9. Виробничі відносини

— суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі матеріального і нематеріального виробництва. Це відносини, які виникають у суспільстві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та духовних благ.

Ця система відносин відбиває соціальну сторону економіки. Вона показує:

1. хто володіє економічною владою

2. як, за яких суспільних умов і скільки трудівників працює на себе та інших членів суспільства

3. кому дістаються продукти праці виробництва.

Існує ряд класифікацій:

а) - окремі особи; - групи або колективи; - суспільство в цілому,

б) - виробник (продавець); - споживач (покупець); - посередник.

в) - фізичні; - юридичні.

г) - вітчизняні; - зарубіжні (іноземні).

Об'єктами економічних відносин можуть бути:

- окремі види підприємницької діяльності та їх результати;

- природні ресурси;

- робоча сила;

- гроші;

- цінні папери;

- інформація;

- духовні та культурні цінності, тощо.

Економічні відносини поділяються на три типи:

- техніко-економічні;

- організаційно-економічні;

- соціально-економічні.

Техніко-економічні відносини - це відносини з приводу використання знарядь та предметів праці у процесі виробництва. Вони відображають розвиток техніки та рівень технології.

Організаційно-економічні - це відносини з приводу застосування і методів організації та управління суспільним виробництвом. Тобто - це відносини обумовлені поділом праці, її спеціалізацією, кооперуванням, комбінуванням.

Соціально-економічні - це відносини, що обумовлені пануючою у суспільстві формою власності. Саме вона визначає цілі і мотиви виробництва, форми управління, принципи розподілу створеного продукту та одержаних доходів, класову та соціальну структуру суспільства, пануючу форму економічної та політичної влади.

10. Витрати виробництва

— витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язаних з виробництвом економічних благ.

Витрати виробництва – сума коштів, якими оцінюють спожиті чинники виробництва. Вони поділяються на витрати суспільства (вартість) і витрати підприємства (собівартість).

Дійсні витрати поділяють на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні (явні) витрати – витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми.

Внутрішні (неявні) витрати – витрати фірми на використання власних ресурсів.

Економічні витрати – це дійсні витрати на виробництво товару, які відображають вартість ресурсів при найкращому з можливих варіантів їхнього застосування.

Залежно від часового чиннику, розрізняють витрати в довгостроковому (часовому періоді, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів) і короткостроковому періоді (часовому періоді, протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним).

11. Витрати підприємства в короткостроковому періоді поділяються на постійні, змінні, сукупні, середні та граничні.

Постійні витрати (FC) мають місце незалежно від зміни обсягів виробництва (затрати на утримання будівель, адміністративного персоналу, орендна плата

тощо).

Змінні витрати (VC) безпосередньо пов’язані зі зміною обсягів виробництва (затрати на сировину, електроенергію, оплату праці робітників тощо).

Сукупні витрати (TC) – сукупні витрати фірми на придбання та використання всіх факторів виробництва; сума постійних і змінних витрат.

Середні витрати (ATC) – середня величина витрат на виробництво одиниці продукції. (ATC=TC/Q)

Граничні витрати (MC) – приріст витрат на виробництво ще однієї (додаткової) одиниці продукції. (MC=дельтаТС/дельтаQ)