12. Поняття людини та суспільства в соціології

"Людина" — це найбільш широке поняття для визначення суб'єкта діяльності, пізнання, спілкування. "Людина" — це переважно біосоціальна категорія, яка означає конкретного представника біологічного виду "Homo sapiens". Це жива істота, яка володіє мовою і свідомістю, здатна створювати знаряддя праці і користуватися ними. Отже, поняття "людина" визначає якісну відмінність людей від тварин. До головних ознак людини належать: -конституція тіла, зокрема будова, функціонування;-пряма ходьба і двоногість; -свідомість і самосвідомість; -володіння мовою тощо.

Суспільство — це організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку. Суспільство — також соціальна самодостатня система, заснована на взаємовідносинах людей в процесі реалізації особистих потреб. Відносини людей у межах суспільства називають соціальними. Термін суспільство іноді заміняють запозиченим з латинської мови словом соціум. Відповідно, прикметник соціальний у багатьох контекстах синонімічний прикметникусуспільний. У суспільстві існують, як правило власні культурні та історичні надбання, суспільні норми та установи. У кожному суспільстві є свої власні суб'єкти соціального спілкування — особа, сім'я, клас, група, нація, держава та інші. Основними елементами, що визначають суспільство, є власність, праця, сім'я. Суспільство — --основоположна категорія філософії, соціології та антропології. Окремим видом суспільства є людство — спільнота всіх людей на планеті Земля.

13. Формаційний підхід до типізації суспільства +

14. Цивілізаційний підхід до типізації суспільства

Різні соціологи по-різному підходили до проблеми типізації суспільств. Марксистська соціологія, наприклад в основу класифікації суспільств поклала спосіб відносин і насамперед відносини власності, розділивши всі суспільства на п'ять основних суспільно-економічних формацій:

• первіснообщинну,

• рабовласницьку,

• феодальну,

• капіталістичну,

• комуністичну (включаючи і соціалістичне суспільство як її початкову, першу фазу).

Інші соціологи (американці Г. Ленскі і Дж. Ленскі) поділяють суспільства за основним способом добування засобів до існування, розрізняючи:

• суспільства мисливців і збирачів;

• садівничі суспільства;

• аграрні суспільства;

• промислові суспільства.

Німецький соціолог Ф. Тьонніс головну увагу зосередив на розмежуванні двох основних типів суспільств:

• допромислового, традиційного;

• сучасного, промислово-міського.

Сьогодні дуже поширений (Д. Белл, А. Турен та ін.) розподіл суспільств на:

• доіндустріальні чи традиційні,

• індустріальні,

• постіндустріальні.

Цим, звичайно, не вичерпується різноманіття класифікацій суспільств. Так, досить часто, особливо в останні десятиліття, суспільства розрізняються за політичними критеріями (особливо за характером і формами співвідношення суспільства і держави) на:

• демократичні (де склалося цивільне суспільство, а держава підкорюється і служить йому),

• тоталітарні (де немає цивільного суспільства, а держава підкорює і придушує суспільство й особистість),

• авторитарні (як проміжні між першим і другим).

Типізація суспільства може бути проведена і за багатьма іншими ознаками: у зв'язку з пануючою в суспільстві релігією говориться про християнські чи мусульманські суспільства, про православне суспільство і т. п., а в зв'язку з найбільш розповсюдженою мовою спілкування — англомовне, російськомовне, франкомовне й інші суспільства.

Хоча навряд чи було б правильно вважати всі зазначені й подібні класифікації різномовними, ні одну з них не варто ні відкидати з порога, ні зводити на рівень єдино правильної. Цілком зрозуміло, якщо суспільство досліджується з точки зору, наприклад, етнічного складу його населення, то на перший план висувається класифікація суспільств на однонаціональні, двохнаціональні і багатонаціональні, а інші відкидаються на другий і більш далекі плани.

Отже, суспільство, як і природа, знаходиться в постійній зміні, розвитку. У цьому головна суть, зміст і значення громадського життя.