41. Територіальна роздробленість в нормативних актах Німеччини.

У XIII-XIV ст. Німеччина остаточно розпадається на безліч князівств, графств, баронів і рицарських володінь, економічно і політично роз'єднаних регіонів.  Одночасно завершується оформлення системи станів і станового представництва. Важливою особливістю станової структури, що виросла в Німеччині безпосередньо з "щитів" васально-ленній ієрархії, були дробность і відсутність єдності в масштабі всієї країни. В імперії існували імперські стани, або чини, а в князівствах - земські стани. До перших відносилися імперські князі, імперські лицарі і представники імперських міст, а до других - дворяни і духовенство князівств і городяни княжих міст.  У зв'язку з подальшим розширенням і посиленням політичної ролі стану князів серед них виділилася нечисленна група світських і духовних аристократів, які і раніше надавала вирішальний вплив на вибори королів, - так звані курфюрсти (князі-виборці).  З феодальної ієрархії німецького середньовіччя майже повністю зникає середнє дворянство. Частина його піднеслася до становища князів, інша перейшла до лав нижчого дворянства. У свою чергу, нижче дворянство - основна маса рицарства - втрачає колишнє значення у зв'язку з появою вогнепальної зброї, значна частина його розоряється.  Відбувається і диференціація духовенства, яке виразно розділилося на вищу (єпископи, абати) і нижче (сільські та міські священики). Вище духовенство Німеччини було численніше, багатше і могутніше, ніж в інших західноєвропейських країнах, і входило до складу князів, в тому числі і курфюрстів. Нижче духовенство знаходилось в значно гіршому становищі і за умовами свого життя наближалося до трудящого населенню.  Соціальне розшарування в німецьких містах призвело до утворення трьох різних груп. Міська верхівка (патриціат) тримала в руках усі міські посади, передаються у спадок. Бургомістри імперських міст, що обиралися з патриціату, представляли місто в рейхстазі. В опозиції до патриціату стояли дві інші групи: бюргерство (середня частина населення міст, повноправні майстри) та міський плебс (підмайстри, поденники, незаможні городяни).  У Німеччині XIV в. виділилося три райони з різним положенням селянського населення. У Саксонії поширилася практика відпустки селян на волю без землі та надання їм наділів в оренду. На півдні і південному заході Німеччини панщина була в основному замінена грошовою рентою. Нарешті, на колонізованих східних землях селяни отримали значні земельні наділи, економічну самостійність та особисту свободу. Феодалам виплачувалися помірні фіксовані платежі. Однак з другої половини XIV в. тут посилюється тяглове тягар, відбувається захоплення общинних земель, що, як і в інших країнах (наприклад, в Англії), було пов'язане з пошуком феодалами додаткових доходів в умовах розвитку ринку. Саме на східних землях почала складатися та форма землеволодіння, яка з'явилася попередником прусського юнкерського помістя.  Величезний вплив на подальший соціально-економічний і політичний розвиток імперії надали Реформація *, селянська війна 1525-1527 рр.. і викликана ними Тридцятилітня війна 1618-1648 рр.. Реформація ще більше роз'єднала Німеччину по ознакою віросповідання на протестантську (північ) і католицьку (південь) частини. Тридцятирічна війна - феодальна реакція на Реформацію та виступ селянства привела до сильного ослаблення міст і буржуазії, відновленню кріпосного права в самих жорстких формах, подальшому посиленню князівської верхівки. Все це сприяло закріпленню німецької роздробленості.  * Реформація - релігійне за формою, буржуазний рух під гаслом реформи католицької церкви.