85. Забов'язання, що нiби виникають з дiалекту.

Під зобов'язанням ніби з деліктів (obligationes quasi ex delictio) розуміли такі недозволені дії, які, не будучи деліктами, все ж пород­жують подібні деліктам зобов'язання, тобто стягнення штрафу, винагороди за заподіяні збитки або те й інше разом.

Відповідальність судді за постановления несправедливого вироку. Умисне неправильне або недбайливе вирішення судової справи або встановлення нового незаконного правила, а також порушення інших суддівських обов'язків визнавалося неправомірною дією — ніби деліктом і несло майнову відповідальність. Суддя, який виніс явно несправедливий вирок або не з'явився в призначений день для роз­гляду справи, був зобов'язаний відшкодувати заподіяну його неправо­мірними діями шкоду потерпілій стороні. В разі умисних дій (dolus) суддя відшкодовував усю суму закладеного позову, а за наявності вини — штраф, що призначався судом.

Відповідальність господарів житлових будинків за викинуте або вили­те. Господар чи інший житель житлового приміщення, з якого було щось викинуто або вилито на дорогу, площу або тротуар, де звичайно ходять або їздять люди, відповідали за заподіяну шкоду. Не мало значення, ким була особа, яка викинула або вилила щось — власником будинку чи наймачем, володільцем чи утримувачем. Проте той, хто тимчасово знаходився в будинку, відповідальності не ніс. Мешканці, що проживали разом, несли солідарну відповідальність.

Позов, що випливав з такого недозволеного вчинку, не був делік­тним, оскільки відповідальність за ним наставала без вини, а деліктна відповідальність мала місце лише за наявності вини, проте він наближався до деліктного. Цей позов був введений преторським едиктом для забезпечення безпеки руху на вулицях та в інших громадських місцях міста. Його застосовували і у випадках, коли що-небудь викидалося або виливалося й з інших приміщень або споруд, наприклад з воза, корабля, хліва, якщо в місці, куди вики­нуте чи вилите потрапило, знаходилися люди. Відповідальність наставала в розмірі подвійної суми заподіяної шкоди. Заподіювач шкоди звільнявся від відповідальності тільки в разі непереборної сили.

Небезпечне для пішоходів виставлене, підвішене або вивішене що-небудь, що може впасти на людей. Недбало прикріплена вивіска, небезпечно виставлені на вікні вазони, підвішені на стіні будинку предмети, виставлені або підвішені на балконах речі тощо — все це, знесене вітром або з будь-яких інших причин зірване зі ϲʙᴏго місця, може впасти на перехожих і завдати їм певної шкоди. Будь-яка особа, яка помітила подібне, могла подати позов до господаря будинку, в якого що-небудь підвищено або виставлено, про сплату штрафу в розмірі 10 тисяч сестерцій і усунення небезпеки. Відпові­дальність наставала незалежно від вини і наявності шкоди.

86. Поняття контрактiв I пактiв.

Пакт.

Пакт (pactum) — неформальна угода, яка не підпадала під жоден з типів контрактів, була позбавлена позовної сили. Розрізняли три категорії пактів.

1.             Pacta adiecta — додаткові угоди. Під цими угодами розуміли

угоди, які приєднувались до якого-небудь головного договору. Роз­

різняли pacta adiecta, що укладались разом з головним договором

(in continenti), і додаткові угоди, укладені пізніше, через певний від­

тинок часу (ex intervallo).

Римляни не визнавали ніяких додаткових угод після укладання договору, за винятком тих, метою яких було полегшення становища боржника. Наприклад, угода про прощення або відстрочку боргу.