32. Історичні системи стратифікації

У соціології відомі чотири історичні системи соціальної стратифікації: рабство, касти, стани й класи. Перші три характеризують закриті суспільства, а останній тип — відкриті.

Закритим є таке суспільство, де соціальні переміщення з нижчих страт у вищі або повністю заборонені, або істотно обмежені. Відкритим називається суспільство, де переміщення з однієї страти в іншу ніяк офіційно не обмежені.

Рабство — це система соціальної стратифікації, заснована на прямому насильстві. Соціальні групи розрізняються за наявністю або відсутністю цивільних прав і прав власності. Певні соціальні групи цих прав позбавлені зовсім і, нарівні з речами, перетворені на об’єкт приватної власності. До того ж такий стан найчастіше передається в спадщину й у такий спосіб закріплюється в поколіннях.

Приклади рабовласницьких систем різноманітні. Це античне рабство, холопство на Русі, плантаційне рабство на півдні Північноамериканських штатів до громадянської війни 1861—1865 рр., робота військовополонених і депортованих осіб на німецьких приватних фермах у період Другої світової війни.

В основі кастової системи соціальної стратифікації лежать етнічні розходження, які, у свою чергу, закріплюються релігійним порядком і релігійними ритуалами. Кожна каста являє собою замкнуту групу, якій відводиться суворо закріплене місце в суспільній ієрархії. Це місце з’являється в результаті відокремлення функцій кожної касти в системі поділу праці. Існує чіткий перелік занять, якими члени касти можуть займатися: жрецькі, військові, землеробські. Оскільки положення в кастовій системі передається в спадщину, можливості соціальної мобільності тут украй обмежені.

Класичним прикладом суспільства з пануванням кастової системи по праву вважається Індія (юридично ця система була скасована лише в 1950 р.). Сьогодні, хоча й у стертому виді, кастова система відтворюється не тільки в Індії, але, наприклад, у клановій будові середньоазіатських держав.

Третій тип історичної стратифікації представлений становою системою. Стан — це соціальна група, що володіє закріпленими звичаями або юридичними законами й переданими в спадщину правами й обов’язками.

Для станової системи, що включає кілька страт, характерна ієрархія, виражена в нерівності положення й привілеїв. Класичним зразком станової організації була Європа, де на межі XIV—-XV століть суспільство поділялося на вищі Стани (дворянство й духівництво) і непривілейований третій стан (ремісники, купці, селяни).

Промислові революції XVIII—XIX століть зруйнували станову систему й обумовили процеси, які привели до формування класового ладу. Розвиток торгівлі й промисловості викликав до життя нові професії: підприємці, комерсанти, банкіри, купці. Зубожіння селян і переїзд їх у місто вели до скорочення їхньої чисельності й виникнення нової страти — найманих індустріальних робітників. Поступово формувався новий історичний Тип соціальної стратифікації — класова система.

Приналежність до соціальної верстви в рабовласницькому, кастовому й станово-феодальному суспільствах фіксувалася офіційно правовими або релігійними нормами. У класовому суспільстві нікого нікуди не приписують. Тому точно й однозначно визначити кількість класів у тій або іншій країні, число Страт або верств, на які вони розбиваються, приналежність людей до страт дуже Складно. От чому в сучасній соціології існують різні типології класів. Першу типологію класів США, що одержала широке визнання соціологів, запропонував у 40-ві роки XX ст. американський соціолог Л. Уорнер. Він виділяв: верхні-верхні, нижні-верхні, верхні-середні, нижні-середні, верхні- нижні, нижній-нижній класи.

Крім історичних, виділяються й інші моделі стратифікації: соціально-професійна, культурно-символічна, культурно-нормативна тощо.