1. Базові принципи дп

П – сукупність заг-прийнятих норм, правил, традицій і умовностей, яких дотримуються уряди, держ установи, відомства ЗС, дип представництва, місії та представництва при МО, офіційні особи та члени їх родин у міжн спілкуванні.

Принципи ДП - універсальні (в основі визнання держ суверенітету, рівності, повага до незалежності, територіальної цілісності, невтручання у внутр. справи). Конкретні:

1. Принцип міжн ввічливості – шанобливе і поважне ставлення до всього, що символізує і представляє державу (акти добросусідства, дружелюбності, гостинності, скасування формальностей, надання пільг, привілей з доброї волі)+не допущення образливих дій щодо інших держав..

2. Принцип взаємності –будувати відносини на взаємовигідній, рівноправній основі, з урахуванням законних інтересів іншої сторони, держава може вживати належні заходи у відповідь на якусь акцію ( не порушуючи МП)

Реторсія – заходи, вжиті державою у відповідь на нанесену матеріальну або моральну шкоду. пропорційними і припинятись, як тільки відновиться попередній стан. Більшість норм ДП базуються на традиціях, міжн ввічливості, носять узгоджений характер.

2. Вк про дип зносини, як джерело норм сучасного дп

Основн джерел сучасного ДП є 18 квітня 1961 р. у Відні на Конференції ООН з дипломатичних зносин та імунітетів. В основу те­ксту проект, підготовлений Комісією міжнаро­дного права ООН у ході робіт із кодифікації дипломатичного права, 1955 р. Учасниками конвенції понад 170 держ. Всі країни світу, у тому числі й ті, які формально утримуються від приєднання до конвенції, дотримуються зафіксованих у ній норм, а протокольні служби враховують їх у своїй роботі. У деяких державах Віденська конвенція була інкорпорована в національні законо­давства й стала розглядатися як складова національного права. визначає:

• порядок встановлення дип відносин між державами й заснування постійних дипломатичних представництв (ст.2);•    функції дип представництва (ст.З);    порядок акредитації дип предст (ст.4);   права й обов'язки дип предст (ст. 5-13);

•    обов'язки держави перебування (ст.25);•    класифікацію глав дип предст (ст. 14, 15);   старшинство в дип корпусі (ст. 16, 17, 18);•    імунітети й привілеї;   порядок використання держ символіки;    порядок  припинення   функціонування  дипломатичних   представ­ництв (ст.43), 53 статей + два факультативних протоколи: про набуття громадянства співробітниками дипломатичних представництв та членами сімей, котрі живуть разом з ними, і про обов'язкове вирішення спорів стосовно тлумачення або застосування Конвенції Міжнародним Судом.

3. Вк про консульські зносини 1963 р., як джерело норм суч дп

24 квітня 1963 -основне джерело сучасного консульського права, регламентує протокол пит діяльності консульських установ і посадових осіб. визначає:- порядок установлення й припинення консульських відносин між державами і відкриття консуль­ської установи; - класифікацію глав консульських установ; - порядок при­значення і допущення глав консульських установ; - старшинство між гла­вами консульських установ і порядок старшинства між консульськими посадовими особами консульської установи; привілеї та імуні­тети консульських установ, штатних консульських посадових осіб та ін­ших працівників консульських установ, зокрема порядок користування державним прапором і гербом акредитуючої держави.