1.Фармакотерапія при набряку легень.

- підтримуюча терапія шляхом негайної адекватної оксигенації, інтубації трахеї, ШВЛ в режимі 16-18 за хвилину і об'ємом инсуффлируемого повітря 800-900 мл Під оксигенотерапією мається на увазі постійна інгаляція 100% зволоженого кисню через носові канюлі. Критерієм адекватної оксигенації крові в легенях у випадку відсутності прямого моніторингу транспорту і споживання кисню повинно бути поєднання показників оксигенації артеріальної крові на рівні 70-80 мм.рт.ст., а венозної крові на рівні 35-45 мм.рт.ст.;  - зниження внутрішньосудинного гідростатичного тиску методом застосування діуретиків (Лазикс 4-6 мл розчину внутрішньовенно або Фуросемід 40 - 60 мг внутрішньовенно);  - відсмоктування рідини з верхніх дихальних шляхів за допомогою аспіратора;  - застосування піногасників: інгаляція 30% розчину етилового спирту, внутрішньовенна інфузія 5 мл 96% етилового спирту разом з 15 мл 5% розчину глюкози, а при сильному виділення піни застосовується ендотрахеальний шлях введення 2 мл 96% етилового спирту методом пункції трахеї;  - гепаринотерапія показана для нормалізації легеневого кровотоку (болюсне введення Гепарину в дозі 6000-10000 ОД внутрішньовенно-крапельно, після чого перейти на підшкірне введення низькомолекулярних гепаринів - Фраксипарин 03 мл два рази на добу);  - якщо має місце сильний больовий синдром, то необхідно ввести хворому Фентаніл (2 мл 0005% розчину) з Дроперидол (4 мл 025% розчину) в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;  - для усунення порушення дихального центру застосовується Морфін (1 мл 1% розчину внутрішньовенно). При кардіогенному набряку легенів Морфін є патогенетичним засобом і застосовується всім пацієнтам. Побічною дією Морфіну є блювання, тому його введення рекомендовано поєднувати з внутрішньом'язовим введенням 1 мл Димедролу або Піпольфену;  - при пригніченні дихального центру, яке супроводжується диханням, по типу Чейна-Стокса показано внутрішньовенне введення Еуфіліну в дозі 10 мл 24% розчину. Введення Еуфіліну супроводжується зниженням артеріального тиску, що актуально при кардіогенному набряку з гіпертензією, але при призначенні еуфіліну слід враховувати побічні ефекти у вигляді тахікардії і підвищення потреб серцевого м'яза у кисні;  - парентеральне введення кортикостероїдів (Гідрокортизон 125 мг на 150 мл 5% розчину глюкози) застосовується з метою поліпшення стану легеневої мембрани;  - антигістамінні (Димедрол 1мл 1% розчину внутрішньом'язово, Супрастин 1 мл 2% розчину внутрішньовенно);  - для боротьби з ацидозом рекомендовано внутрішньовенно крапельне введення Бікарбонату натрію 4% розчину.  Невідкладні заходи щодо купірування гострого кардіогенного набряку легень мають свої особливості і спрямовані на зниження переднавантаження на серце, покращення скорочувальної функції міокарда і «розвантаження» малого кола кровообігу.  Для зниження переднавантаження на серце необхідно зменшити приплив крові з периферичних судин в мале коло кровообігу, для чого застосовуються периферичні вазодилататори (Нітрогліцерин в різних лікарських формах - Нитроспрей, таблетки з періодичністю 1 таб. 10 хвилин, внутрішньовенна інфузія 001% розчину зі швидкістю 1мл розчину за 4 хвилини).