59. Помста як вид девіації та неформальний соціальний іисппут

По́мста — дії, що спричиняють шкоду, мета яких — покарати особу чи декількох осіб у відповідь на справжню або уявну образу, несправедливисть, насильство і таке інше, вчинені раніше. Справедливо чи ні помста може бути названа формою правосуддя.

У деяких культурах помста є нормою і необхідною та благородною справою (наприклад, кровна помста (не обов'язково кривава)). У деяких релігіях, (наприклад, ухристиянстві), навпаки рекомендується відповідати добром на зло, залишаючи право на помсту тільки Богу.

60. Злочинність у гендерному вимірі.

Як і інші галузі соціології, кримінологічні дослідження спершу традиційно нехтували половиною населення. В багатьох підручниках із кримінології досі фактично нічого не сказано про жінок, окрім розділів, присвячених зґвалтуванню та проституції, а більшість теорій девіації також майже повністю ігнорують жінок. Візьмімо, наприклад, Мертонову концепцію соціальної структури та аномії. Прагнення "домогтися успіху", як вважають, притаманне фактично кожному в сучасних суспільствах. Отже, цілком логічно припустити, що жінки мають кількісно переважати чоловіків у різних визначених Мертоном категоріях девіації, включаючи й злочинність, оскільки для жінок існує набагато менше можливостей "вийти в люди", аніж для чоловіків. А проте рівень злочинності серед жінок надзвичайно низький або ж таким здається. Та навіть коли жінки з якоїсь причини менш схильні до девіантної поведінки, це аж ніяк не є підставою для того, щоб оминути їх увагою.

Рівні злочинності серед чоловіків і жінок

Статистичні дані про злочинність з погляду статі вражають. Наприклад, існує величезний дисбаланс у співвідношенні пропорцій чоловіків і жінок, що сидять у в'язницях, і то не тільки у Британії, а й у всіх індустріалізованих країнах. Жінки складають лише три відсотки від ув'язнених у британських тюрмах. Існує також контраст між видами злочинів, скоєних чоловіками та жінками, принаймні за даними офіційної статистики (див. таблицю 8.2). Жіночі правопорушення майже ніколи не включають акти насильства і чи не завжди незначні. Дрібні крадіжки, як то крамничні, і порушення громадського порядку, такі як поява на людях у нетверезому стані або проституція, — ось найпоширеніші жіночі злочини (Flowers, 1987).

Звичайно, може бути, що реальна різниця в рівнях злочинності між статями менша, аніж показує офіційна статистика. Наприклад, поліція та інші представники влади можуть дивитися на жінок-правопорушниць як на менш небезпечних, ніж чоловіки, й нехтувати їхню поведінку, за яку чоловіки були б заарештовані. Статистика потерпілих дозволяє перевірити це припущення. В одному з досліджень, проведеному в Сполучених Штатах, матеріали "Національного огляду злочинності" за 1976 р. порівнювалися зі статистикою ФБР, аби з'ясувати, чи є між ними якась різниця щодо частки жінок, які брали участь у злочинній діяльності (Hindelang et al., 1978). Щодо скоєних жінками серйозних злочинів різниці майже не було, статистика ФБР показувала лише трохи вищі пропорції злочинності, аніж "Огляд". Деякі спостерігачі дійшли висновку, що частка жінок, які скоюють "чоловічі" злочини, такі як пограбування, має тенденцію зростати, але прямих доказів цьому немає.