54. Положення “Про Державний Протокол і Церемоніал України” 22 серпня 2002

З метою забезпечення дотримання загальноприйнятих міжнародних норм, правил, традицій організації офіційних заходів, удосконалення й оптимізації порядку проведення в Україні заходів протокольного і цере­моніального характеру, 22 серпня 2002 р. Указом Президента України  затверджено Положення "Про Державний Протокол і Церемоніал України" Базуючись на загальновизнаних нормах дипломатичного протоколу цей нормативний документ визначив основні засади і правила лєюжавного Протоколу і Церемоніалу України, а також засади забезпе­чення їх дотримання. - це сукупність вимог щодо забезпечення єдино­го порядку проведення в Україні офіційних заходів за участю Президента України Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Міні­стра закордонних справ України, інших вищих посадових осіб України з урахуванням загальноприйнятих міжнародних норм, правил і традицій, а також національних традицій України".

Основним завданням є забезпечення засобами і нормами дипломатичного протоколу зов­нішньополітичних заходів України, застосування єдиної протокольної практики при зустрічі і проводах іноземних офіційних делегацій, здій­снення візитів українського керівництва до іноземних держав, прове­дення внутрішніх заходів за участю дипломатичного корпусу та пред­ставницької роботи з ним.

Дотримання забезпе­чують структурні підрозділи з питань протоколу Секретаріату Президен­та України, Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства закордонних справ України та інших органів вико­навчої влади нашої держави.Даним Положенням окремо врегульовані питання, пов'язані з зарубіж. візитами та роб. поїздками по Україні Президента України, Голови ВР України і Прем'єр-міністра України, а також з роб. зустрічами ін. високих посад, осіб України з високими посад, особами іноз. держав. П. і Ц. У. містить ін. протокол, заходи за участю Президента України, що проводяться в д-ві, зокрема: інавгурація Президента України; зустрічі Президента України з главами дип. представництв іноз. держав і представництв міжнар. організацій в Україні; покладання вінків та квітів до могили Невідомого солдата; вручення держ. нагород і презид. відзнак; військ, парад; урочисте засідання; заходи за участю дип. корпусу (акредитація та закінчення строку повноважень послів іноз. держав в Україні, вручення вірчих та відкличних грамот, направлення поздоровлень, участь вищих посад, осіб України в траур, заходах у зв'язку зі смертю іноз. держ. діячів та ін.).

55. Поняття “дипломатичний церемоніал”, відмінності між протоколом і церемоніалом

Під церемоніалом розуміється урочистий офіційний акт, проведен­ня якого передбачає чітко встановлений порядок, строгу однознач­ність дій учасників. Термін "церемоніал" походить від латинського слова саегітопіа, яке означало культовий обряд, встановлений порядок про­ведення урочистостей.До розряду церемоніалів відносять, вірчих грамот, урочисту зустріч глави іншої держави, проходження почесної варти, піднят­тя державного прапора тощо. Слідування церемоніалу не лише надає не­обхідну урочистість події, але й звільняє його учасників від побоювань вида­тися незграбними або порушити який-небудь національний звичай.

На практиці часто ототожнюють або використовують їх як слова-синоніми, зокрема, визначаючи церемоніал як "строго регламентовану частину протоколу". складно розрізнити, де задіяні протокольні або цере­моніальні норми (при призначенні глав дипломатичних пред­ставництв). протокол та церемоніал обслуговують сферу дипломатичних контактів між суб'єктами міжнародного права, надаючи таким контактам формально визначеного статусу та зовнішнього оформлення. Спільна сфера застосування спорідненість понять, спільну мету: підтримання та розвиток ефективних дипломатичних контактів між міжнародними акторами.

вони різняться за джере­лом походження: церемоніал має корені не в державному началі, а в цивілізаційному і національно­му. Правила дипломатичного протоколу базуються на принципі "міжна­родної ввічливості", у поняття якої входить виявлення шани й поваги до всього, що символізує та представляє державу. Церемоніал сфор­мувався в результаті історичного розвитку на основі національних осо­бливостей народів. Церемоніал у своїй основі принцип ієрархічності. Друга відмінність в тому, норми дип протоколу мають усталений та загальноприйнятий ха­рактер, що забезпечується наявністю міжнародно-правових актів, які регламентують деякі протокольні питання. Усталеність церемоніальних норм забезпечується лише практикою окремих суб'єктів міжнародних відносин. Участь іноземних представників у церемоніях не змінює його державного характеру.

У дипломатичній практиці використовується лише та частина церемоніальних традицій, яка визнана допустимою державним протоколом. Наприклад, в Індії особливо почесних гостей зустрічають, одягаючи їм на шию вінки із квітів. Ця традиція знайшла своє відобра­ження в дипломатичній практиці індійського протоколу. В Україні існує національна традиція зустрічати гостей хлібом і сіллю. Такі національні особливості прийому гостя, власне церемонії, на сьогодні вже сприйма­ються як частини протоколу. Протокол кодифікує правила, які управля­ють дипломатичним церемоніалом у відносинах між суверенними дер­жавами, надаючи кожній із сторін прерогативи, привілеї та імунітети, на які вони мають право. Отже, церемоніал створює рамки й атмосферу, у яких повинні розгортатися миролюбні відносини між суверенними дер­жавами. У цьому контексті доречно згадати старовинний китайський ви­слів, що "церемоніал - це фіміам дружби".