51. Офіційні візити на високому і найвищому рівнях, їхні протокольні характеристики.

одна з основних форм дво- та багатостор МВ. сприяють розвиткові міжнародних зв'язків, швидкому й авторитетному вирішенню гострих та складних питань між­народного життя. Водночас вони є засобом реалізації багатьох інших форм дипломатичної діяльності - участі в міжнародних конгресах, кон­ференціях, нарадах; у роботі міжнародних організацій тощо. Візити на високому та найвищому рівнях віддзеркалюють стан політичних, еконо­мічних та інших взаємовідносин держав-учасниць зустрічі.Офіційні візити є однією із вищих категорій візитів в Україну офіцій­них діячів та іноземних делегацій. Така категорія візиту обирається, як­що політичний зміст візитів голів держав, парламентів, прем'єр-міністрів, міністрів закордонних справ виходить за звичайні робочі рамки.Офіційний візит в Україну має велике політичне значення і передба­чає як центральний елемент програми проведення політичних перегово­рів за участю особи відповідного становища з української сторони (Пре­зидента України з главою іноземної держави, міністра закордонних справ зі своїм іноземним відповідником тощо), а також покладання іно­земним державним діячем вінка до могили Невідомого солдата, офіцій­ний обід (сніданок) та за бажанням гостя - відвідання театру. Ділова частина офіційного візиту (глави держави) не відрізняється від ділової часини державного візиту. Основні відмінності спостерігаються в протоколі проведення офіційної церемонії зустрічі (проводів). Так, при офіційному візиті є нижчим рівень зустрічаючих осіб на аеродромі, рівень супроводу делегації в усіх заходах програми, включаючи поїздку по краї­ні; у меншій кількості вивішуються державні прапори країни гостя та кра­їни хазяїна; при виконанні гімнів обох країн не лунає салют націй. У де­яких країнах (Росії) протокол визначає, що державний візит триває дов­ше (три-чотири дні), ніж офіційний - (два-три дні). Програма офіційного візиту включає поїздку гостя по країні.

52. Офіційні і протокольні форми рекомендування, представлення

Знайомлення (представлення, рекомендування) встановлення контакту між людьми із повідомленням ними чи про них мінімуму інформації, необхідної для спілкування. різне навантаження, переслідуючи різні цілі. В одних випадках вони обов'язкова протокольна процедура, в дип практиці, коли нових співробітників, які прибу­ли в посольства або консульства, представляють відповідним офіційним особам країни перебування. Мета - допомогти незнайомцям пізнати не лише імена один одного, але і їх соціальні ролі та професійний статус.

Згідно з нормами дип етикету людину, яка бажає позна­йомитися з кимось із гостей на прийомі або іншому офіційному заході, де присутня невелика кількість осіб, обов'язково представляє цьому гостю господар (господиня) або особа, знайома з ними. Під час багаточисель-ного заходу чоловіки й жінки представляються самі, чітко проголошуючи свої імена й прізвища, але не називаючи посади й ранги.

У суч етикеті існують деякі загальні принципи й правила:•    молодшого за рангом або за посадовим становищем представля­ють старшому;•    якщо люди рівні за посадовим становищем, рангом, то молодшого за віком представляють старшому•    якщо знайомлять людей одного віку й статі, то менш знайому лю­дину представляють більш знайомій;•    колегу представляють клієнту, відвідувачу;•    одну особу представляють групі осіб;•    чоловіка представляють жінці.

Однак, жінку завжди представляють главі держави, міністру, послу, видатним'особистостям. фор­мули: "Пане президенте, маю честь представити Вам пані...", "Пані.... дозвольте представити Вас пану послу".Коли знайомлять двох осіб, часто обмежуються їхніми іменами й прі­звищами. При цьому спочатку називають жінці ім'я і прізвище чоловіка, а потім жінки, прізвище молодшого чоловіка, а потім старшого. Той, кому представляють іншу людину, у відповідь на представлення говорить "Доброго дня!", називаючи ім'я (прізвище) нового знайомого. прийняті раніше фрази типу "дуже приємно", "радий знайомству із Вами" у наш час майже вийшли із ужитку. той, кого представляють, таких висловів уникає.

Представляючи людей один одному можна додавати невелику ді­лову та коректну інформацію про кожного. Кілька пояснюючих слів, які говорить той, хто представляє особу, повинні бути привітними, але емоційно нейтральними: "Пане Костенку, дозвольте представити Вам професора Титаренка, нашого провідного спеціаліста в сфері європейської інтеграції. Пан Костенко - доктор політичних наук, професор Львівського університету, приїхав у Київ для участі в кон­ференції'. Знайомлення зазвичай супроводжується потиском рук. Українці, росіяни, поляки, сло­ваки, німці та ін. роблять це майже обов'язково, у Великобританії парт­нери обмежуються поклоном і рук не подають. Якщо той, кому представ­ляють особу, не простягнув йому руку для вітання, чоловік, якого пред­ставили, обмежується легким уклоном, жінка - кивком голови. Знайом­ляться через посередника стоячи. Тільки старші жінки можуть сидіти, коли їм відрекомендовують молодого чоловіка або дівчину.