- •Історичні етапи та закономірності розвитку філософії права
- •2.Предмет філософії права
- •3.Методологіяфілософії права
- •4. Завданняфілософії права
- •5. Функції фп
- •6. Класична філософія та некласична філософія
- •7. Філософія права як наука
- •8. Філософія права як навчальнадисципліна
- •9. Взаємозв’язокфілософії права та історіївчень про право
- •10. Взаємозв’язокфілософії права та загальноїтеорії права / 11. Взаємозв’язокфілософії права та соціології права
- •12. Поняттяправовоїонтології
- •Онтологічні моделі права:
- •13. Структура онтології права
- •14. Позитивне право як онтологічна концепція права
- •15. Природне право як онтологічна концепція права
- •16. Воля як субстанція правовідносин
- •17. Свобода як онтологічна сутність права
- •18. Концепція онтологічної структури права Артура Кауфманна
- •19. «Концепція права-буття» Рудольфа Марчіча
- •20, 21. Філософська гносеологія і правове пізнання
- •Поняття і предмет гносеології права
- •22. Предмет гносеології права
- •23. Структура гносеології права
- •24. Раціоналізм та ірраціоналізм у правовому пізнанні Раціональний чи ірраціональний характер має пізнання?
- •25. Соціально-історичні константи правового пізнання
- •Для порівняння зіставимо основні етапи з погляду дії соціально-історичної константи:
- •26. Національно-психологічні константи правового пізнання
- •27. Гносеологічні антиномії права
- •28. Гносеологічна структура норми права
- •29. Основні концептуальні підходи до розуміння істини у праві
- •30. Неокантіанська концепція гносеології права
- •31. Концепція природного права з мінливим змістом р. Штаммлера
- •32. Неогегелянська концепція гносеології права
- •33. Логіка в структурі права і право як логічна система
- •34. Логічна структура юридичних документів
- •35. Логічна структура правової аргументації
- •36. Логіко-гносеологічні операції у судовому доказуванні
- •37. Предмет аксіології права
- •38. Моральні цінності в структурі аксіології права
- •Протилежних типів діяльності людини:
- •39. Справедливість як цінність права
- •40. Норма права як предмет оцінки
- •41, 42 Цінності права і право як цінність та Антицінність права.
- •Як відносно незалежна самостійно функціонуюча органічна система, яка сама активно може впливати на розвиток суспільства:
- •43. Екзистенціальна антиномія норми права
- •Норма починає плутати людину:
- •44. Поняття і сутність діалектики права
- •Дві основні характеристики діалектичних суперечностей:
- •45,46. Діалектика права і процесу Юридична конфліктологія
- •47. Держава і право як діалектичні суперечності
- •48. Онтологічні антиномії сущого та належного у праві
- •49.Гносеологічні антиномії
- •50.Герменевтичні антиномії точності та ясності у праві.
- •51. Праксеологічні антиномії загального та конкретного у праві
- •52. Історичний розвиток юридичного позитивізму
- •Все людство у своєму інтелектуальному розвитку пройшло 3 етапи:
- •Позитивізм пережив декілька періодів його піднесення:
- •53. Гносеологічний зміст юридичного позитивізму
- •54. Неопозитивізм та аналітична юриспруденція
- •55. Нормативізм г. Кельзена: чисте право і право реальне
- •56. Аналітична концепція права г. Харта
- •57. Становлення, основні принципи та гносеологічні засади соціологічного підходу у праві
- •60. Прагматичний інструменталізм у праві р. Паунда
- •61. Марксизм та соціологічна юриспруденція
- •62. Фрейдизм та психоаналіз правовідносин
- •64. Психоаналітична універсалізація природи злочину
- •65. Феноменологія права як метод пізнання його апріорної структури
- •66. Феноменологічно-правова редукція
- •67.Правові ейдоси і феноменологічна природа права
- •68. Значимість права для існування: Alssein як екзистенціальний об’єкт і джерело права
- •70. Право як екзистенція
- •73. Теорія передумови розуміння права м. Гайдеггера
- •74. Теорія аплікативного розуміння права г.-г. Гадамера
- •75. Теорія комунікативноі діі права ю. Габермаса
- •76. Офіційний спосіб тлумачення норми права
- •77. Неофіційний спосіб тлумачення норми права
- •78. Граматичний спосіб тлумачення
- •80. Історичний спосіб тлумачення норми права
- •81. Мова права як предмет філософсько-правового аналізу
- •82. Герменевтика в структурі судового слідства
- •83. Основні концептуальні підходи до розуміння влади
- •84. Влада і право: сила влади і влада сили
- •85. Онтологія злочину: теоретичні проблеми визначення поняття злочину
- •86. Соціологічні концепції злочину
- •87. Походження і розвиток інституту покарання
- •88. Юридична інтерпретація мети покарання
- •89. Екзистенціальна філософія вини
- •90. Право як універсальна форма розвитку інституту прав людини
44. Поняття і сутність діалектики права
Дуже розповсюджена у юристів установка, що право – абсолютно визначене, але правова реальність знаходиться в динаміці, яка випливає із суперечливостей.
Дві основні характеристики діалектичних суперечностей:
1. Вказані протилежності взаємозумовлюють одне одного і не можуть існувати одне без одного.
2. Вони взаємовиключають одне одного.
Іншими словами, напрямок їх розвитку протилежний, тобто не можуть існувати одне без одного, але й, водночас, взаємовиключають одне одного.
Ця суперечливість повинна якось розв`язуватися. Боротьба між ними стимулює розвиток. Наприклад, буржуазія – пролетаріат; чоловік – жінка; попит – пропозиція, держава і право
Право перенасичене діалектичними суперечностями. Загнати його в два рядка правової норми – означає не відобразити реальну природу права.
45,46. Діалектика права і процесу Юридична конфліктологія
Часто процесуальне право стоїть на заваді реалізації матеріального права. Можна привести багато прикладів, коли процесуальне право протистоїть матеріальному: чи залишається ти власником, коли пройшов строк позовної власності? Чи маєш ти право подати позов тощо
Право – це завжди боротьба за право
боротьба за самоствердження,
боротьба з іншими світоглядними формами,
боротьба з суспільством за людину,
боротьба з людиною за суспільство,
а в кінцевому підсумку – боротьба за своє право бути Правом.
Право неминуче передбачає конфлікт (юридичний конфлікт як породження та особлива форма соціального конфлікту), спір про право.
Право – найбільш ефективний механізм розв’язання особливо гострих соціальних конфліктів. Але, як це не парадоксально, воно внутрішньо не безконфліктне. І саме завдяки цій конфліктності право і спроможне виконувати своє основне соціальне призначення – розв’язувати конфлікти.
Право як елемент культури будується за ігровим принципом:
передбачає змагальність обвинувальної та захисної сторін,
судовий розгляд завжди відбувається у чітко визначених місці й часі,
у відповідності з суворо обумовленою процедурою,
має своїх переможців (виправданих) і переможених (засуджених).
У ході розвитку права його ігрові (вірогіднісні) форми постійно еволюціонували – аж до намагання мінімізувати невизначеність у ситуаціях, що розглядаються, з метою прийняття однозначних, стандартних та вичерпних рішень.
Повністю виключити змагальний, ігровий, вірогіднісний момент у розв’язанні юридичних конфліктів неможливо, адже: 1. Неможливо передбачити усі вірогідні життєві ситуації, що можуть набути форми юридичного конфлікту.
2. Протилежна ситуація – коли стаття закону чітко передбачає наявний юридичний факт, але загальна соціальна ситуація докорінно змінилась.
3. Сама суперечлива природа права, що проявляється у протиборстві інтересів суспільства і прагнень індивіда, неминуче створює простір для вибору варіантів розв’язання юридичного конфлікту, тому запобігання неправових рішень передбачає змагальність.
Специфіка юридичної практики проявляється у постійній боротьбі між суперечливими тенденціями:
намагання максимально формалізувати процедуру розв’язання юридичних конфліктів, доводячи їх до автоматизму;
вимушена необхідність допускати змагальний момент у судовому процесі з метою забезпечення прийняття правових рішень із урахуванням мінливих правових реалій у суспільстві.
