- •Історичні етапи та закономірності розвитку філософії права
- •2.Предмет філософії права
- •3.Методологіяфілософії права
- •4. Завданняфілософії права
- •5. Функції фп
- •6. Класична філософія та некласична філософія
- •7. Філософія права як наука
- •8. Філософія права як навчальнадисципліна
- •9. Взаємозв’язокфілософії права та історіївчень про право
- •10. Взаємозв’язокфілософії права та загальноїтеорії права / 11. Взаємозв’язокфілософії права та соціології права
- •12. Поняттяправовоїонтології
- •Онтологічні моделі права:
- •13. Структура онтології права
- •14. Позитивне право як онтологічна концепція права
- •15. Природне право як онтологічна концепція права
- •16. Воля як субстанція правовідносин
- •17. Свобода як онтологічна сутність права
- •18. Концепція онтологічної структури права Артура Кауфманна
- •19. «Концепція права-буття» Рудольфа Марчіча
- •20, 21. Філософська гносеологія і правове пізнання
- •Поняття і предмет гносеології права
- •22. Предмет гносеології права
- •23. Структура гносеології права
- •24. Раціоналізм та ірраціоналізм у правовому пізнанні Раціональний чи ірраціональний характер має пізнання?
- •25. Соціально-історичні константи правового пізнання
- •Для порівняння зіставимо основні етапи з погляду дії соціально-історичної константи:
- •26. Національно-психологічні константи правового пізнання
- •27. Гносеологічні антиномії права
- •28. Гносеологічна структура норми права
- •29. Основні концептуальні підходи до розуміння істини у праві
- •30. Неокантіанська концепція гносеології права
- •31. Концепція природного права з мінливим змістом р. Штаммлера
- •32. Неогегелянська концепція гносеології права
- •33. Логіка в структурі права і право як логічна система
- •34. Логічна структура юридичних документів
- •35. Логічна структура правової аргументації
- •36. Логіко-гносеологічні операції у судовому доказуванні
- •37. Предмет аксіології права
- •38. Моральні цінності в структурі аксіології права
- •Протилежних типів діяльності людини:
- •39. Справедливість як цінність права
- •40. Норма права як предмет оцінки
- •41, 42 Цінності права і право як цінність та Антицінність права.
- •Як відносно незалежна самостійно функціонуюча органічна система, яка сама активно може впливати на розвиток суспільства:
- •43. Екзистенціальна антиномія норми права
- •Норма починає плутати людину:
- •44. Поняття і сутність діалектики права
- •Дві основні характеристики діалектичних суперечностей:
- •45,46. Діалектика права і процесу Юридична конфліктологія
- •47. Держава і право як діалектичні суперечності
- •48. Онтологічні антиномії сущого та належного у праві
- •49.Гносеологічні антиномії
- •50.Герменевтичні антиномії точності та ясності у праві.
- •51. Праксеологічні антиномії загального та конкретного у праві
- •52. Історичний розвиток юридичного позитивізму
- •Все людство у своєму інтелектуальному розвитку пройшло 3 етапи:
- •Позитивізм пережив декілька періодів його піднесення:
- •53. Гносеологічний зміст юридичного позитивізму
- •54. Неопозитивізм та аналітична юриспруденція
- •55. Нормативізм г. Кельзена: чисте право і право реальне
- •56. Аналітична концепція права г. Харта
- •57. Становлення, основні принципи та гносеологічні засади соціологічного підходу у праві
- •60. Прагматичний інструменталізм у праві р. Паунда
- •61. Марксизм та соціологічна юриспруденція
- •62. Фрейдизм та психоаналіз правовідносин
- •64. Психоаналітична універсалізація природи злочину
- •65. Феноменологія права як метод пізнання його апріорної структури
- •66. Феноменологічно-правова редукція
- •67.Правові ейдоси і феноменологічна природа права
- •68. Значимість права для існування: Alssein як екзистенціальний об’єкт і джерело права
- •70. Право як екзистенція
- •73. Теорія передумови розуміння права м. Гайдеггера
- •74. Теорія аплікативного розуміння права г.-г. Гадамера
- •75. Теорія комунікативноі діі права ю. Габермаса
- •76. Офіційний спосіб тлумачення норми права
- •77. Неофіційний спосіб тлумачення норми права
- •78. Граматичний спосіб тлумачення
- •80. Історичний спосіб тлумачення норми права
- •81. Мова права як предмет філософсько-правового аналізу
- •82. Герменевтика в структурі судового слідства
- •83. Основні концептуальні підходи до розуміння влади
- •84. Влада і право: сила влади і влада сили
- •85. Онтологія злочину: теоретичні проблеми визначення поняття злочину
- •86. Соціологічні концепції злочину
- •87. Походження і розвиток інституту покарання
- •88. Юридична інтерпретація мети покарання
- •89. Екзистенціальна філософія вини
- •90. Право як універсальна форма розвитку інституту прав людини
68. Значимість права для існування: Alssein як екзистенціальний об’єкт і джерело права
Виявляється, що: вся правоваповедінкалюдининаповненаекзистенціалами, право виступає як динамікаекзистенціалу. Екзистенціальна антиномія норми Людина не можеіснувати без норми. Норма – це основа, “дім” людськогоіснування Разом ізтим норма – це те, щосуперечитьсамійприроділюдини як творчоїістоти. Норма – це і “в’язниця”, гальмолюдськогорозвитку. Причомумається на увазі не тільки норма у вузькомурозумінні – норма права, а права взагалі, моральна норма, естетична, релігійна, норма як порядок, правило поведінки, спосібжиття, як циклічність, закономірність, як необхідністьвзагалі. В людині є екзистенціальна потреба норми: Через норму людина рятуєтьсявідсамотності, від чужого середовища, в якому вона опинилась фактом свогонародження. Чим більшесприйнятих норм, тимбільшаадаптація до світу, тимвищаступіньонтологічноїзаангажованості. Анормативність – шлях до самотності. Норма є спосібзалученнялюдини до соціальногожиття, спосібвключенняїї в роботу суспільногоорганізму. Тому норма – цезапорукастабільності, надійностііснування. Норма – цезахистлюдини. Особливо правова норма, як захиствже в безпосередньомусмислі. А звідси норма – цеспокій.
69.Механізм екзистенціального розв’язання конфліктів Механізм екзистенціального розв'язання правових конфліктів Як же діє суддя? Суддя у процесі судового слідства повинен: зрозуміти, вжитися у ситуацію, яка аналізується, пережити самому ситуацію злочинця, тобто суддя повинен трансцендувати Зрозуміти означає простити. Рішення по справі приймається разом після “проникнення”, “вживання” у ситуацію. Таким чином злочинецьнемовби сам в особісуддівиноситьсобівирок. 1. Право народжується у конкретнійситуації. 2. Право виступає як екзистенція, яка реалізується у конкретнійситуації. Можнастверджувати, щоіснує три розуміння права: 1 - право як виявленняабсолютнихцінностей права; 2 - право як те, щовдосконалює себе; 3 - право, яке постійнонароджується у конкретнійситуації. 1. Вирок не може бути схожий на інший – оскількицетрансцендування. 2. Тількитакасудоваекзистенція і можереалізуватисправедливість. 3. Отжесаме право вартотрактувати як конкретно-ситуаційнийпрояввимограціонального природного права
70. Право як екзистенція
Основна ідея екзистенціальної філософії права – це ідея адекватної реалізації справедливості в праві. По екзистенціалізму право ніколи не може бути справедливим, бо право виражене в нормах, не враховуєспецифікуконкретноїситуації, вякійопиняєтьсялюдина. А чиможеякосьситуаціяповторитися? Ні, бо у кожнійситуації є своїнюанси, різнаправоваситуація. ЩодоконкретнихситуаційрольовихпроявівлюдськоїекзистенціїВ.Майхофер говорить про “конкретнеприродне право”. Смисл “конкретного природного права” розкривається через конкретизацію “золотого правила” (поступай по відношенню до інших так, як битибажавби, щоб вони поступали з тобою) у вигляді максим рольовоїповедінки людей в екзистенційнозумовленихконкретнихситуаціяхїхбуття у світі. У такому трактуваннісправжнього, екзистенціального права у вигляді “конкретного природного права” ідеїекзистенціоналізму (людське “буття-в-якості”) сполучаються з положеннямикантіанства (виведенняраціональних максим поведінки для типологічних ролей у конкретнихситуаціяхіззагального природно-правового “золотого правила” по аналогії з максимами категоричного імперативарозуму). Завдання “природного права як права екзистенції” полягаєв тому, щобнадативзірецьіснуванняіндивідів та їхвзаємовідносин, якийвідповідаєгідностілюдини і цінностямлюдськогожиття. При цьомутрадиційне природно-правовеположення про людськугідність
71-72.Історія розвиткуюридичноі герменевтики 1. Юридична герменевтика – цесучаснийметодологічнийнапрямок у сферіюриспруденції, в центрідослідженняякогоперебуваєпроцесінтерпретаціїзмістівправовоїреальності у всійрізноманітностіїїпроявів. Основнесвоєпризначенняцяметодологіяреалізує у праворозумінні, а її головною категорієювиступаєправоінтерпретаційнийпроцес як правовакваліфікаціяконкретнихсуспільнихвідносин шляхом юридичногомислення за допомогоюіндивідуальноїправовоїсвідомостісуб’єкта. Причому тут право розуміється не як ідеалиюснатуралізмучисукупністьдіючихзаконів, а розглядається у більш широкому аспекті як одна із форм існуючоїсоціальноїдійсності в їїдинамічномурозвитку. Слово «герменевтика» етимологічномаєгрецькепоходження: ερμενεία («hermeneuein») означає «тлумачити», «роз’яснювати». Підцимтерміномрозумієтьсямистецтвоінтерпретаціїлюдськоїдуховноїоб’єктивації. При цьому, як справедливо наголошуєнауковець Д. Наливайко, «самепоняття «герменевтика» неоднозначне, під нею розуміють і осягненнясенсів та значеньзнаків, і теорію та загальні правила інтерпретаціїтекстів, і філософськевчення про онтологіюрозуміння й епістемологіюінтерпретацій»
