозичення.

20

Экономическая культура 

в широком смысле слова — это совокупность созданных обществом материальных и духовных средств производственной деятельности: машины, сооружения, города, дороги и т. д.; экономические знания, умения, навыки, способы и формы общения людей, экономический интеллект.

21

Экономическая теория - это фундаментальная (от лат. Fimdamentum - основа) экономическая наука, которая изучает общие закономерности хозяйственной жизни, основа экономических наук Это также система научных взглядов на хозяйственное жизни общества, которые дают всестороннее представление о закономерностях его развития. Она не только объясняет, как воспроизводится общество, но и способствует его развитию, предотвращает повторение некоторых негативных экономических явлений, дает возможность прогнозировать будущее развитие экономики. Маркетинг и экономическая теория имеют один и тот же предмет изучения – рынок, его законы спроса и предложения. \

22

Заработная плата (оплата труда работника) — вознаграждение за труд в зависимости от квалификации работника, сложности, количества, качества и условий выполняемой работы, а также компенсационные выплаты и стимулирующие выплаты. Виды заработной платы Номинальная — количество денег в номинальном размере, которое получает работник в виде вознаграждения за труд. Реальная — это количество товаров и услуг, которые можно приобрести на номинальную заработную плату; реальная заработная плата — это «покупательная способность» номинальной заработной платы. Реальная заработная плата зависит от номинальной заработной платы и цен на приобретаемые товары и услуги. Функции заработной платы Мотивационная,Воспроизводственная,Стимулирующая,Статусная,Регулирующая,Производственно-долевая Заработная плата в экономической теории Кроме классических определений, в экономике встречаются другие понятия, связанные с заработной платой. Денежная заработная плата — заработная плата, выраженная исключительно в денежных показателях, то есть без учета инфляции^[3]. Таким образом, увеличение денежной заработной платы не всегда ведёт к улучшению благосостояния трудящегося (из-за роста инфляции). Реальная заработная плата — заработная плата, выраженная в материальных благах и услугах. Рост реальной заработной платы определяется отношением номинальной заработной платы к индексу цен товаров и тарифов услуг^[4]. Реальная заработная плата уменьшается с каждым повышением цен на популярные товары и услуги. Минимальная заработная плата — официально устанавливаемый государством минимальный уровень оплаты труда на предприятиях любой формы собственности в виде наименьшей месячной ставки или почасовой оплаты. Значение минимальной заработной платы не всегда привязано к величине прожиточного минимума. Оно определяется в каждый период времени финансовыми возможностями государства, периодически изменяется (номинально всегда повышается). Номинал минимальной платы (МРОТ) используется для исчисления размеров государственных налогов, платежей, штрафов.

23

З на́ ние — форма существования и систематизации результатов познавательной деятельности человека. Знание помогает людям рационально организовывать свою деятельность и решать различные проблемы, возникающие в её процессе Виды знания:  1) Житейское - носит эмпирический характер. Базируется на здравом смысле и обыденном сознании. Является важнейшей ориентировочной основой повседневного поведения людей, их взаимоотношений между собой и с природой. Сводится к констатации фактов и их описанию.  2) Научное - понимание действительности в ее прошлом, настоящем и будущем, достоверное обобщение фактов. Осуществляет предвидение различных явлений. Реальность облекается в форму отвлеченных понятий и категорий, общих принципов и законов, которые зачастую приобретают крайне абстрактные формы (формулы, графики, схемы и т. д.).  3) Практическое - овладение вещами, преобразование мира.  4) Художественное - целостное отображение мира и человека в нем. Строится на образе, а не на понятии.  5) Рациональное - отражение реальности в логических понятиях и категориях. Связано с рациональным мышлением.  6) Иррациональное - не связано с рациональным мышлением и даже противоречит ему. Предметом являются эмоции, страсти, переживания, интуиция, воля, а также некоторые явления, например, аномальные, характеризующиеся парадоксальностью и не подчиняющиеся законам логики и науки.  7) Личностное - зависимо от способностей субъекта и от особенностей его интеллектуальной деятельности.  Экономика знаний - высший этап развития постиндустриальной экономики и инновационной экономики. Часто термин экономика знаний используют как синоним инновационной экономики. Однако экономика знаний - высший этап развития инновационной экономики. И является базой, фундаментом общества знаний илиинформационного общества. Главным фактором формирования и развития экономики знаний является человеческий капитал. Процесс развития такой экономики заключен в повышении качества человеческого капитала, в повышении качества жизни, в производстве знаний высоких технологий, инноваций и высококачественных услуг. В социологии: экономика ежедневной технологической революции. Экономика знаний -- высший этап развития постиндустриальной экономики и инновационной экономики, а потому в наибольшей степени характерна для самых развитых стран таких как: США, Германия, Великобритания, Республика Корея и Япония. Сегодня производство знаний и высоких технологий служит основным источником роста экономики в развитых странах.

24 питання

Інтелект  — це здатність пізнавати і вирішувати проблеми, які об'єднують в собі пізнавальні здібності.

Типи інтелекту: логіко-математичний, екзистенціальний, міжособистісний, лінгвістичний, особистісний, просторовий.

Види інтелекту: Вербальний(словесний), логічний(числовий), просторовий, чуттєвий, кінестетичний, творчий, особистісний, соціальний, духовний.

Значущість у розвитку економіки країни: Результати інтелектуальної діяльності, які об'єднуються в загальному понятті інтелектуальної власності, займають все більше місце на сучасному ринку. Їх звернення підпорядковується загальним правилам ринку, однак характер прав і обов'язків, засоби їх реалізації та охорони володіють своїми особливостями. "Інтелектуальний капітал" стає в сучасній економіці все більш значущим: більше 50 відсотків ВНП розвинених країн пов'язане з переробкою інформаційних ресурсів.

25

Під інтелектуальним потенціалом системи стратегічного планування діяльності підприємства розуміється сукупність інтелектуальних здібностей працівників, що входять до команди стратегічного планування (знань, умінь, інформації, цінностей, навичок тощо), і можливостей їх розкриття, розвитку і використання. Він включає дві складові (субпотенціали): творчий потенціал та професійно-кваліфікаційний потенціал  Творчий потенціал – це сукупність здібностей працівників, залучених до процесу стратегічного планування, постановки і вирішення нових творчих завдань, створенню чогось якісно нового, що відрізняється неповторністю і унікальністю, а також до створення умов на підприємстві для прояву цих творчих здібностей. Професійно-кваліфікаційний потенціал – це сукупність здібностей, професійних навичок команди стратегічного планування, необхідних для виконання ними своїх професійних обов'язків, і створення умов на підприємстві для вдосконалення і розвитку навичок і умінь персоналу.  Як компоненти інтелектуального потенціалу системи стратегічного планування діяльності підприємства можна виділити: структурні активи, людські активи, інформаційні активи. Усі названі компоненти інтелектуального потенціалу стратегічного планування тісно взаємозв'язані між собою.  Людські активи як сукупність знань, досвіду, навичок, творчих можливостей, здібностей конкретних фізичних осіб, задіяних у процесах стратегічного планування, є невід'ємними і невідчужуваними від їх володаря – фізичної особи. Структурні активи за природою є поліфункціональною системою, яка охоплює філософію і процеси менеджменту, культуру, систему фінансових взаємин, інструкції, положення, стандарти підприємства і іншу документацію, що дозволяє організувати і управляти системою стратегічного планування діяльності підприємства Інформаційні ресурси впливають на швидкість отримання і поширення знань як усередині підприємства,так і ззовні. Інформаційні активи підприємства – це бази і сховища даних, сформовані корпоративні «жовті сторінки», кодифіковані бази даних кращих практик, що містять інформацію про вже існуючі вирішення нових проблем.

26

27

Ін фл я́ ція ( вимова опис файлу; від лат. inflatio — «роздування») — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей Показники інфляції[ред. • ред. код] Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найпоширенішим показником для розрахунку інфляції є: індекс споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI — Consumer Price Index)  індекс цін виробників (ІЦВ, англ. WPI — Wholesale Price Index, PPI — Production Price Index); дефлятор ВВП (англ. GDP deflator). Типи[ред. • ред. код] За величиною темпів розрізняють такі типи інфляції : повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін (не більше 10% на рік); галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі; гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі). Формула для гіперінфляції - 3.8•1027Споживчу інфляцію можна розподілити на такі складові: базова інфляція [6] (є мірою інфляції попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня); вузька базова інфляція — зміна цін імпортованих товарів, що відображає таким чином вплив зміни обмінного курсу. небазова інфляція (відображає вплив факторів пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо. Наслідки інфляції[ред. • ред. код]Цей розділ потребуєдоповнення. (червень 2010)Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету)[7]. Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва.[8] Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій. Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ.[Джерело?] Вплив інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент (див. спекуляція), стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку