- •Держава та право Стародавнього Єгипту.
- •Утворення Вавилонської держави та її суспільно-політичний устрій.
- •Держава та право Ізраїльсько-Іудейського царства.
- •. Закони царя Хаммурапі: загальна характеристика.
- •Суспільні та майнові відносини за законами Хаммурапі.
- •Шлюбно-сімейне право за законами Хаммурапі.
- •Злочин і покарання за законами Хаммурапі.
- •8. Історичні умови виникнення держави та права в Індії.
- •9. Державний устрій імперії Маур’їв.
- •10. Закони Ману : загальна характеристика.
- •12. Шлюбно-сімейне право за законами Ману.
- •13. Злочин і покарання за законами Ману.
- •14. Судовий процес за законами Ману.
- •15. Утворення Афінської держави. Реформи Тесея.
- •16. Реформи Солона та Клісфена.
- •17. Загальна характеристика грецького полісу.
- •18. Державний устрій Афін в V – IV ст. До н.Е.
- •19. Основні риси Афінського права.
- •21. Виникнення держави в Стародавньому Римі. Реформи Сервія Тулія.
- •22. Суспільний устрій і правове становище населення Риму в період республіки.
- •23. Державний устрій Римської республіки.
- •24. Падіння Римської республіки і перехід до Імперії. Принципат і домінат.
- •25. Закон хіі таблиць – найдавніша пам’ятка Римського права.
- •26. Процес в Стародавньому Римі: досудові стосунки сторін, формалізм. Поділ процесу на дві стадії .
- •27. Право приватне і право публічне. Право народів в Стародавньому Римі.
- •29. Варварські правди та їх загальна характеристика.
- •31. Злочини проти приватної власності та проти особи за ”Салічною правдою”.
- •32. Судовий процес в державі франків: досудові відносини, виклик в суд, види доказів.
- •33. Особливості державного устрою Англії в період станово-представницької монархії. Реформи Генріха іі.
- •35. Правове становище окремих груп населення Англії за Великою Хартією вольностей 1215 р.
- •36. Сеньоріальна монархія у Франції. Реформи Людовіка іх.
- •37. Станово-представницька монархія у Франції. Генеральні Штати.
- •38. Абсолютна монархія у Франції. Нантський едикт Реформи Ришельє. Людовік XIV.
- •39. Основні риси права середньовічної Франції: сімейне і спадкове право, кримінальне право, судовий процес.
- •40. Державний устрій, королівська влада та центральні органи управління в Німеччині в середні віки.
- •41. Територіальна роздробленість в нормативних актах Німеччини.
- •42. Боротьба парламенту з королівським абсолютизмом в Англії на поч. Хvіі ст. ”Петиція про права” 1628 р.
- •43. Початок Англійської революції. Велика демонстрація. Білль “про коріння та гілки”.
- •44. Соціально-економічні та політичні перетворення в Англії в роки громадянських воєн. Становлення інституту приватної власності.
- •45. Англія в період Протекторату Кромвеля. “Знаряддя управління”.
- •46. Реставрація монархії в Англії. Кодекс Кларендона. “Хабеас корпус акт”1679 р.
- •47. “Славна революція” 1688 р. Білль про права 1689 р.
- •48. Основні риси права Стародавнього Китаю
- •50. Війна північноамериканських колоній Англії за незалежність (1775 - 1783).” Декларація незалежності” 4 липня 1776 р.
- •51. Утворення Сполучених Штатів Америки . “Статті конфедерації” 1781 р. Конституція 1787 р. Білль про права.
- •52. Розвиток сша в і пол. Хіх ст. Виникнення двопартійної системи. Аболіціоністський рух “Міссурійський компроміс”.
- •53. Громадянська війна 1861 – 1865 рр. Та її історичне значення. 13–та і 14-та поправка до Конституції сша.
- •55. 55. Встановлення конституційної монархії у Франції. Конституція 1791 р.
- •58. Державний устрій Франції в період якобінської диктатури. Революційний терор. Місце якобінської диктатури в демократичному русі Французької революції.
38. Абсолютна монархія у Франції. Нантський едикт Реформи Ришельє. Людовік XIV.
Спроба генеральних штатів в період релігійних війн обмежити королівську владу не вдалась. Цьому завадили прагнення знаті повернутися до феодального роздроблення і бажання міст відновити свою колишню незалежність, тоді як генеральні штати могли бути всього лиш центральною владою, при цьому не надаючи більш широких прав містам та місцевій знаті.
З іншого боку, вищі стани і міщани ворогували між собою. Народ був невдоволений свавіллям дворян і міжусобицями, та був готовий підтримати владу, яка рятувала його від анархії. Генріх IV взагалі не скликав генеральних штатів; після цього вони скликалися лише одного разу. Головним завданням його уряду було покращення економічного добробуту країни і державних фінансів. Йому допомагав міністр Сюллі — суворий і чесний гугенот. Вони піклувалися про розвиток сільськогосподарського сектору (землеробства) і промисловості, про полегшення податкового навантаження, про внесення порядку в фінансову систему, однак для втілення задумів їм забракло часу. У період раннього дитинства Людовіка XIII, в 1614 році, для припинення заворушень в управлінні були скликані генеральні штати. Третій стан виступив з цільовою програмою перетворень: 1) скликати державних чиновників на певні терміни; 2) привілеї духовенства і дворянства мали бути відмінені, а податки розповсюджувалися б більш рівномірно; 3) уряд припиняв купувати покірність вельмож грошовими роздачами, для того щоби припинити довільні арешти. Вище духівництво і дворянство були вкрай незадоволені такими заявами і протестували проти слів оратора третього стану, який зрівняв три стани з трьома синами одного батька. Привілейовані стани не хотіли бачити братами людей, яких вони швидше вважали своїми слугами. Скликання штатів не змінило ситуацію, і після цього вони не скликалися протягом 175 років.
Рішельє
Рішельє остаточно закріпив систему абсолютизму в французькій монархії. Метою всіх його замислів і прагнень була сила і могутність держави; заради здійснення цієї цілі він був готовий принести в жертву все інше. Він не допускав втручання Римської курії у внутрішні справи Франції і заради інтересів французької монархії взяв участь в тридцятирічній війні (максимально довго відтягував вступ Франції у війну до того часу, доки не були ліквідовані і припинені будь-які внутрішні проблеми та суперечності), виступивши на боці протестантів.
Людовік
Протистояння періоду Фронди закінчилися перемогою Мазаріні, однак все це відклало досить негативний відбиток на свідомості молодого короля. Після смерті свого міністра (1661 рік), Людовік XIV став одноосібним головою держави. Дитячі роки сформували в ньому ненависть до будя-яких проявів інакодумства, а тому все життя прагнув до сильної і неподільної влади. Його відомий вислів: «Держава — це я», найкраще символізує його прагнення.
Сильного супротиву й не було: духовенство існувало під сильним впливом короля ще з конкордату 1516 року, а дворянство корилося завдяки зусиллям Рішельє та Мазаріні. Феодальна аристократія при ньому перетворилася на придворну знать. Дворянство, зберігаючи, як і за часів. Рішельє, владу над народом, було повністю підпорядковане королю, який підкупив його численними подарунками знатними посадами, розкішшю придворного життя. Через свою нелюбов до Парижу король неподалік від міста збудував резиденцію — Версаль. На її території розкинулися палаци, сади і парки, штучні водоспади та фонтани. Версальський двір наслідувала вся знатна Європа; французька мова, мода, манери стали верхівкою європейського вищого світу.