14.1.Показники оцінки галузевих бар’єрів. Показники входу. Показники виходу

Оцінка існуючих вхідних бар’єрів в найзагальнішому вигляді у чотири етапи.

На першому етапі проводиться ідентифікація видів вхідних бар’єрів. Вони можуть бути пов’язані з технологією виробництва, характером уподобань споживачів, динамікою попиту, конкуренцією іноземних виробників. Такі бар’єри класифікують як нестратегічні фактори ринкової структури. До нестратегічних бар’єрів належать: економія від масштабу; абсолютна перевага у витратах; специфічність активів (можливість їх застосування лише певній сфері діяльності); потреба у капіталі; зайві потужності; технологічний рівень (технологічний розрив); доступ до дистриб’юторських мереж; державні ліцензії; контроль над стратегічними ресурсами; витрати на НДДКР; культурні відмінності; щільність (компактність) продуктового простору; екологічні податки і т.п.

Також існують бар’єри, викликані стратегічною поведінкою фірм, що діють на даному ринку, а саме продуктова диференціація; вертикальна інтеграція; торгові марки; продуктові і процесні патенти; обмежене ціноутворення; реклама; дослідження і розробка: неповність і асиметрія інформації; інвестиційні ризики; витрати оперування на зарубіжних ринках: вимоги до видів упаковки, що можуть бути використані на ринках тих чи інших країн; вимоги щодо рециркуляції пакувальних матеріалів, екомаркування та ін.

На другому етапі необхідно сформувати систему показників та їх критеріальну базу, за допомогою яких можна оцінити затрати підприємства на подолання бар’єрів, підтримку їх «відкритими».

На третьому етапі здійснюється збір необхідної релевантної інформації для формування системи показників щодо оцінки бар’єрів входу.

На четвертому етапі розраховується інтегральний показник бар’єрів входу та витрати на підтримку їх «відкритими»; проводиться порівняння з критеріальною базою.

Показники входу:

1. наявність обмежень, що слугують економіко-організаційними бар'єрами входу на певний ринок.

2. рівень внутрішньогалузевої конкуренції. Цей рівень оцінюється за такими ознаками:

- стійкість ринку в частині нарощування обсягів реалізації (стагнація ринку, підйом), що визначається ступенем насиченості ринку і перспективним попитом;

- рівень концентрації продавців на ринку – монополізація виробництва і торговельної діяльності;

- існуюча в галузі спеціалізація продавців – за видами продукції (асортиментом), регіонами, способами реалізації;

- ступінь регіональної замкнутості окремих ринків, яка звужує вільне поле конкуренції, веде до монополізації регіональних ринків окремими постачальниками;

- регіональний розділ ринків однорідної продукції між наново утвореними структурами при перетворенні колишніх міністерств і відомств;

- наявність організаційної монополії.

3. конкуренція з боку продуктів (видів діяльності), що володіють аналогічними споживчими властивостями. Складові:

- рівень цін продуктів-замінників;

- частка імпорту та сегменти ринку, які він займає;

- схильність споживачів до продуктів-замінників, еластичнийність попиту (переходу до замінників).

4. тиск умов придбання на продавців:

- рівень концентрації покупців (чим менше покупців, тим вище тиск на рівень цін і якість товару, послуг);

- наявність продуктів-замінників;

- еластичність попиту (чутливість попиту на рівень цін, продажів);

- доступ до інформації про товари;

- розвиненість системи законодавчого регулювання питань, пов'язаних із захистом прав споживачів;

- рівень купівельного попиту (низький попит - високий тиск на продавця).

5. тиск з боку виробників та імпортерів продукції:

- рівень концентрації постачальників;

- рівень цін покупних товарів.

6. макросередовище і законодавча база в галузі, які визначаються політикою держави.

Показники виходу: ліквідність майна, обмеження та санкції при відході, наприклад, зобов'язання перед партнерами;