4. . Закони царя Хаммурапі: загальна характеристика.

Звід законів Хаммурапі або Кодекс Хаммурапі — один з найдавніших і найкраще збережених законодавчих кодексів стародавнього Вавилону, створений близько 1780 року до н. е. за наказом вавилонського царя Хаммурапі.

Збірка законів складається із прологу, 282 законів і епілогу. У законах Хаммурапі регулюються цивільні, зобов'язальні, трудові, шлюбно-сімейні, кримінальні та кримінально-процесуальні відносини. Цей збірник не має чіткої системи викладу матеріалу, проте певна внутрішня система у кодексі простежується: ст. 1-5 — суд та судочинство; спрямовані проти сваволі та тяганини у судах, встановлюється відповідальність недобросовісних суддів; ст. 6-126 — питання власності, її захист, встановлюється покарання за посягання на неї; ст. 127-195 — шлюб, сім'я, спадкування. Розглядаються питання про форми й умови укладання шлюбу, можливі умови багатоженства, розлучення, майнові та особисті відносини подружжя, передбачені різні злочини проти сім'ї, врегульовуються питання спадкування майна померлих; ст. 196-214 — злочини проти особи, її життя, честі і гідності; ст. 215-282 — норми щодо праці.

5. Суспільні та майнові відносини за законами Хаммурапі.

Загальна характеристика  Правління царя Хаммурапі (1792-1750) ознаменоване створенням збірника законів. Перша кодифікація була створена на другому році правління; це був рік, коли цар «встановив право в країні». Дана кодифікація не збереглася. Відомі закони Хаммурапі відносяться до кінця його царювання. [1]  Зовні кодекс являє собою чорний базальтовий стовп, виявлений в 1902 році французькою археологічною експедицією в м. Сузи - древній столиці Елемского царства (територія сучасного Ірану).  Один з учасників експедиції згадував: "Це була конусоподібна базальтова стела 2,25 м висоти. Нагорі, на лицьовій стороні стели перебував малюнок, що зображає бога сонця Шамаша, що вручає сувій документів знатній людині царського обличчя. Ми відразу зрозуміли, що перед нами чудовий твір древневавилонского образотворчого мистецтва. Під малюнком - звід клинописних знаків ...".  Але цінність знахідки ще більше зросла, коли, доставивши її до Парижа, в Лувр - національний музей Франції, вчені дізналися, що перед ними предмет рідкісного поєднання мистецтва майстра-художника з дивовижним витвором стародавнього законодавця. Це був знаменитий пам'ятник давньосхідного рабовласницького права - Законник царя Вавилону Хаммурапі. 

Закони Хаммурапі, як за змістом, так і за рівнем розвитку юридичної думки представляли собою великий крок вперед у порівнянні з попередніми їм шумерским і аккадским правовим пам'ятників. У кодексі Хаммурапі приймається, хоча і не завжди послідовно, принцип вини та злої волі. Наприклад, встановлюється відмінність в покаранні за навмисне і ненавмисне вбивство. Але тілесні ушкодження каралися по висхідному до глибокої старовини принципом «око за око, зуб за зуб». У деяких статтях законів у визначенні покарання чітко виражений класовий підхід. Зокрема, передбачалися суворі кари для непокірних рабів, які відмовлялися підкорятися господарям. Людина, який вкрав або укрив чужого раба, карався смертною карою.  Законник Хаммурапі за змістом і формою відповідав певному рівню розвитку правової теорії та практики. Застосовувався він нетривалий час, тому щоВавилон у кінці XVIII ст. до н.е. втратив політичну незалежність.