74. Види девівнтиоі поведінки (с. Фролов. Р. Мсргоном)
Види девіантної поведінки (С. Фролов)
Культурно схвалені девіації. Позитивні девіації - вчені, спортсмени, герої, політичні діячі. Такі відхилення пов'язані з поняттям звеличення, тобто піднесення над іншими, що і складає основу відхилення. |
Умови виникнення позитивної девіації: (необхідні якості і способи поведінки, які можуть призвести до соціально схвалюваних відхилень). |
Надінтелектуальність (звеличення на основі інтелектуальності) можливе тільки в окремих, обмежених сферах людської діяльності.Надінтелектуальність не дуже популярна в народі, може навіть заважати при виконанні деяких ролей, оскільки ізолює особу від решти членів групи. |
|
Особливі здібності дозволяють проявляти унікальні якості у специфічних сферах діяльності. Звеличення спортсмена, актора, балерини, художника залежить від наявності особливих здібностей людини. |
|
Понад мотивація - інтенсивна мотивація часто служить компенсацією за незгоди або переживання, перенесені в дитинстві чи в юності. Так, існує думка, що Наполеон мав високу мотивацію до досягнення успіху і влади через самотність в дитинстві. Відчуття замкнутості, обурення або ворожості можуть знайти вихід в інтенсивних зусиллях, спрямованих на особисті досягнення. |
|
Особистісні якості. Їх наявність у індивіда є чинником, що сприяє піднесенню над рештою людей. Ці особистісні риси та властивості характеру найтіснішим чином пов'язані з певними видами діяльності. Сміливість і відвага відкривають солдату шлях до успіху, слави, але вони абсолютно не обов'язкові для художника чи поета. Товариськість, уміння заводити знайомства, твердість характеру потрібні політику і підприємцю, але майже ніяк не позначаються на кар' єрі письменника, художника або ученого. |
Особливі умови (щасливий випадок) може сприяти прояву здібностей людини в певних видах діяльності (Чи став би Наполеон імператором, якби не Велика французька революція?) Великі досягнення - це не тільки яскраво виражений талант і бажання, але і їх прояв у визначеному місці і в певний час. |
|
Девіації, що викликають осуд (з боку панівної культури). Негативні девіації |
Це соціальна патологія (злочинність, наркоманія тощо). Ці вияви відхилень - дисфункціональні, завдають шкоди суспільству і особистості. |
Класичними видами девіантної поведінки (негативної) визнані:
- пияцтво, алкоголізм;
- наркоманія;
- злочинність;
- суїцид;
- проституція;
- гомосексуалізм. Інколи до них додають:
- азартні ігри;
- психічні розлади;
- кримінальні злочини.
Роберт Мертон розробив типологію поведінки залежно від ставлення особистості до цілей та засобів їх досягнення.
Р. Мертон зауважував, що суспільство і в інші часи проголошувало ідеалом багатство й добробут, проте не декларувало рівних можливостей для усіх. Сьогодні така можливість проголошується. В реальності досягнення усіма суспільного ідеалу не можливе, і це є підґрунтям для девіації.
1) Конформіст - лояльний член суспільства: приймає суспільно визнані культурні цілі та інституціональні засоби їх досягнення;
2) Новатор - досягає цілей, що схвалюються суспільством, не інституціональними засобами, у тому числі і незаконними;
3) Ритуаліст - особистість, що абсолютизує засоби та не визнає суспільно визнану ціль, задля яких здійснюється діяльність;
4) Ретритист (ізольований тип) - людина, яка відсторонюється як від культурних цілей, так і від інституціональних засобів;
5) Бунтар (заколотник) - особистість, що відступила від цілей і засобів, прийнятих у суспільстві, але натомість протиставила їм інші цінності й норми.
У будь-якому суспільстві є поведінка, яка відхиляється від суспільних норм: прогресивна, що випереджує цей стан суспільства. В останньому випадку вона є засобом розвитку суспільства та девіацією.
Найбільше девіація виявляється в періоди радикальних суспільних змін, коли руйнуються старі норми, цінності, стереотипи і люди втрачають орієнтири. Завдання соціології - встановлювати загальні причини тих чи інших видів девіацї, щоб допомогти суспільству відновити контроль за поведінкою, запобігти розпаду суспільства.