САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Факультет рибного господарства та природокористування

Спеціальність 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

Курс ІІ

Дисципліна «ЗАПОВІДНА СПРАВА»

Підготовка рефератів

Під час самостійного опрацювання матеріалу студенти знайомляться з першоджерелами з курсу «Заповідна справа» та пишуть реферати.

Тематики рефератів, які передбачаються в ході самостійної роботи студентів.

1. Історія заповідної справи в Україні.

2. Перші охоронні об’єкти на території України.

3. Етапи розвитку заповідної справи в Україні.

4. Характеристика заповідників і НПП мішанолісової зони.

5. Характеристика заповідників і НПП лісостепової зони.

6. Характеристика заповідників і НПП степової зоні.

7. Характеристика заповідників і НПП Українських Карпат.

8. Характеристика пам’яток природи України.

9. Характеристика ботанічних садів України.

10. Характеристика дендрологічних парків України.

11. Характеристика зоологічних парків України.

12. Характеристика парків-пам’яток садово-паркового мистецтва України.

13. Літопис природи.

14. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідного фонду.

15. Економічне забезпечення організації і функціонування ПЗФ.

16. Резервування цінних для заповідання територій та об’єктів.

17. Державний кадастр територій та об’єктів ПЗФ.

18. Природні території особливої охорони як складові екомережі.

19. Водоохоронні території.

20. Водно-болотні угіддя України.

Рекомендована література: Базова

1. Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Клєстов М.Л., Прядко О.І., Арап Р.Я. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації (під ред. д.б.н. проф. Т.Л. Андрієнко). – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 60 с.

2. Бишоп К., Грин М., Филипс А. Модели национальных парков. М., 2000.

3. Буре Г.С. Роль в Україні Конвенції про охорону дикої флори, фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) // Збереження і моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні. – К.: Національний екологічний центр України, 2000. - С.15-18.

4. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (переклад українською мовою). – Київ: Авалон, 1998. – 52 с.

5. Заповідники і національні природні парки України. К., 1999

6. Меллума А.Ж. Особо охраняемые природные объекты на староосвоенных территориях. Рига, 1988.

7. Міждержавні природно-заповідні території. / Під загальною ред. Т.Л.Андрієнко. - Міжвідомча комплексна лабораторія наукових основ заповідної справи НАН України та Мінекобезпеки України. Київ, 1998. - 132 с.

8. Проблеми збереження та відновлення біорізноманіття в Україні. К, 2001

9. Програма Літопису природи для заповідників та національних природних парків. / За ред. Т.Л. Андрієнко. К.: Академперіодика, 2002. –103 с.

10. Реймерс Н.Ф., Штильмарк Ф.Р. Особо охраняемые природные территории, М.: Мысль, 1978. – 295 с.

11. Розбудова екомережі України. / Під наук. Ред. – Ю.Р.Шеляг-Сосонко. – К.: Програма розвитку ООН (UNDP), 1999. – 127 с.

Допоміжна

1. Андриенко Т.Л. Европейские подходы к созданию межгосударственных природно-заповедных территорий. // В: «Развитие системы межгосударственных особо охраняемых природных территорий». Киев, 1996, - С.11-14.

2. База даних заснування біосферного резервату. Programul Phare-Credo. – Editura Echim, 2000. – 91 s.

3. Борейко В.Е. История заповедного дела в Украине. Киевский эколого-культурный центр, К., 2002. – 272 с.

4. Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи: Навч. Посібник. Рівне: РДТУ, 2000. – 239 с.

5. Державний стандарт позашкільної освіти еколого-натуралістичного профілю. Проект. - Київ, 2002. – 38 с.

6. Ковальчук А.А. Заповідна справа: науково-довідкове видання. Ужгород: підприємство „Ліра”, 2002. – 312 с.

7. Стеценко М.П., Попович С.Ю. Транскордонні природно-заповідні території і перспективи створення в Україні. // В: «Развитие системы межгосударственных особо охраняемых природных территорий». Киев, 1996 - С.93-97.

8. Стойко С.М. Екологічне обґрунтування організації на Розточчі Польсько-Українського біосферного резервату та програма його діяльності. // В: “Лісівничі дослідження на Україні”. Львів, 1996. - С.178-184.

Методичні вказівки по підготовці рефератів.

Загальні положення.

Для підготовки реферату необхідне більш поглиблене вивчення літератури, включаючи додаткову. Реферат повинен продемонструвати знання і розуміння обраної студентом теми. Особлива увага повинна бути приділена репрезентації джерел, з якими працював студент.

Для підготовки реферату необхідно критично ставитись до наукової літератури. Переглядаючи літературу, слід спочатку зупинитися на першоджерелах та монографіях, бажано останніх років видання. Потім можна звернутися до журнальних статей, словників, енциклопедій. Найдоступнішим та найпоширенішим методом пошуку літератури вважається бібліотечний каталог (алфавітний і систематичний). В алфавітному каталозі необхідну книгу шукають або за її назвою, або за прізвищем її автора.

Написання реферату повинне підтвердити вміння студента: 

• Генерувати і обґрунтовувати нові наукові ідеї, розраховані на близьку або далеку перспективу, самостійно проводити дослідження;

• Використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні навички для вирішення певної проблеми;

• Аналізувати літературні, наукові джерела;

• Узагальнювати матеріали та застосовувати сучасну методику наукових досліджень при вирішенні визначеної проблеми.

Структура реферату.

Кожен автор обирає свій порядок подання наукових матеріалів, що забезпечує внутрішній логічний зв’язок у такому вигляді, який він вважає найкращим і найбільш переконливим для розкриття свого творчого задуму. Але при цьому реферат повинен включати: титульний аркуш; зміст; вступ; основну частину (яка складається з декількох розділів); висновки; список використаних джерел; додатки (при необхідності).

Вимоги до змісту реферату.

Титульний аркуш реферату оформлюють у відповідності до вимог навчального закладу.

Після титульного аркуша розміщується зміст. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків, списку використаних джерел та ін. Найменування у змісті повинні точно повторювати заголовки в тексті. Скорочення або подання їх в іншому формулюванні, послідовності та підпорядкуванні порівняно із заголовками в тексті неприпустиме. Заголовки та рубрикації однакових ступенів необхідно розміщувати один під одним. Усі заголовки починають з великої літери і не ставлять крапку наприкінці.

Вступ розкриває сутність і стан проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми. У вступі обґрунтовуються мета і завдання дослідження, що орієнтує студента на подальше розкриття теми.

Основна частина реферату складається з розділів, підрозділів (при необхідності пунктів та підпунктів). Кожний розділ починається з нової сторінки.

Зміст розділів основної частини має точно відповідати темі реферату та повністю її розкривати. Стиль викладення змісту розділів характеризує вміння студента стисло, логічно та аргументовано викладати матеріал у відповідності із встановленими вимогами. Викладення матеріалу основної частини підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

У висновках дається послідовне викладення отриманих результатів у їх співвідношенні із загальною метою і конкретними завданнями, які було визначено та сформульовано у вступі.

Після заключної частини наводиться список використаних джерел, що значною мірою відображає рівень творчої роботи студентів.