33. Історія дипломатичного протоколу

у добу Середньовіччя і Новий час Візантія, Венеція, Святий Престол, Франція. повинен був не лише демонструвати повагу, бути гнучким інструментом пол. у Візантії вперше було використано вірчі грамоти. XVI-XVIII в Європі новий дип протокол і церемоніал. при Карлі V почесті, що надавалися послам, одержали встановлений хар. У 1504 глава катол церкви, спробував скласти "список монархів". Розміщення відбивало економічну й військову силу. правила старшинства довгий час були дж конфлв. порушення ПТІ сприймалось як особиста образа государя. неприємні інциденти, через старшинство та церемоніал, почали призначати замість послів представників або резидентів. швидко почав виходити з ужитку. пріоритет держав, глав держав та представників до XIX. Вирішення Від конгресу 1815 та Аах конгресу Свящ союзу 1818. На Від вирішено, в кожному класі держав положення дип предст залежить від дати оф повідомл про прибуття. вирішили, що в актах або договорах між кількома держ, підписи, жеребкуванням між міністрами. замість нього підписувались у алфавітному порядку фр назв держав.питання старшинства всередині дип корп встановлював, єдиним критерієм старшинства посла термін перебування в країні, від дня вручення ним вірчих грамот.У Від регл три класи дип предств: послів, папських легатів та нунціїв. посланників, міністрів та інших уповноважених при государях. повірених у справах.

На Аахенському конгресі 1818 прийнято "Аахенський протокол", доповнив список класом міністрів-резидентів, які зайняли місце між посланниками та повіреними у справах. перший письмовий багатосторонній акт у сфері дип протоколу. Але не знімали всіх суперечностей у питанні дип старшинства. У Європі, лише великі держави могли акредитувати за кордоном послів. Незважаючи вони регулювали протокольну практику 150. покладені в основу статей Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р.

34. Категорії історичності й універсальності в дипломатичному протоколі

Норми дип прот не були винаходом якоїсь однієї країни чи групи дипломатів, вони - підсумок багатовікового спілкування держав. З появою держав і з розвитком зв'язків між ними стали складатися норми спілкування, включаючи протокольні. Форми дипломатичної діяльності поступово складались у процесі історичного розвитку з досвіду різних держав, серед яких у добу Середньовіччя і в Новий час провідну роль відігравали Візантія, Венеція, Святий Престол, Франція, особливо Людовіка XIV. У дипломатичній практиці Венеції і східних держав виразно відзначався вплив Візантії, натомість у західноєвропейських державах домінував вплив двору Папи Римського, пізніше французького двору. Поступово сукупність протокольних норм і правил набували універсального міжнародного характеру. Таким чином, засади дипломатичного протоколу зародились з практики європейських держав і поширились на весь світ.

35. Класифікація і протокольні характеристики особистих візитів дипломатів

ст. З Від конв. Під час можна з’ясувати різні нюанси міжнародних відносин. Дип починає роботу зі складання візитів оф особам відповідно до свого рангу. Після вступу на посаду глава складає візити, глави держави та міністра закордонних справ, прем’єр-міністрові та членам уряду, парламенту, міністрам, керівникам гром і пол орг. Візити оф особам чергуються, з візитами колегам з дип корп. При визначенні послідовності виходити з принципу старшинства, дати вручення вірчих грамот..

посол складає візити лише послам. я постійних і тимчасових повірених у справах, після отримання особистої ноти посла про вручення ним вірчих грамот, вони першими складають візити послу як старшому за рангом.За правилами, складали візити-відповіді. Сьогодні переважно замінюють особ нотами, у відповідь на отриману ноту про вручення вірчих грамот. Візити може складати і дружина посла дружинам.

Протокольні або візити ввічливості носять, інформаційний, характер і тривають, 15—20. вирішуються під час ділових візитів і зустрічей. Візити такого характеру можуть організовуватися за допомогою протокольної служби МЗС, найчастіше — шляхом прямого, спілкування з відповідними органами. мають чітко визначену мету, 15—20 до кількох годин.

На завершення своєї дип місії глава диппредставництва і дип співробітники складають прощальні візити, підбиття підсумків, висловлюється вдячність оф особам і дип корп за сприяння і допомогу в роботі. Прощальних візитів може бути навіть більше.

Про день і годину та характер візиту домовляється співробітник посольства за 4—6 днів до очікуваного візиту.

обов’язковим є дотримання точного часу прибуття. Порушення може розцінюватися особою, що приймає, як неповага і може негативно позначитися на майбутніх контактах з нею. Ініціатива ведення бесіди під час візиту залишається за господарем, до неї треба ретельно готуватися, продумати, про що запитати і що самому сказати, щоб бесіда була живою і цікавою. Довша пауза в розмові може сприйнятися гостем як знак завершення візиту.

У кімнаті, де відбувається зустріч, бажано мати вітальний гарнітур: диван, крісла, журнальний (або кавовий) стіл. Почесним місцем для гостя є диван. Господар, як правило, сідає у крісло, яке знаходиться з лівого боку дивана, щоб гість, таким чином, був по праву руку господаря. Можна сісти з гостем на диван, ліворуч від нього.

Абсолютно не прийнято приймати гостя за письмовим столом або садити його навпроти сонця. Гість сідає після того, як сяде господар. Залежно від місцевої практики, під час візиту подається чай, кава, сік або вода, легкі канапки, цукерки та печиво, допускається келих вина.

Ініціатива завершення візиту, як протокольного, так і ділового, залишається за гостем, за винятком візиту до глави держави, тоді вона належить виключно йому. В деяких державах з монархічним ладом під час аудієнції у глави держави під час бесіди не прийнято ставити жодних запитань, бо бесіду веде він сам.