- •Правила користування індивідуальними аптечками
- •Правила поведінки з потерпілими при травмах
- •Витягування потерпілого з автомобіля
- •Положення потерпілого при транспортуванні
- •Способи оживлення організму при клінічній смерті.
- •Перша медична допомога при травматичному шоці
- •Здавлювання м'яких тканин кінцівки
- •Травматична асфіксія
- •Способи зупинки кровотечі
- •Перша медична допомога при переломах кісток
- •Перша допомога при відмороженнях
- •Перша медична допомога при опіках
- •Перша медична допомога при отруєннях
Перша медична допомога при отруєннях
Основні патологічні ознаки гострих отруєнь
Загальнотоксичні прояви:
загальна слабкість;
нездужання;
гіпертермія.
Токсичне ураження шлунково-кишкового тракту:
біль;
нудота;
блювання;
пронос.
Токсичне ураження дихальної системи:
порушення ритму дихання;
токсична гіпоксія;
токсичний набряк легень;
зупинка дихання.
Токсичне ураження серцево-судинної системи:
гостра судинна недостатність (шок, колапс);
гостра серцева недостатність (кардіогений набряк легень);
порушення ритму серця;
зупинка серця.
Токсичне ураження нервової системи:
судоми;
токсичний набряк мозку;
токсична енцефалопатія;
інтоксикаційні психози;
токсична кома.
Токсичне ураження нирок;
Токсичне ураження печінки;
Порушення водно-електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги організму.
Загальні принципи надання невідкладної допомоги при отруєннях
Припинення дії отрути на організм людини:
Інгаляційне ураження – засоби індивідуального захисту органів дихання (протигази, респіратори), винести хворого з зони ураження на свіже повітря;
Потрапляння на шкіру та слизові оболонки токсичних речовин – промивання проточною прохолодною (30˚С) водою, очищення рани (опіку) шляхом створення венозної гіпертензії (венозний джгут) з метою посилення венозної кровотечі з рани (декілька секунд);
Потрапляння в шлунково-кишковий тракт – промивання шлунка;
Потрапляння отрути в порожнини (пряма кишка, сечовий міхур, піхва) - промивають за допомогою клізми, катетеризації, спринцювання);
Укуси, ін’єкції – холод, новокаїнові блокади, накладання джгута на уражену кінцівку.
Виведення отрути із шлунково-кишкового тракту:
Прийом адсорбентів (активоване вугілля, ентеросгель тощо);
Сольові проносні засоби;
Очисна клізма.
Виведення отрути, яка всмокталась в кров:
Метод форсованого діурезу (багато пити, внутрішньовенне введення розчинів та сечогінних препаратів) – токсичні речовини виводяться нирками;
Гіпервентиляція – виводять летючі отрути (бензин, спирти, ацетон ті ін.) За допомогою апарату ШВЛ (штучна вентиляція легень);
Апаратне очищення крові: гемодіаліз (“штучна нирка”), гемосорбція (пропускають кров через капсули з гранулами адсорбованого вугілля), плазмоферез (вилучення плазми крові, очищення та повертання в кров’яне русло).
Знешкодження отрути за допомогою специфічних медикаментозних засобів (антидотів).
антидоти – це речовини, які не дозволяють отруті діяти на організм або нейтралізують її ефект. В залежності від способу дії розрізняють:
Фізичні протиотрути діють шляхом адсорбції – поглинання. Це активоване вугілля, каолін (біла глина), крохмаль, тальк. Призначають їх разом з послаблюючими препаратами.
Хімічні – діють шляхом руйнування отрути та перетворення в нерозчинну речовину або нетоксичну (оцтова та лимонна кислота, магнезія, поташ, пілокарпін тіопентал-na, унітіол).
Білкові речовини - яєчний білок, некип’ячене молоко використовують при отруєнні кислотами та роз’їдаючими отрутами (білки 4-х яєць розчиняють в 1-му літрі води та використовують для промивання шлунку).
Відновлення та підтримка життєво важливих функцій організму (серцево-судинної, дихальної системи).
Усунення симптомів, що викликані дією отрути (судоми, біль, збудження та ін.).
