1. Соціально-економічні вигоди від монополії.

Позитивним є те, що у гігантських монополіях та їх об’єднань більше можливостей розвивати сучасне виробництво, фінансувати крупні науково-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджувати новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію робітників, а отже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці. У промисловості трапляється, що якась фірма завдяки ефективній технології, своїм патентам, фірмовим маркам, лозунгам здійснює значний контроль над цінами. Проте дослідницьку роботу у промисловості може здужати лише велике виробництво. Тому не дивно, що на сучасному етапі розвиваються такі форми співробітництва гігантських корпорацій, як організація спільних підприємств, обмін патентами, науково-технічною інформацією. Утворення таких між фірмових об’єднань пов’язане з реалізацією великих науково-технічних програм. Крім того монополія мають ряд переваг, які викладені в таблиці 1. [3; 30]

Таблиця 2. Переваги монопольних підприємств

Ефекти монополізму	Економічні вигоди, що випливають з них
Великі параметри виробництва	Використання переваг спеціалізації та кооперування, ефекту масштабу
Потужна фінансова база	Створення власних науково-дослідних центрів, придбання нових технологій, залучення кваліфікованих кадрів
Монопольно високі прибутки	Створення великих виробництв, завоювання світових ринків

Провідні економісти стверджують, що монопольні утворення зробили значний внесок до цивілізаційного процесу. Найяскравішим апологетом монополій виступає американський економіст Й.Шумпетер, переконуючи: «монополія повинна бути сприйнята як необхідне зло, невіддільне від економічного прогресу… з чим ми повинні погодитися, то це з тим, що монополія виявилася найпотужнішим двигуном цього процесу…».

Від монополізації ринку також постраждали й споживачі: адже тепер їм доводиться платити дорожче за меншу кількість товару. В наслідок зсуву кривої попиту з’являється, так званий, «мертвий вантаж», або «чисті втрати». Це величина яка не дістається нікому: ні споживачам, ні монополії, ні державі. Таким чином, усі учасники ринку в суспільстві, а отже, і суспільство в цілому, несуть в умовах монополії чисті втрати.

Висловлюють і такі аргументи на користь монополії: стимулювання виробництва продукції високої якості, сприяння науково-технічному прогресу, зниження трансакційних витрат. Також велике виробництво дозволяє використовувати ефект масштабу, домогтись менших витрат на одиницю продукції і продавати її за низькими цінами.

2. Природа і типи цінової дискримінації. Форми прояву цінової дискримінації: досконала цінова дискримінація; цінова дискримінація в залежності від обсягів купівлі товару; цінова дискримінація за групами споживачів – розмежування ринків.

1. Джерела монопольної влади. Фактори підтримки монопольної влади на ринку. Пропозиція в умовах монопольної влади.

 Монопольна влада залежить від здатності встановлювати ціну вище граничних витрат і величина, на яку ціна перевищує граничні витрати, обернено пропорційна еластичності попиту для фірми. Чим менш еластичний попит для фірми, тим більшою монопольною владою володіє фірма.  Кінцевою причиною монопольної влади є, отже, еластичність попиту для фірми. Питання полягає в тому, чому деякі фірми (наприклад, ряд універсамів) стикаються з більш еластичною кривою попиту, тоді як інші (наприклад, виробник одягу з наклейкою фірмового дизайну) - з менш еластичною кривою попиту.  Три фактори визначають еластичність попиту для фірми. Перший полягає в еластичності ринкового попиту. Власний попит фірми буде, принаймні, настільки ж еластичний, як і ринковий попит, і тому еластичність ринкового попиту обмежує потенціал монопольної влади. Другий фактор - число фірм на ринку. Якщо на ньому багато фірм, малоймовірно, що одна з фірм буде здатна істотно вплинути на ціну. Третій чинник полягає у взаємодії між фірмами. Навіть якщо на ринку є лише два чи три фірми, жодна з них не зможе збільшити ціну у багато разів, якщо суперництво між ними носить агресивний характер, коли кожна фірма намагається захопити левову частку ринку. Розглянемо кожен з цих трьох чинників, що визначають монопольну владу. 

Монополія являє собою таку ринкову структуру, при якій на ринку діє єдина фірма-продавець будь-якого товару. В силу того, що фірма-монополіст контролює ринок цілком, залишковий попит на її продукцію щодо нееластичний. Монополіст є ценополучателем - обсяг його продажів впливає на ціну, за якою цей обсяг може бути проданий. Розглянемо проблему максимізації прибутку для монополіста. Чим більша кількість товару монополіст хоче продати, тим нижче повинна бути ціна одиниці товару. В силу дії закону попиту, гранична виручка - підвищення виручки при збільшенні обсягу продажів на одиницю - скорочується в міру зростання продажів. Щоб сукупна виручка монополіста при цьому не зменшувалася, зниження ціни (тобто втрати монополіста на кожної додаткової одиниці товару, що продається) повинно компенсуватися більшим процентним збільшенням обсягу продажів. Отже, монополісту доцільно проводити свої операції в еластичною частини попиту.

У міру зростання випуску зростають (або принаймні незмінні) граничні витрати монополіста. Фірма буде розширювати випуск до тих пір, поки додаткова виручка від продажу додаткової одиниці товару перевищує або, принаймні, не менше додаткових витрат, пов'язаних з її виробництвом, оскільки коли витрати виробництва додаткової одиниці випуску перевищують додаткову виручку, монополіст зазнає збитків.