96. Формування міжнародно-правової бази дипломатичного протоколу.

Сучасними джерелами дип.протоколу є:1)міжнародні акти:- Віденська конвенція про дип.зносини 1961р.;

- Віденська конвенція про консульські зносини 1963р.;- Віденська конвенція 1975р. про представництво держав у їхніх стосунках із міжнародними організаціями універсального характеру.- Конвенція про спеціальні місії 1969р.

2)міжнародні звичаї як джерело, що формує протокольні норми.3)державно-правові документи. Наприклад, Конституція( в Україні стаття 20- про державну символіку), Положення Про Державний Протокол та Церемоніал України4)національні традиції та особливості окремих країн.

97. Функції протокольних служб міжнародних організацій.

Основним принципом, на якому ґрунтується протокол міжнародних організацій, є повага до всього, що символізує незалежність і суверені­тет держав. У формуванні правил і норм протоколу міжнародних органі­зацій важливу роль відіграли правила протоколу в ООН, яких тією чи іншою мірою дотримуються інші міжнародні організації.Головним міжнародно-правовим документом, який регламентує дія­льність постійних представників та постійних представництв держав при міжнародних організаціях, делегацій та спостерігачів в органах та на конференціях, що скликаються міжнародною організацією чи під її егідою, є Віденська конвенція про представництво держав у їх відноси­нах із міжнародними організаціями універсального характеру від 14 березня 1975 р.

Функції протокольних служб міжнародних організацій можна проде­монструвати на прикладі служби протоколу і зв'язку, яка структурно входить до канцелярії Генерального секретаря ООН. Так, в обов'язки цієї служби входить: оформлення прийому нових країн в члени ООН; організація вручення повноважень новими постійними представниками Генеральному секретареві ООН; вирішення питань, пов'язаних із пере­буванням у Нью-Йорку постійних представників країн-членів при ООН (реєстрація документів, видача посвідчень особи, забезпечення приві­леїв та імунітетів, посередництво між іноземними представництвами в ООН і урядом США); забезпечення протокольних заходів Генерального секретаря ООН; зустріч високопосадових гостей і забезпечення їх пе­ребування в штаб-квартирі Організації і в США; підтримання порядку старшинства при розміщенні делегацій; використання прапора ООН і державних прапорів, протокольне забезпечення церемоній підписання конвенцій, договорів тощо.

Згідно зі Статутом прийом нових членів в Організацію Об'єднаних Націй відбувається на початку чергової сесії Генеральної Асамблеї. Після голосування керівник протокольної служби ООН проводить деле­гацію прийнятої держави до її місця у залі засідань. Наступного дня після прийому перед штаб-квартирою ООН влаштовується урочиста церемонія підняття державного прапора нової країни - члена ООН по­ряд із прапорами інших країн-членів, піднятих у порядку англійського алфавіту справа наліво, якщо дивитися від будинку. На церемонії підняттяпрапора присутні посадові особи сесії, Генеральний секретар ООН глави делегацій на сесії. Прапори країн-членів піднімають зі схо­дом опускають із заходом сонця. Від імені Генерального секретаря ООН у цей день влаштовується прийом.

Вступ на посаду постійного представника країни-члена ООН. На призначення постійного представника при ООН, на відміну від призна­чення посла, агреман не запитується. Після прибуття новопризначеного постійно­го представника в Нью-Йорк через протокольну службу ООН узгоджу­ється дата і час вручення повноважень Генеральному секретареві ООН. Копія повноважень і біографічна довідка нового постійного представника попередньо направляється до протокольної служби ООН.

Згідно із існуючою протокольною практикою постійний представник піс­ля вручення повноважень складає візити голові Генеральної асамблеї ООН, якщо в цей час відбувається її сесія, голові Ради Безпеки, голові Економічної і Соціальної Ради, голові Ради з Опіки, генеральним директо­рам спеціалізованих установ ООН, при яких він акредитований, деяким вищим функціонерам ООН, за бажанням губернатору штату Нью-Йорк.

 Важливим з точки зору організації роботи та протокольного забезпе­чення міжнародних форумів є питання офіційних та робочих мов міжна­родних організацій, конференцій. Наприклад, під час сесій Генеральної Асамблеї ООН виступи на кожній із шести офіційних мов ООН перекла­даються на інші офіційні мови. Представник, який виступає мовою, яка не має в ООН статусу офіційної, відповідно до правила 53 Правил про­цедури Генеральної Асамблеї ООН, повинен сам забезпечити усний пе­реклад або надати текст виступу однією з офіційних мов. Якщо делега­ція надає текст промови офіційною мовою, він перекладається на інші офіційні мови перекладачами ООН. Делегація може надавати в розпо­рядження перекладача ООН свого представника для зручності (з метою забезпечення синхронності перекладу виступу).