
- •Множини і операції над ними (об’єднання, переріз, різниця, доповнення, декартовий добуток). Властивості операцій.
- •Властивості операцій над множинами
- •Відношення подільності на множині натуральних чисел, його властивості. Чотири класи невід’ємних цілих чисел. Теорема про нескінченність множини простих чисел.
- •Ознаки подільності на 2; 3; 4; 5; 9; 25. Ознака подільності на складене число
- •Основна теорема арифметики
- •Позиційні і непозиційні системи числення. Перехід від запису чисел в одній системі числення до запису в іншій. Арифметичні дії над числами в недесяткових позиційних системах числення
Відношення подільності на множині натуральних чисел, його властивості. Чотири класи невід’ємних цілих чисел. Теорема про нескінченність множини простих чисел.
Число а ділиться на число в ≠ 0, якщо існує їхня частка, тобто таке натуральне число q, що a = вq. Записується: а в.
Властивості відношення подільності.
Рефлексивність:
Доведення
випливає з рівності
Антисиметричність:
а ≠ в
Доведення – методом від супротивного.
Транзитивність: (
Доведення:
;
позначимо
q
Висновок: відношення подільності є відношенням нестрогого порядку.
Теорема про подільність суми.
Якщо кожне з натуральних чисел а1;…; ап ділиться на натуральне число в, то їхня сума а1 +…+ ап теж ділиться на в.
Теорема про подільність різниці.
Якщо числа а1 і а2 діляться на в і а1 ≥ а2, то їхня різниця (а1 – а2) ділиться на в.
Теорема про подільність добутку.
Якщо
число а
ділиться на в,
то добуток ах,
де
,
теж ділиться
на в.
Доведення:
Натуральне число, більше 1 називається простим, якщо воно ділиться тільки на 1 і на себе.
Наприклад: 2; 3; 5; 7; 11; 13; 17; 19, … – прості числа.
Натуральне число, більше 1 називається складеним, якщо в нього більше двох дільників.
Наприклад: 1) 4 1; 2; 4. 2) 12 1; 2; 3; 4; 6; 12.
Число 0 ділиться на всі натуральні числа. Отже, всі невід’ємні цілі числа можна класифікувати за числом їхніх дільників:
Число 1 – має лише один дільник.
Прості числа – мають рівно два дільники.
Складені числа – мають більше двох дільників.
Число 0 – має нескінченну кількість дільників.
Теорема Евкліда
Множина простих чисел нескінченна.
Доведення (методом від супротивного).
Припустимо, що множина простих чисел скінченна, тобто існує найбільше просте число Р.
Розглянемо число х = 2 ∙ 3 ∙ 5 ∙ …∙Р + 1.
Воно – складене, оскільки більше від Р . Значить, воно має ділитись на одне з простих чисел від 2 до Р (крім, звичайно, 1 і самого себе). Це ділення неможливе, бо завжди буде залишатись остача 1. Одержана суперечність свідчить про хибність припущення, а значить, про істинність теореми.
Ознаки подільності на 2; 3; 4; 5; 9; 25. Ознака подільності на складене число
Ознака подільності – це твердження, яке зводить питання про подільність будь-якого натурального числа на задане число т до питання про подільність на т деякого меншого натурального числа.
Теорема (ознака подільності на 2(5)).
Натуральне число ділиться на 2(5) тоді і тільки тоді, коли на 2(5) ділиться остання цифра в запису даного числа.
Доведення:
Нехай а = ап• 10п + ап-1• 10п-1 + …+ а2 • 102 + а1 • 101 + а0 , де ап 0.
Враховуючи, що 10 = 2 · 5 2(5), винесемо за дужки спільний множник 10 де це можливо:
а = 10 · (ап · 10п-1 + ап-1 · 10п-2 + …+ а1) + а0.
2(5)
2(5) за Теоремою про подільність добутку
Значить, за теоремою про подільність суми і різниці, для подільності числа а на 2(5) необхідно і достатньо, щоб а0 2(5).
Теорема (ознака подільності на 4(25)).
Натуральне число ділиться на 4(25) тоді і тільки тоді, коли на 4(25) ділиться число, утворене двома останніми цифрами в запису даного числа.
Доведення (аналогічно попередньому).
Теорема (ознака подільності на 9(3)).
Натуральне число ділиться на 9(3) тоді і тільки тоді, коли на 9(3) ділиться сума цифр даного числа.
Для доведення покажемо, спочатку, що (10п – 1) 9(3).
Застосуємо метод математичної індукції:
І. Доведемо, що А(1) – і: 101 – 1 = 10 – 1 = 9 9(3) – істинно.
ІІ. Припустимо, що А(к) – і : (10к – 1) 9(3) – істинно.
ІІІ. Доведемо, що (А(к) – і) (А (к+1) – і), тобто (10к – 1) 9(3) (10к+1-1) 9(3).
1
0к+1–
1 = 10к
· 101
– 1 = 10 · 10к
– 1 = (1+9) · 10к
– 1 = 10к
+ 9 · 10к
– 1 =
=
(10к
– 1) + 9 · 10к.
9(3) за 9(3)
припущенням
в п.ІІ 9(3) за Т. про
подільність
добутку
9(3) за Т. про подільність суми
Висновок:
(10п
– 1)
9(3)
Основний етап доведення: Нехай а = ап · 10п + ап-1 · 10п-1 + …+ а2 · 102 + а1 · 101 + а0.
Віднімемо від обох частин цієї рівності в = ап + ап-1 + …+ а2 + а1 + а0.
а
– в = (ап
· 10п
+ …+ а1
· 101 +
а0)
– (ап+
…+ а1
+ а0)
= (ап
· 10п
– ап)
+ …+ (а1
·101
– а1)
+ (а0 –
а0)
= ап ·
(10п
– 1) + …+ а1
(101
– 1)
Останній вираз ділиться на 9(3), бо кожен з доданків містить множник, який ділиться на 9(3), тоді для подільності числа а на 9(3) необхідно і достатньо, щоб на 9(3) ділилось число в = ап + ап-1 + …+ а2 + а1 + а0 – сума цифр даного числа.
Наприклад:
315 9 і 3, бо 3 + 1 + 5 = 9 9(3) і на 5 – бо остання цифра ділиться на 5.
2700 4(25), бо останні дві цифри – нулі.
396 9, 3, 2, 4, бо 3+9+6 = 18 9(3); 6 2; 96 4.
Теорема
Якщо два даних числа взаємно прості, то для подільності третього числа на їхній добуток необхідно і достатньо, щоб це число ділилось на кожне з даних чисел.
(
Наприклад: Для подільності натурального числа на 15 необхідно і достатньо, щоб воно ділилось на 3 і на 5, тобто щоб сума цифр ділилась на 3, а остання цифра була 5 або 0.
247321425 15, бо остання цифра 5, а 2+4+7+3+2+1+4+2+5 = 30 3.