- •Історичні етапи та закономірності розвитку філософії права
- •2.Предмет філософії права
- •3.Методологіяфілософії права
- •4. Завданняфілософії права
- •5. Функції фп
- •6. Класична філософія та некласична філософія
- •7. Філософія права як наука
- •8. Філософія права як навчальнадисципліна
- •9. Взаємозв’язокфілософії права та історіївчень про право
- •10. Взаємозв’язокфілософії права та загальноїтеорії права / 11. Взаємозв’язокфілософії права та соціології права
- •12. Поняттяправовоїонтології
- •Онтологічні моделі права:
- •13. Структура онтології права
- •14. Позитивне право як онтологічна концепція права
- •15. Природне право як онтологічна концепція права
- •16. Воля як субстанція правовідносин
- •17. Свобода як онтологічна сутність права
- •18. Концепція онтологічної структури права Артура Кауфманна
- •19. «Концепція права-буття» Рудольфа Марчіча
- •20, 21. Філософська гносеологія і правове пізнання
- •Поняття і предмет гносеології права
- •22. Предмет гносеології права
- •23. Структура гносеології права
- •24. Раціоналізм та ірраціоналізм у правовому пізнанні Раціональний чи ірраціональний характер має пізнання?
- •25. Соціально-історичні константи правового пізнання
- •Для порівняння зіставимо основні етапи з погляду дії соціально-історичної константи:
- •26. Національно-психологічні константи правового пізнання
- •27. Гносеологічні антиномії права
- •28. Гносеологічна структура норми права
- •29. Основні концептуальні підходи до розуміння істини у праві
- •30. Неокантіанська концепція гносеології права
- •31. Концепція природного права з мінливим змістом р. Штаммлера
- •32. Неогегелянська концепція гносеології права
- •33. Логіка в структурі права і право як логічна система
- •34. Логічна структура юридичних документів
- •35. Логічна структура правової аргументації
- •36. Логіко-гносеологічні операції у судовому доказуванні
- •37. Предмет аксіології права
- •38. Моральні цінності в структурі аксіології права
- •Протилежних типів діяльності людини:
- •39. Справедливість як цінність права
- •40. Норма права як предмет оцінки
- •41, 42 Цінності права і право як цінність та Антицінність права.
- •Як відносно незалежна самостійно функціонуюча органічна система, яка сама активно може впливати на розвиток суспільства:
- •43. Екзистенціальна антиномія норми права
- •Норма починає плутати людину:
- •44. Поняття і сутність діалектики права
- •Дві основні характеристики діалектичних суперечностей:
- •45,46. Діалектика права і процесу Юридична конфліктологія
- •47. Держава і право як діалектичні суперечності
- •48. Онтологічні антиномії сущого та належного у праві
- •49.Гносеологічні антиномії
- •50.Герменевтичні антиномії точності та ясності у праві.
- •51. Праксеологічні антиномії загального та конкретного у праві
- •52. Історичний розвиток юридичного позитивізму
- •Все людство у своєму інтелектуальному розвитку пройшло 3 етапи:
- •Позитивізм пережив декілька періодів його піднесення:
- •53. Гносеологічний зміст юридичного позитивізму
- •54. Неопозитивізм та аналітична юриспруденція
- •55. Нормативізм г. Кельзена: чисте право і право реальне
- •56. Аналітична концепція права г. Харта
- •57. Становлення, основні принципи та гносеологічні засади соціологічного підходу у праві
- •60. Прагматичний інструменталізм у праві р. Паунда
- •61. Марксизм та соціологічна юриспруденція
- •62. Фрейдизм та психоаналіз правовідносин
- •64. Психоаналітична універсалізація природи злочину
- •65. Феноменологія права як метод пізнання його апріорної структури
- •66. Феноменологічно-правова редукція
- •67.Правові ейдоси і феноменологічна природа права
- •68. Значимість права для існування: Alssein як екзистенціальний об’єкт і джерело права
- •70. Право як екзистенція
- •73. Теорія передумови розуміння права м. Гайдеггера
- •74. Теорія аплікативного розуміння права г.-г. Гадамера
- •75. Теорія комунікативноі діі права ю. Габермаса
- •76. Офіційний спосіб тлумачення норми права
- •77. Неофіційний спосіб тлумачення норми права
- •78. Граматичний спосіб тлумачення
- •80. Історичний спосіб тлумачення норми права
- •81. Мова права як предмет філософсько-правового аналізу
- •82. Герменевтика в структурі судового слідства
- •83. Основні концептуальні підходи до розуміння влади
- •84. Влада і право: сила влади і влада сили
- •85. Онтологія злочину: теоретичні проблеми визначення поняття злочину
- •86. Соціологічні концепції злочину
- •87. Походження і розвиток інституту покарання
- •88. Юридична інтерпретація мети покарання
- •89. Екзистенціальна філософія вини
- •90. Право як універсальна форма розвитку інституту прав людини
7. Філософія права як наука
Філософія права - наука, яка вивчаєсвітоглядні, гносеологічні, аксіологічні, антропологічніоснови права як регулятора суспільнихвідносин у їхвзаємодії з індивідом, суспільством і державою.
Як специфічнафілософсько-правоватеоріяфілософія права передбачаєздатністьсуб'єктівправосвідомості, обмірковуючифакти правового життя, виходити за межісуто правового підходу, осмислюватиїх в контекстізагальнихфілософськихкатегорійсвіторозуміння, таких, як добро і зло, свобода і поневоленнятощо. Філософсько-правоварефлексіянароджуєтьсятоді, коли виникаютьпитання про визначальніцілі, цінності і смислибуття, яківизнають у своїйсоціальнійдіяльностісуб'єктиправосвідомості і правовідносин.
8. Філософія права як навчальнадисципліна
Філософія права – церозділфілософії та юриспруденції, якийзаймаєтьсядослідженнямсенсу права, йогосутності та поняття, йогомісця у світі, йогоцінності та значимості, йогоролі в життілюдини, суспільства і держави, у долях народів і людства.
Структура філософії права. За своєю структурою філософія права близька до структуризагальноїфілософії. У нійможуть бути виділенінаступніосновнірозділи:
1) онтологія права, у якомудосліджуютьсяпроблемиприроди права і його основ, буття права і форм йогоіснування, зв'язку права ізсоціальнимбуттям і йогомісцем у суспільстві;
2) антропологія права, у якомурозглядаютьсяантропологічніоснови права, поняття «правовалюдина», права людини як вираженняособистісноїцінності права, а такожпроблеми статусу інституту прав людини в сучасномусуспільстві, права людини в конкретному соціумі, співвідношенняособистості і права і т.д.;
3) гносеологія права, у якомудосліджуютьсяособливостіпроцесупізнання в сфері права, основніетапи, рівні і методипізнання в праві, проблема істини в праві, а такожправова практика як критерійправовоїістини;
4) аксіологія права, у якомудосліджуєтьсяцінність як визначальна характеристика людськогобуття, спосіббуттяцінностей, аналізуютьсяосновніправовіцінності (справедливість, воля, рівність, права людини і т.д.), їх «ієрархія» і способиреалізації в умовахсучасноїправовоїреальності. До сфериінтересівправовоїаксіологіїтакожінодівідносятьпитанняспіввідношення права з іншими формами ціннісноїсвідомості: мораллю, політикою, релігією, а такожпитання про правовийідеал і правовийсвітогляд;
5) у структуріфілософії права можнавиділити і прикладнийрозділ, у якомурозглядаютьсяфілософськіпроблемиконституційного права (правовадержавність, поділвлади, конституційнаюрисдикція), цивільного права (договір і зрівняннязбитків і прибутку, власність), процесуального і карного права та ін.
6) Діалектика права (вивчаєсуперечності). 7) Логіка права (право – целогічна система)
9. Взаємозв’язокфілософії права та історіївчень про право
10. Взаємозв’язокфілософії права та загальноїтеорії права / 11. Взаємозв’язокфілософії права та соціології права
У рамках правознавствафілософія права найбільштіснозв'язана з теорією права і соціологією права. Разом ці три дисциплінискладаютькомплексизагальнотеоретичних і методологічнихправовихдисциплін і їхнянаявністьзв'язана з існуванням у самому праві, як мінімум, трьохаспектів: ціннісно-оціночного, формально-догматичного й аспекту соціальноїобумовленості. Філософія права акцентуєувагу на рефлексії основ права, юридичнатеорія — на конструюванніпонятійного каркасу позитивного права, соціологія права — на питанняхсоціальноїобумовленості і соціальноїефективностіправових норм і правовоїсистеми в цілому.
У зв'язку з цимвиникаєпитання, чи є цідисципліниавтономнимичиявляють собою розділизагальноїтеорії права? Можнаприпустити, що у відомомузмістітерміном «теорія права» можуть бути охопленівсі три дисципліни, оскільки Тому стосуютьсязагальнотеоретичнихаспектів права: філософських, соціологічних, юридичних. Однак у чітконауковомузмісті слова цейтермінмізастосовуємолише до юридичної науки. Спроба ж з'єднатиці три учбово-дослідницькі напрямки в рамках однієїдисципліни — загальноїтеорії права (тімбільше, у тімвиді, у якому вона склалася на сьогодні), - науково не обґрунтована і її практична реалізаціяможедатинегативнірезультати. Теорія права, філософія права і соціологія права цілкомуспішноздатнівзаємозбагачувати та взаємодоповнювати одна одну як автономнідисципліни. Об'єднання ж їхнього теоретичного потенціалу з метою забезпеченняцілісностісистемизнань про право повиннездійснюватися не шляхом створенняєдиноїправової науки, що є доситьскладнимзавданням, оскількиостання повинна з'єднувати в собі як мінімум три різніметодологічніпозиції: юриста, філософа і соціолога, а шляхом фундаменталізаціїпідготовки самих юристів, щоповинні бути здатнимибачити право не тільки з позиціїсвоєїдисципліни, але і з позиціїфілософії і соціології.
