54. Неопозитивізм та аналітична юриспруденція

В 30-ті роки виникає неопозитивізм та аналітична юриспруденція.

Аналітична юриспруденція (або лінгвістичний аналіз) права зводить основне завдання правознавства до аналізу мови закону. В кінцевому рахунку робота юриста зводиться до тлумачення нормативного акту як мовного явища. Стверджується, що інтерпритацію нормативного акту можна дати лише аналізуючи правове речення. Проблемою тут є: як в правовому реченні відображаться наші психоментальні структури і як юрист тлумачить наявні лінгвістичні правові схеми?

Хайдегер зазначав: “Не людина говорить мовою, а мова говорить людиною”. Ті явища, які ми не знаємо назву слів не існують для нас. Даючи слова, нам прививають певне правове розуміння. Право виступає як лінгвістичний аналіз тексту закону. Велика увага приділяється тлумаченню правових актів і віміння аналізувати правову реальність.

Сучасний рівень правового мислення - це лінгвістика права. Мова йде і про мистецтво тлумачення правових актів, і про вміле тлумачення правової реальності. Стоїть мовна проблема права. Написати те, що думаємо і прочитати написане. Сучасна філософсько-правова англомовна література - це все лінгвістично-правове відображення права. Погані закони - це невірно сформульваний текст закону.

55. Нормативізм г. Кельзена: чисте право і право реальне

Г. Кельзін відомий юрист XX століття. Він один із засновників неопозитивізму. Написав конституцію нейтральних країн після розпаду Автро-Угорської імперії. Має великі заслуги у міжнародному праві.

Г.Кельзін з одного боку позитивіст і виступає як послідовник неокантіанства. Значний вплив феноменологічної філософії права.

Сутність концепції Кельзіна є у тому, що він опирається на реальне право. Право для нього - це норма як належне. Його концепція нормативіська.

Що таке чисте право?

Кожна наука має об`єкт, предмет. А що таке право саме по собі, яке не залежить ні від моралі, ні від політики, суспільсва, економіки. Правознавство вивчає чисте право - це норма, належне. Належне - це ідеальне, якого немає в реальності, апріорне. Дійсність - недосконала. Право утворює ієрархію норм.

Грунт-норма - найбільш загальна, яка вже ні з чого не випливає і існує сама по собі. Грунт-норма: поступай так, як вказано в конституції. Для норм конституційного права більш загальним виступає саме грунт-норма.

Яке значення має його схема? Кожна концепція права виявляє реальний аспект права. Що є костяком права? - це нормативний характер.

Основою права виступає ієрархія норм права. Внутрішню субстанцію права складає якраз норма. Чиста норма відірвана від реальності, але вона впливає на реальність і все ж таки ніколи не стикаються одна з одною.

Навіщо ж нам треба ця чиста норма? Норми формують напрямки законотворчості.

В класичній формі відображені ідеї юридичного позитивізму у праці БЕРГБОМ “Юриспруденция и философия”.

56. Аналітична концепція права г. Харта

Харт аргументирует свою теорию, изображая общество, анало­гичное примитивным сообществам, структура которых основы­вается на первичных правилах исполнения обязанностей. Эти правила содержат ограничения на свободное использование си­лы, не поощряют воровства и обмана. В то время как в таком об­ществе существует напряженность между теми, кто соблюдает правила, и теми, кто их отвергает, эти последние должны состав­лять меньшинство, поскольку в противном случае общество не могло бы выжить.

Такая простая форма социального контроля, указывает Харт, страдает тремя недостатками: неопределенностью соци­альной структуры, статическим характером правил и неэф­фективностью и расплывчатостью характера социального давления, обеспечивающего выполнение правил. Исправление этих недостатков достигается добавлением к первичным пра­вилам трех вторичных: правило признания, правило измене­ния и правило правосудия. Неопределенность социальной структуры преодолевается введением правила признания, благодаря которому правила поведения признаются имеющи­ми обязательный характер. Это правило, таким образом, дает надежный способ рассеять какие-либо сомнения относитель­но существования первичных правил. Статический характер правил исправляется введением правила изменения, которое разрешает определенному человеку или группе лиц вводить новые первичные правила жизни сообщества. И, наконец, неэфективность и расплывчатый характер социального давле­ния преодолевается правилами правосудия, которые позволя­ют отдельным лицам принимать властные решения по поводу нарушения первичных правил в той или иной конкретной си­туации.

Таким образом, первичные правила налагают обязанно­сти, а вторичные наделяют властью. Суть правовой системы, считает Харт, заключается в соединении первичных правил, устанавливающих обязанности, с вторичными правилами признания, изменения и правосудия.

Итак, его аналитическая позитивистская теория права ре­шает важнейшую задачу, а именно: объединяет проблемы признания и социального повиновения, которые считаются существенными элементами права исторической (Савиньи) и социологической (Эрлих) теорий и которые рассматриваются далее в связи с проблемами власти, команды и санкции, счи­тающимися важнейшими аспектами права, в теориях других аналитических позитивистов (Остин и Кельзен, которые рас­сматривались нами ранее).