13. Фармакотерапія при гострій крововтраті.

Основна мета при лікуванні геморагічного шоку полягає в збільшенні об'єму циркулюючої крові, а також поліпшеннімікроциркуляції. На перших етапах лікування налагоджується переливання рідин, таких як розчину глюкози і фізіологічного розчину, що дозволяє провести профілактику синдрому порожнього серця.

Миттєва зупинка крововтрати можлива, коли джерело доступний без наркозу. Але в більшості випадків пацієнтів се необхідно готувати до операції, при цьому вводяться різні плазмозамінники.

Інфузійна терапія, яка спрямована на відновлення об'єму крові, проводиться під контролем венозного й артеріального тиску, погодинного діурезу, периферичного опору і серцевого викиду. При замісній терапії використовуються препарати консервованої крові, плазмозамінники, а також їх комбінації.

14.Фармакотерапія при непритомності,колапсі.

Залежно від причини - зупинка кровотечі, видалення з організму токсичних речовин, застосування специфічних антидотів, усунення гіпоксії та ін. Хворого зігрівають, укладають з піднятими ногами. Проводиться трансфузія кровозамінників (поліглюкін, гемодез, реополіглюкін, сольові розчини) і лише за суворими показаннями - компонентів крові. Струминно в/в вводять преднізолон (60-90 мг, при недостатньому ефекті додають 1 - 2 мл 1 % розчину мезатону або краплинно 1 мл 0,2% розчину норадреналіну (при геморагічному колапсі вазопресорні препарати застосовують тільки після відновлення об'єму крові), 1-2 мл кордіаміну, 1-2 мл 10% розчину кофеїну, 2 мл 10% розчину сульфокамфокаина. При ацидозі в/в вводять розчини натрію гідрокарбонату (50-100 мл), 8,4% розчину або 100-200 мл 4,5% розчину. При синдромі малого серцевого викиду застосовують протиаритмічні препарати (якщо він обумовлений аритмією), дофамін (крапельно в/в 25-100-200 мгв 5% розчині глюкози або ізотонічному розчині хлориду натрію), екстрену электрокардиостимуляцию та ін. Прогноз визначається причиною колапсу і ступенем судинних розладів.

15.Фармакотерапія при печінковій коліці.

Больовий синдром жовчної коліки купірується за допомогою ін'єкцій спазмолітиків: папаверином, атропіном, но-шпою. В особливо важких випадках використовується новокаїнова блокада області правого підребер'я. Неефективність лікування свідчить про перехід захворювання в нову стадію і про розвиток гострого запалення жовчного міхура, холециститу. Лікування гострого холециститу переважно хірургічне, передбачає дренування жовчного міхура для подальшого антибактеріального зрошення і введення хенодезоксихолевых і урсодезоксихолевых кислот для розчинення холестеринових каменів. Кальциновані і пігментні конкременти в жовчному міхурі гірше піддаються литолитической, тобто розчиняє камені, терапії. Хірургічне видалення цього типу каменів з жовчного міхура рекомендується проводити до мігрування конкременту в загальний жовчовивідний протока. В такому випадку може розвинутися стеноз сфінктера жовчного міхура, збільшує обсяги оперативного втручання і нерідко ускладнюється постхолецистэктомическим синдромом з комплексними порушеннями в роботі біліарної системи. Бескаменная жовчна коліка, яка виникла на тлі збільшення обсягів жовчного міхура внаслідок моторної дисфункції органу, лікується консервативно. Для поліпшення евакуаторної функції жовчного міхура використовуються ін'єкції панкреозіміна або холецистокініну. Терапія вважається ефективною, якщо вдається досягти зменшення обсягів органу на 50% і більш.