34. Логічна структура юридичних документів

Точність змісту документа необхідно розуміти як ступінь відповідності тексту правового акту тій думці, яка в нього закладалася особою, що створила юридичний документ (наприклад, законодавцем). З огляду на це, можна виділити такі критерії точності юридичного документа:

1) чіткість, недвозначність дефініції (визначення) термінів;

2) відсутність в тексті юридичного документа двозначних та багатозначних термінів;

3) позитивність використовуваних формул, тобто використання не більше одного заперечення в разі викладення однієї думки;

4) неприпустимість використання непояснюваних далі за текстом слів та словосполучень, таких, як: "нерідко", "інші", "в разі необхідності", "деякі" тощо.

Основними правилами, які роблять юридичний документ більш доступним, є:

* використання максимально простих слів, термінів, фраз, широко використовуваних в повсякденному вжитку і які легко сприймаються більшістю населення;

* відмова від використання в правових актах складних конструкцій зі складними зворотами;

* відмова від зловживання іншомовними словами;

* відмова від використання деяких канцелярських зворотів, бюрократичних штампів, архаїчних висловлювань тощо.

35. Логічна структура правової аргументації

У структурі аргументації такого типу відрізняють:

• тезу;

• аргументи;

♦ форму (схему).

Теза — це положення, яке необхідно обгрунтувати.

Аргументи — це твердження, за допомогою яких обгрунтовується теза.

Форма, або схема аргументації, — це спосіб, який застосовується для обгрунтування тези.

Аргументація за формою може бути:

• дедуктивною;

• недедуктивною (правдоподібною).

Дедуктивна аргументація — це аргументація, яка будується за схемами дедуктивних міркувань.

Дедуктивна аргументація, як правило, будується на підставі аргументів, які були прийняті раніше. Якщо вам вдалося дедуктивно обгрунтувати тезу, то вона набуває такого ж статусу достовірності, як і аргументи, з яких вона виводиться.

Дедуктивна аргументація є універсальною. її можна застосовувати під час обговорення різноманітних проблем у будь-якій аудиторії. Однак при цьому треба пам'ятати вислів Аристотеля: «Не слід вимагати від оратора наукових доведень, так само, як від математика не слід вимагати емоційного переконання».

Хоча дедуктивна аргументація є досить сильним способом переконання, однак застосовувати її слід цілеспрямовано. Спроба побідувати таку аргументацію в тій області або для такої аудиторії, де вона не є придатною, може привести лише до ілюзії переконання. Супротивник легко розкритикує подібне обгрунтування.

Недедуктивна (правдоподібна) аргументація — це аргументація, яка будується за схемами недедуктивних (правдоподібних) міркувань.

Характерною рисою правдоподібної аргументації є те, що теза тут завжди має ймовірний характер і потребує подальшої перевірки. Істинність аргументів в такій аргументації ще не гарантує істинності тези, при детальнішому аналізі вона може виявитися хибною.

♦ Розглянемо таку аргументацію. «Усі сини спадкоємця є його нащадками; усі нащадки спадкоємця є спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку; отже, всі сини спадкоємця є його спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку».

Теза — «Усі сини спадкоємця є його спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку».

Аргументи — «Усі сини спадкоємця є його нащадками»; «Усі нащадки спадкоємця є його спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку».