37. Станово-представницька монархія у Франції. Генеральні Штати.

Станова монархія у Франції — форма середньовічної феодальної держави, що виникла на початку XIV ст.. в якій королівська влада спиралася на зібрання представників станів. Це був перший ступінь розвитку централізованої держави, за якого королівська влада управляла країною при допомозі станів, бо ще не була достатньо сильною.

Установлення станової монархії пов'язане з поширеннями Європі римського права, яке проголошувало принцип: «Те, що стосується всіх, має бути схвалене всіма».[1] З послабленням васальних зв'язків монархи потребували підтримки підданих у запровадженні нових податків Необхідність забезпечення в державі внутрішньої стабільності та підтримки зовнішньополітичного курсу.

Процес оформлення станово-представницької монархії у Франції був складним і суперечливим. Він почався з посилення королівської влади, що було нерозривно пов'язано з подоланням феодальної роздробленості. У цей період Франція зазнала іноземної навали, що поставило її часом на межу національної катастрофи. Ліквідація феодальної роздробленості й посилення королівської влади хоча і досягли значних успіхів, але були ще далекі від свого завершення. Збереглися великі, фактично незалежні феодальні володіння, такі як, наприклад, герцогство Бургундське (його правителі неодноразово воювали зі своїми сюзеренами - французькими королями). Значне число могутніх васалів хоча й скорилося королю, але при сприятливих умовах намагалося відновити втрачену незалежність. Об'єднання країни могло бути успішно завершено лише в оновленій державно-правовій формі, що забезпечувала консолідацію всіх інших сил, які виступали за об'єднання країни. Почали скликатися збори представників від станів. Королі одержали можливість звертатися за підтримкою до станів, минаючи правителів найбільших сеньйорій. Станово-представницькі збори у Франції складалися із представників трьох станів:

Духовенства («тих, що моляться»),

Дворянства ( «тих, що воюють»),

представників так званого третього стану: купців, ремісників, середніх землевласників («тих, що працюють») [3]

У Франції станово-представницький орган дістав назву - Генеральні штати.

Генеральні штати

Перші збори станового представництва - штати (від франц. "etat" - стани) виникли ще в XIII ст. в окремих провінціях. Це були збори вищого духовенства, сеньйорів, мерів міст відповідної провінції, які скликалися періодично. Штати розглядали різноманітні питання, головним із яких було затвердження одноразових грошових зборів - "допомог". Спочатку провінційні штати скликалися місцевими правителями і сприяли консолідації окремих областей. Але досить скоро вони опинилися під контролем короля. У розпалі конфлікту із папою Боніфацієм VIII Філіп IV (король Франції), аби заручитися підтримкою своїх підданих, скликав збори представників трьох станів. Так у 1302 році виникли Генеральні штати, як орган для обговорення державних справ і запропонованих королем порядків. Цей орган названо Генеральними штатами на відміну від штатів в окремих провінціях. Під тиском Філіппа IV новим папою було обрано французького архієпископа Климента V. За наполяганням Філіппа IV новий римський папа переніс свою резиденцію до міста Авіньйон у Франції. Ця подія розпочала 70-річний період (1309 – 1378 рр.) авіньйонського полону пап, які опинилися під контролем французьких королів