49. Жіночі образи в трилогії «Орестея»

Образ Клітемнестри набуває незвичайну силу і яскравість. Клітемнестра - жінка з незвичайною, можна сказати, чоловічою силою волі і жаданням влади. Її ненависть до чоловіка настільки сильна, що вона без страху наважується на вбивство і непохитно переслідує свою мету. Вона лицемірна, підступна, пристрасна.

Цікава мотивація фатального вчинку Клітемнестри. Сама вона твердить, що вбила Агамемноне через те, що він приніс у жертву їхню доньку Іфігенію, та тому, що повернувся з війни з іншою жінкою Кассандрою, з якою хоче ділити ложе “разом” із законною дружиною. Але за цим зверхнім мотиваційним шаром постає справжній, метафізичний: Клітемнестра просякнута демонічно-матріархальним началом, що й є “останньою глибиною образу”.

Електра — дочка Агамемнона й Клітемнестри. Вона врятувала свого брата Ореста й допомогла йому здійснити криваву помсту над убивцями батька — Егістом та Клітемнестрою. Електра — головна героїня в трагедіях Есхіла «Хоефори». Саме тоді діє мотив пізнання і впізнавання – Електра і Орест зустрічаються на могилі батька, і впізнають один одного після 8 років розлуки. Електра завжди була для Клітемнестри наче рабинею, а не донькою. Тому Електра дуже жадала розправи над матір’ю та її новим чоловіком.

Кассандра – коханка Аполлона, яку той покинув. Колись Аполлон зачарований її красою наділив її пророчим даром, але Кассандра відмовила йому, і в покарання Агамемнону той позбавив визнання її передвіщень людьми. Кассандра – наложниця Агамемнона. Біля палацу Агамемнона вона чує запах крові й катастрофу, але люди їй не вірять. Кассандра вигукує слова на незнайомій мові, корчиться на землі, немов би хоче провалитися в той Хаос, в який через декілька хвилин вона мусить буде перейти. Але раптом проходить її екстаз, дикі зойки, вона заспокоюється і йде у палац, начебто запрошена на бенкет, насправді вона йде на страту.

50. Мотив злочину та помсти у трилогії «Орестея»

Основним психологічним мотивом трагедії Есхіла є ідея долі, яка переслідує людей і мстить їм за їхні успіхи і злочини.

Агамемнон - переможець троянців , який зруйнував Трою і продав у рабство її жителів, за свій злочин – дав доньку Іфігенію у жертву богам – сам стає жертвою дружини Клітемнестри, що зрадила йому. Клітемнестра мотивує свій злочин помстою за доньку, але насправді хоче позбавитись від чоловіка.

Клітемнестра підступно вбиває свого чоловіка , що урочисто повернувся додому з-під Трої. Задовольняючи свою злобу вбивством чоловіка , Клітемнестра (у другій частині трагедії ) у свою чергу, стає жертвою помсти з боку свого сина Ореста , що мстить матері за вбивство батька. Таким чином, Клітемнестра і її коханець Егіст одержують справедливу помсту долі.

У третій частині трагедії Афіна рятує Ореста від люті Ериній, богинь помсти, перетворюючи їх силою свого впливу у Евменід, тобто богинь миру. Отже, тут коло вбивств і помст розривається, і відновлюється гармонія та земне життя.

Проте Есхіл вводить ще й мотив особистої зацікавленості Клітеместри у смерті Агамемнона - любов до Егісфа, тобто переосмислюється мотив родового прокляття й кревної помсти відповідно до сучасних для Есхіла громадських побоювань нової тиранії. Так само значні відхилення від міфологічної традиції, і у другій частині трилогії: мотив божественної помсти тут відходить другий план, оскільки Орест повністю бере помсту на себе. Здійснюючи помсту, Орест повинен вбити матір, і у результаті сам потрапляє під родове прокляття. У цьому полягає трагічний конфлікт і проблема вибору героя. Він розуміє увесь жах злочину, яким його прирікають боги, але нічого з цим вдіяти не може. Оскільки ослухатися богів – порушити світоустрій, а це неодмінно призведе до порушення гармонії і кари для того, хто ослухався.

Головна ідея: жодний злочин не залишиться непокараним, а справедливість переможе.