9. Допоміжні методи дослідження дитячої психології.

Крім основних методів емпіричного дослідження, можна виділити ряд додаткових. Допоміжні методи дослідження (у величезній різноманітності конкретних методик і методичних прийомів), як правило, використовуються в комплексі.

Перш за все це з'ясування знань, думок, уявлень, установок і т.п. з широкого кола питань людей різних вікових категорій за допомогою бесіди, інтерв'ю, анкетування.

Аналіз продуктів діяльності (малюнків, аплікації, конструювання, музичного, літературної творчості) використовується в найрізноманітніших цілях.

Наприклад, численні рисункові методики (малюнки сім'ї, людини, друга, школи, будинки, дерева, невідомої тварини) слугують інструментом діагностики інтелектуальної сфери, емоційних і особистісних особливостей і дітей, і дорослих.

Важливо підкреслити, що іноді для правильної інтерпретації малюнка необхідно спостереження за процесом його створення 1. Крім того, одні й ті ж зовнішні ознаки - симптоми - в роботах випробовуваних різних психологічних віків можуть бути розцінені по-різному.

Порівняльні методи дослідження дуже значущі для психології розвитку, серед них - блізнецовий, порівняння норми і патології, крос-культурний, біографічний.

Близнюковий метод, досліджує роль спадковості, середовища і виховання в психічному розвитку особистості. Порівняння психічного розвитку дітей фізично здорових і дітей, що мають певні відхилення у стані аналізаторів (сліпих, глухих), дітей з дитячим церебральним паралічем гостро ставить проблему норми психічного розвитку у різних дитячих віках. Вивчення особливостей психічного розвитку в ускладнених, патологічних морфофізіологічних умовах дає не тільки нове знання про самих хворих дітей (що важливо для організації кваліфікованої допомоги їм, адекватного процесу освіти і виховання), але і дозволяє переглядати саму постановку проблем в загальній та віковій психології.

Так, психологія глухонімих дітей - класична область для вивчення вкладу мови і практичної діяльності в розвиток інтелекту.

Крос-культурний метод дослідження передбачає порівняння і виявлення особливостей психічного розвитку підростаючого покоління в розрізняються культурах: в умовах культури європейського типу і східної культури, культури сучасного технологічного суспільства і так званого традиційного суспільства тощо. Людині, яка належить до того чи іншому суспільству, властиво сприймати деякі моделі розвитку як якусь природну безумовну норму. Крос-культурне порівняння дає можливість по-новому подивитися на дуже звичні речі.

Соціометричні методики дають додаткову інформацію про характер взаємин, що складаються між членами групи, - в дитячому садку, шкільному класі, робочому колективі. Показники наявності та кількості «лідерів», «зірок» і «ізгоїв», взаємності виборів, згуртованості групи, використовувані при складанні соціограма, представляють «картину» взаємовідносин, проте не розкривають причин ситуації, що склалася.

47. Визначити, в якому структурному компоненті сюжетно-рольової гри (задум, зміст, ігрові та рольові дії, рольова взаємодія, правила гри) найбільш активно розвивається творча уява.

Розвиток ігрової діяльності, її перехід у дошкільному віці до сюжетно-рольової гри - найважливіша умова розвитку уяви. Виконання ролі у грі вимагає від дитини складної діяльності уяви: передбачити, що повинен робити герой, планувати його подальші дії. Мотивом сюжетної гри є сам процес її здійснення, що характерно і для творчості взагалі. Гра за сюжетом означає, що дитина наперед має ідеальну картину того, що відбудеться у грі, визначає ролі, підбирає замінники і предметний матеріал. Саме у грі, як і у творчості, дитина виражає себе якнайповніше. Творчість починається у грі, де дитина виявляє свою ініціативу, вміння організовувати, планувати, робить перші кроки на шляху до здатності діяти цілком у плані образів та уявлень, що неодмінно стане в нагоді в шкільному житті.