68. Значимість права для існування: Alssein як екзистенціальний об’єкт і джерело права

Виявляється, що: вся правоваповедінкалюдининаповненаекзистенціалами, право виступає як динамікаекзистенціалу. Екзистенціальна  антиномія   норми  Людина не можеіснувати без норми.  Норма – це основа, “дім” людськогоіснування  Разом ізтим норма – це те, щосуперечитьсамійприроділюдини як творчоїістоти.  Норма – це і “в’язниця”, гальмолюдськогорозвитку.  Причомумається на увазі не тільки норма у вузькомурозумінні – норма права, а права взагалі, моральна норма, естетична, релігійна, норма як порядок, правило поведінки, спосібжиття, як циклічність, закономірність, як необхідністьвзагалі. В людині є екзистенціальна потреба норми:   Через норму людина  рятуєтьсявідсамотності, від чужого середовища, в якому вона опинилась фактом свогонародження. Чим більшесприйнятих норм, тимбільшаадаптація до світу, тимвищаступіньонтологічноїзаангажованості. Анормативність – шлях до самотності.  Норма є спосібзалученнялюдини до соціальногожиття, спосібвключенняїї в роботу суспільногоорганізму.  Тому норма – цезапорукастабільності, надійностііснування.  Норма – цезахистлюдини. Особливо правова норма, як захиствже в безпосередньомусмислі.  А звідси норма – цеспокій.

69.Механізм екзистенціального розв’язання конфліктів Механізм екзистенціального розв'язання правових конфліктів  Як же діє суддя? Суддя у процесі судового слідства повинен: зрозуміти, вжитися у ситуацію, яка аналізується, пережити самому ситуацію злочинця, тобто суддя повинен трансцендувати Зрозуміти означає простити. Рішення по справі приймається разом після “проникнення”, “вживання” у ситуацію. Таким чином злочинецьнемовби сам в особісуддівиноситьсобівирок. 1. Право народжується у конкретнійситуації. 2. Право виступає як екзистенція, яка реалізується у конкретнійситуації. Можнастверджувати, щоіснує три розуміння права: 1 - право як виявленняабсолютнихцінностей права; 2 - право як те, щовдосконалює себе; 3 - право, яке постійнонароджується у конкретнійситуації. 1. Вирок не може бути схожий на інший – оскількицетрансцендування. 2. Тількитакасудоваекзистенція і можереалізуватисправедливість. 3. Отжесаме право вартотрактувати як конкретно-ситуаційнийпрояввимограціонального природного права

70. Право як екзистенція

Основна ідея екзистенціальної філософії права – це ідея адекватної реалізації справедливості в праві. По екзистенціалізму право ніколи не може бути справедливим, бо право виражене в нормах, не враховуєспецифікуконкретноїситуації, вякійопиняєтьсялюдина. А чиможеякосьситуаціяповторитися? Ні, бо у кожнійситуації є своїнюанси, різнаправоваситуація. ЩодоконкретнихситуаційрольовихпроявівлюдськоїекзистенціїВ.Майхофер говорить про “конкретнеприродне право”. Смисл “конкретного природного права” розкривається через конкретизацію “золотого правила” (поступай по відношенню до інших так, як битибажавби, щоб вони поступали з тобою) у вигляді максим рольовоїповедінки людей в екзистенційнозумовленихконкретнихситуаціяхїхбуття у світі.   У такому трактуваннісправжнього, екзистенціального права у вигляді “конкретного природного права” ідеїекзистенціоналізму (людське “буття-в-якості”) сполучаються з положеннямикантіанства (виведенняраціональних максим поведінки для типологічних ролей у конкретнихситуаціяхіззагального природно-правового “золотого правила” по аналогії з максимами категоричного імперативарозуму). Завдання “природного права як права екзистенції” полягаєв тому, щобнадативзірецьіснуванняіндивідів та їхвзаємовідносин, якийвідповідаєгідностілюдини і цінностямлюдськогожиття. При цьомутрадиційне природно-правовеположення про людськугідність 

71-72.Історія розвиткуюридичноі герменевтики 1. Юридична герменевтика – цесучаснийметодологічнийнапрямок у сферіюриспруденції, в центрідослідженняякогоперебуваєпроцесінтерпретаціїзмістівправовоїреальності у всійрізноманітностіїїпроявів. Основнесвоєпризначенняцяметодологіяреалізує у праворозумінні, а її головною категорієювиступаєправоінтерпретаційнийпроцес як правовакваліфікаціяконкретнихсуспільнихвідносин шляхом юридичногомислення за допомогоюіндивідуальноїправовоїсвідомостісуб’єкта. Причому тут право розуміється не як ідеалиюснатуралізмучисукупністьдіючихзаконів, а розглядається у більш широкому аспекті як одна із форм існуючоїсоціальноїдійсності в їїдинамічномурозвитку. Слово «герменевтика» етимологічномаєгрецькепоходження: ερμενεία («hermeneuein») означає «тлумачити», «роз’яснювати». Підцимтерміномрозумієтьсямистецтвоінтерпретаціїлюдськоїдуховноїоб’єктивації. При цьому, як справедливо наголошуєнауковець Д. Наливайко, «самепоняття «герменевтика» неоднозначне, під нею розуміють і осягненнясенсів та значеньзнаків, і теорію та загальні правила інтерпретаціїтекстів, і філософськевчення про онтологіюрозуміння й епістемологіюінтерпретацій»