44. Поняття і сутність діалектики права

Дуже розповсюджена у юристів установка, що право – абсолютно ви­значене, але правова реальність знаходиться в динаміці, яка випливає із су­перечливостей.

Дві основні характеристики діалектичних суперечностей:

1. Вказані протилежності взаємозумовлюють одне одного і не можуть існу­вати одне без одного.

2. Вони взаємовиключають одне одного.

Іншими словами, напрямок їх розвитку протилежний, тобто не можуть іс­нувати одне без одного, але й, водночас, взаємовиключають одне одного.

Ця суперечливість повинна якось розв`язуватися. Боротьба між ними стиму­лює розвиток. Наприклад, буржуазія – пролетаріат; чоловік – жінка; попит – пропозиція, держава і право

Право перенасичене діалектичними суперечностями. Загнати його в два рядка правової норми – означає не відобразити реальну природу права.

45,46. Діалектика права і процесу Юридична конфліктологія

Часто процесуальне право стоїть на заваді реалізації матеріального права. Можна привести багато прикладів, коли процесуальне право проти­стоїть матеріальному: чи залишається ти власником, коли пройшов строк по­зовної власності? Чи маєш ти право подати позов тощо

Право – це завжди боротьба за право

• боротьба за самоствердження,

• боротьба з іншими світоглядними формами,

• боротьба з суспільством за людину,

• боротьба з людиною за суспільство,

• а в кінцевому підсумку – боротьба за своє право бути Правом.

Право неминуче передбачає конфлікт (юридичний конфлікт як породження та особлива форма соціального конфлікту), спір про право.

Право – найбільш ефективний механізм розв’язання особливо гострих соціальних конфліктів. Але, як це не парадоксально, воно внутрішньо не без­конфліктне. І саме завдяки цій конфліктності право і спроможне виконувати своє основне соціальне призначення – розв’язувати конфлікти.

Право як елемент культури будується за ігровим принципом:

• передбачає змагальність обвинувальної та захисної сторін,

• судовий розгляд завжди відбувається у чітко визначених місці й часі,

• у відповідності з суворо обумовленою процедурою,

• має своїх переможців (виправданих) і переможених (засуджених).

У ході розвитку права його ігрові (вірогіднісні) форми постійно еволю­ціонували – аж до намагання мінімізувати невизначеність у ситуаціях, що роз­глядаються, з метою прийняття однозначних, стандартних та вичерпних рі­шень.

Повністю виключити змагальний, ігровий, вірогіднісний момент у розв’язанні юридичних конфліктів неможливо, адже: 1. Неможливо передбачити усі вірогідні життєві ситуації, що можуть на­бути форми юридичного конфлікту.

2. Протилежна ситуація – коли стаття закону чітко передбачає наявний юридичний факт, але загальна соціальна ситуація докорінно змінилась.

3. Сама суперечлива природа права, що проявляється у протиборстві інте­ресів суспільства і прагнень індивіда, неминуче створює простір для вибору варіантів розв’язання юридичного конфлікту, тому запобігання неправових рішень передбачає змагальність.

Специфіка юридичної практики проявляється у постійній боротьбі між су­перечливими тенденціями:

• намагання максимально формалізувати процедуру розв’язання юридичних конфліктів, доводячи їх до автоматизму;

• вимушена необхідність допускати змагальний момент у судовому процесі з метою забезпечення прийняття правових рішень із ураху­ванням мінливих правових реалій у суспільстві.