76. Офіційний спосіб тлумачення норми права

Розрізняють офіційне і неофіційне тлумачення за суб'єктами. Офіційне - це роз'яснення змісту (смислу, мети) правових норм, яке здійснюється вузьким специфічним колом уповноважених державних органів або посадових осіб в межах їх компетенції і має юридично обов'язкову силу для всіх, хто застосовує роз'яснювальні норми. Юридична природа офіційного тлумачення норм права полягає у забезпеченні однаковості розуміння законів і однаковості їхнього застосування на всій території держави. За сферою дії офіційне тлумачення може бути і нормативним, казуальним (правозастосовним).

- Нормативне тлумачення (загальне; формально обов'язкове для певної категорії справ, виражене в інтерпретаційних нормах-аргументах на користь переконуючого розуміння правової норми):

а) автентичне - полягає у роз'ясненні змісту (смислу, мети) норм права органом, котрий її установив, тобто тлумачення виходить від "автора" норм права. Суб'єктами такого тлумачення можуть бути всі нормотворчі органи;

б) делеговане (легальне) - полягає в роз'ясненні точного змісту (смислу, мети) норми права компетентним органом, котрий її (норму права) не встановлював, але уповноважений законом чи має доручення її тлумачити постійно або одноразово. Правом такого тлумачення в Україні володіє Конституційний Суд (рішення), Пленум Верховного Суду (постанови); Вищий господарський суд

(роз'яснення/рекомендації) та ін. Усі роз'яснення судів є рекомендаційними для суб'єктів, що підпадають під їх юрисдикцію, але вони можуть набути обов'язкового характеру.

Казуальне (індивідуальне) тлумачення (конкретне, обов'язкове тільки для конкретної справи (казусу), вирішенням якої зазвичай займаються суб'єкти правозастосовної діяльності):

а) судове-полягає в роз'ясненні змісту (смислу, мети) правових норм судовими органами при розгляді конкретних справ і знаходить своє вираження у вироках або рішеннях щодо цих справ; є серцевиною правозастосовної практики. Таке судове тлумачення стає частиною акта застосування права і не виходить за його межі68;

б) адміністративне - полягає в роз'ясненні змісту (смислу, мети) правових норм міністерствами, відомствами, місцевою державною адміністрацією; на відміну від судового тлумачення (коли норми права безпосередньо застосовуються в конкретному процесі), роз'яснення змісту норм адміністрацією виходить за межі конкретної справи і поширюється на відповідні органи. Воно знаходить вираження в рішенні контрольних органів, зокрема інспекцій, та ін.

77. Неофіційний спосіб тлумачення норми права

Неофіційне - вид з'ясування та роз'яснення змісту (смислу, мети) правових норм, що не мають на те офіційних повноважень, а відтак воно не має юридично обов'язкової сили. Наприклад, тлумачення статті закону професором права допомагає юридичній практиці і здатне вплинути на офіційне тлумачення. Однак воно не є загальнообов'язковим, не є легальним. Неофіційне тлумачення має силу суспільної думки, індивідуального авторитету особи інтерпретатора, формує те інтелектуальне, вольове і моральне юридичне середовище, з якого правозастосувачі та інші зацікавлені особи черпають свої уявлення про правову законність і справедливість вирішення юридичної справи. Неофіційно тлумачити може будь-який суб'єкт права. Отже, відмінності між неофіційним і офіційним тлумаченням проводяться по лінії їх обов'язковості і необов'язковості для правозастосовних органів. Види неофіційного тлумачення за характерам діяльності суб'єктів тлумачення: компетентно-юридичне, компетентно-юридичне, повсякденне:

Компетентно-юридичне; а) доктринальне (наукове) - з'ясування і роз'яснення змісту (смислу, мети) норм права виходить від учених, науково-дослідних і навчальних юридичних установ, зовні виражається у науково-практичних коментарях до законодавства, експертних висновках, наукових публікаціях та висновках наукових конференцій, семінарів тощо; б) професійне (практичне).

Компетентно-неюридичне - з'ясування і роз'яснення змісту (смислу, мети) норм права здійснюються фахівцями неюридичних галузей науки - біології, медицини, економіки, екології, фізики, політики та ін.