61. Правила привітань за нормами дип етикету.

Вітання - звичай, найбільш поширений у нашому повсякденному жит­ті який вимагає дотримання норм етикету, відчуття такту і дружелюбно­сті Найбільш поширена форма вітання в сучасному етикеті - легкий уклін і усмішка. Вітання супроводжуються словами - "вітаю", "моє шанування" або, "доброго ранку", "доброго вечора". Далі слід назвати ім'я людини, яку вітають. Слова вітання повинні обов'яз­ково супроводжуватись усмішкою.

Першими вітають молоді люди старших за віком, чоловіки - жінок, молодші по чину - старших за посадою. У ділових стосунках пише осо­би які стоять на одній службовій сходинці, вітаючись, приймають до ува­ги вік і стать партнера. Особа, яка увійшла до кімнати, підходить до гурту, вітає присутніх пер­шою незалежно від статі. Особа, яка залишає приміщення, прощається так само першою. Першим вітає громаду також той, хто спізнився, навіть якщо це жінка. На прийомах передусім вітають господаря й господиню.

Неправильно вітатися, порівнявшись з адресатом, і так само негарно ві­татися з надто великої відстані. Оптимальна відстань для вітання - близько трьох метрів.

Уставання (підведення) є також формою вітання. Якщо до чоловіка, який сидить, підходить жінка або чоловік, старший за віком, то він пови­нен встати, вітаючи їх. Жінки підводяться лише тоді, коли друга особа набагато старша. Чоловіки, за винятком дуже старих і хворих, подаючи для вітання руку, підводяться. Жінки, особливо старшого віку, коли віта­ються з чоловіками або молодшими жінками, можуть подавати руку си­дячи. Якщо жінка входить у кімнату, чоловіки встають. На робочому місці, як­що входить жінка нижчого рангу, чоловіки не встають. Якщо керівник за­ходить у кабінет, де працюють жінки, вони піднімаються, якщо він впер­ше зайшов для знайомства з персоналом; повернувся з відрядження, відпустки; на початку робочого дня. Керівник організації, установи встає, якщо в кабінет входить відвідувач. У кабінеті господар може не вставати, вітаючи своїх співробітників.

Одна із найпоширеніших форм вітання - рукостискання. Це знак поваги до партнера і коректна форма вітання колег, клієнтів, дипломатів, високих осіб, навіть королеви, якщо вона виявить бажання подати руку для ві­тання. Існує правило знімати рукавички перед рукостисканням. У наш час при руко­стисканні рукавички не знімаються, якщо вони є частиною жіночого ту­алету. Жінка може собі дозволити не знімати рукавичку й на вулиці. Рукостискання ініціює особа, старша за віком, посадою, жінка, якщо вона вітається з чоловіком. На роботі жінка не подає першою руку керів­никові. При представленні першим подає руку той, кому представляють іншу особу. У будь-якому випадку, на простягнену руку слід відповісти рукостисканням, у протилежному випадку можна дуже образити людину.Не можна вітатися через стіл. Рукостискання через стіл допустиме лише при обміні сувенірами та після підписання угоди про співпрацю. Негарно йти з простягнутою рукою через всю кімнату. Якщо, підійшовши до групи, особа обмінялась рукостисканням з одні­єю особою, слід це зробити й з іншими. Однак, якщо присутніх багато, доречно обмежитись потиском руки із господарем (господинею) дому чи начальником, а з іншими, уклонившись, привітатися словами. порядок вітання: якщо жінки стоять праворуч від своїх супутників, як це традиційно прийнято, то вони спочатку подають руки одна одній, потім чоловікам, і в кінці вітання рукостисканням обмінюються чоловіки.

Зняття капелюха, як і рукостискання, досить давній звичай, який отримав найбільше поширення в Європі. Капелюх рекомендується знімати рукою, протилежною від людини, повз яку проходять. Беруть його спереду-згори за наголовок й описують невелике півколо до висоти облич­чя. Роблять це за три кроки до адресата, який стоїть або йде назустріч. Одягають капелюх, щойно розминувшись із адресатом. Діловий універсальний етикет не схвалює поцілунків та обіймів при вітанні. Однак, у деяких країнах вони є неодмінним елементом культури спілкування.

У Європі прийнята така форма вітання, як аколада (вітання щока до щоки), яка бере свій початок з ритуалу прийняття до лицарського орде­ну. Однак, вона передбачає достатньо близькі стосунки людей і подеку­ди супроводжується поцілунком. У православних країнах можливий три­кратний поцілунок у щоки. У європейських країнах серед молоді та дру­зів при вітанні використовується легкий поцілунок у щоку.

Прикладом вітання жінок залишається поцілунок руки. У минулому така форма вітання була припустимою лише по відношенню до одруже­них жінок та жінок похилого віку. У наш час жінці цілують руку, не зважа­ючи на її вік та сімейний статус.. Чоловік може злегка торкнутися руки підбо­ріддям, носом, але не губами. Не цілують руку на вулиці, на вокзалі, у кафе, ресторані. Поцілунок руки можна зустрітив найбільш урочи­стих випадках, під час прийомів.