36. Логіко-гносеологічні операції у судовому доказуванні

Юридична логіка – це наука, яка вивчає закономірності застосування логічних теорій в правовому пізнанні і юридичній практиці.

Юридична формула – найвизначніше, на наш погляд, гносеологічне досягнення римського права, саме з її відкриттям розпочинається справжня юридична наука, юриспруденція стає самостійною інтелектуальною силою, здатною на саморозвиток. Формула тут була результатом, метою, а головне - механізмом і мовою розвитку права, тобто саме на ній сконцентрувались усі пізнавальні процеси, пов`язані з правом.

37. Предмет аксіології права

Право перенасичене цінностями. Стоїть завдання визначити їх роль.

Аксіологія права – це наука про:

• ціннісну природу права;

• особливості структури, складу утворюючих його правових цінностей;

• специфіку оціночно-нормативного пізнання як основи функціонування права як цінності в системі культури і суспільства в цілому.

Поняття цінності – це предмети, явища та їх властивості, що задовольняють матеріальні та духовні людські потреби.

Суб`єктивний момент – оцінка – це сприйняття свідомістю людини чого-небудь як цінності чи нецінності, тобто тут ми оцінюємо самі.

Ціннісне відношення – це відношення між суб`єктом і об`єктом, взятого з його корисними для людини властивостями, воно має об`єктивний характер.

Оціночне відношення – це співвідношення даного об`єкту з іншою, більш загальною цінністю, взятою в якості масштабу. Воно носить суб`єктивний характер.

Ціннісна орієнтація – це відносно стійке вибіркове ставлення людини до матеріальних та духовних продуктів суспільства і засобів їх засвоєння, тобто коли у людини формується відносно стійка ієрархія цінностей.

38. Моральні цінності в структурі аксіології права

Такі вищі моральні цінності, як добро, благо конкретизуються в структурі природно-правової концепції в правові ідеали справедливості, рівності і свободи.

Не кожна моральна норма може відігравати роль норми права. Але кожна правова норма зобов`язана не суперечити певним моральним цінностям. Мораль - ширше, ніж право. Часто моральні цінності стають правовими.

Моральні цінності не тільки утримують право, а й зумовлюють не правові вчинки. Моральні цінності антиномічні по своїй природі, що зумовлює і антиномічний характер правових цінностей.

Мораль закликає (і водночас відкидає) до двох принципово

Протилежних типів діяльності людини:

1) Допомагати іншим людям робити добро таким чином, щоб інша людина ніколи не виступала засобом, а була лише метою. Інша людина розглядається як самоціль і самоцінність – ставитися до іншої людини як до мети, а не як до засобу (категоричний імператив І.Канта).

Протилежністю цього є альтруїзм.

2) Реалізуватися самому як творчій особистості, вдосконалювати свої здібності і нарощувати конструктивний потенціал; ставитись до самого себе

як до цінності і для цього використовувати допомогу інших людей і в цьому розумінні розглядати їх як засіб у творчій самореалізації людини.

Крайність даної поведінки - егоїзм.

Коли ми думаємо про інших ми не самореалізуємося, а якщо лише про себе – теж не самореалізуємося. Альтруїзм нездійснений, а егоїзм – не прийнятий суспільством.

Треба знайти середину; знати міру. Витримати міру – ходити по лезу між альтруїзмом і егоїзмом. Якщо людина перегинає палку – міра порушується.