
- •1. Предмет та завдання риторики.
- •2.Риторика як навчальна дисципліна.
- •3. Історія розвитку риторики.
- •5. Співвідношення понять “риторика”, “ораторське мистецтво”, “красномовство”.
- •6. Місце риторики в підготовці юристів.
- •11. Загальна характеристика цековно-богословського красномовства.
- •12. Поняття соціально-побутового красномовства.
- •13. Види публічного мовлення.
- •14. Методика підготовки усного виступу.
- •18. Мовні засоби впливу на аудиторію.
- •19. Позамовні засоби впливу на аудиторію.
- •20. Основні принципи риторики.
- •21. Поняття спору. Види.
- •26. Правила ведення спорів.
- •27. Комунікативні стратегії учасників судочинства.
- •28. Структура судової промови.
- •29. Види судових промов.
- •. Класична риторика (V ст. До н. Е. - сер. XX ст.).
- •31. Зв'язок риторики з іншими науками
- •32. Особистість оратора.
1. Предмет та завдання риторики.
Риторика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найпридатнішу для зрозумілого й аргументованого викладення думки.
Риторику можна визначити і як науку, і як мистецтво. Головне її завдання — переконати слухачів у чомусь за допомогою слова, донести до них через промову певну думку, змусити перейнятися якимись почуттями. Мовою, що має переконувати, називав риторику давньоримський оратор Цицерон.
Отже, риторика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найпридатнішу для зрозумілого й аргументованого викладення думки.
Риторика як мистецтво передбачає вміння добре говорити, грамотно будувати висловлювання й уживати слова. Це зумовлює зв'язок риторики з такими розділами науки про мову, як стилістика, орфоепія, синтаксис та інші.
Окрім того, ораторське мистецтво — це й уміння говорити красиво, прикрашати свою мову. Цю особливість мистецтва слова відображає одна з його назв — «красномовство». Але навіть досконало володіючи мовою, оратор перш за все повинен мати що сказати, вміти добирати інформацію. Недаремно риторика на ранніх етапах свогорозвитку поєднувалася з філософією, тобто слово не відділялося від думки.
2.Риторика як навчальна дисципліна.
Мистецтво Слова завжди було і залишається відмітною рисою демократичних суспільств. Закономірно, що основи цього мистецтва сформувалися ще в часи античної демократії, а зрештою трансформувались і в окрему науку — риторику.
Саме в демократичному суспільстві у людини є можливість вільно висловлювати свої думки. І тут на перший план висувається вміння спілкуватись з іншими людьми, виступати перед публікою, переконувати під час такого спілкування.
Красномовство як мистецтво існувало задовго до виникнення риторики як науки. Тому і зараз багато людей з успіхом виступають перед будь-якою аудиторією без звернення по допомогу до особливої науки. Однак таке покладання виключно на інтуїцію є занадто оптимістичним.
Вміння публічно виступати — це один із інструментів для побудови успішної кар'єри. Більшість сфер суспільної діяльності, більшість професій вимагає все ж спеціального вивчення риторики. Це такі сфери, як бізнес, викладацька діяльність, економіка, політика, психологія, реклама, соціологія, теологія, філософія, юриспруденція тощо. З огляду на це курси риторики стають дедалі більш популярними в гуманітарній освіті України. Слід підкреслити насамперед практичну спрямованість таких курсів, оскільки просто ознайомлення з теорією риторики не веде автоматично до того, що людина стане успішним оратором.
Термін «риторика» походить від давньогрецького слова «ритор» («оратор») і означає теорію ораторського мистецтва, науку красномовства. Серед розмаїття визначень риторики можна виділити дві головні традиції, що мають дуже давню історію.
• Перша традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості давньогрецького філософа Аристотеля (IV ст. до н. е.). У її межах риторика визначається як «мистецтво переконання». Відповідно до цієї традиції головне завдання оратора — переконання аудиторії.
• Друга традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості давньоримського ритора Квінтіліана (І ст. н. е.). У її межах риторика визначається як «мистецтво говорити витончено». Відповідно до цієї традиції завдання оратора — краса, вишуканість, витонченість вираження думки. Переконання ж виступає як можлива, але далеко не головна мета оратора.
Таким чином, можна зафіксувати дві головні мети оратора, між якими й простягається царина риторики. Це переконання та інформування в процесі публічного виступу. У сучасній системі знань риторику розуміють як науку про умови і форми ефективної мовної комунікації.
«Риторика — це наука про способи підготовки та виголошення ораторської промови з метою певного впливу на аудиторію» (Н. А. Колотілова).
«Риторика – це наука про закони управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю, тобто про закони, які визначають ефективність цієї діяльності» (Г. М. Сагач).
«Риторика — наука переконання засобами мови, наука породження тексту», «дискурсивна риторика», тобто риторика дискурсу як щоденного мовного спілкування в соціумі» (за Л. І. Мацько).
Предмет риторики — це публічний виступ у процесі комунікації.
Мета курсу риторики — це опанування навичок публічного виголошення ораторських промов. Для цього необхідно навчитись:
• розробляти предметну царину ораторської промови через підбір відповідного матеріалу;
• будувати аргументацію для обґрунтування власних тез;
• будувати критику інших відомих положень з певної теми;
• структурувати промову і забезпечувати зв’язок між окремими її частинами;
• застосовувати численні прийоми виразності при підготовці тексту промови;
• запам’ятовувати промову за допомогою спеціальних засобів;
• виголошувати промову з використанням вербальних і невербальних прийомів впливу на аудиторію. Основні поняття риторики:
Вплив — це дія на стан, думки, почуття і вчинки іншої людини за допомогою вербальних і невербальних засобів, у результаті якої відбуваються зміни в поглядах чи поведінці.
Оратор — це людина, яка впливає на інших людей таким чином, щоб вони прийняли певні твердження або виконали певні дії.
Аудиторія— це група людей, у думках чи поведінці яких мають відбутися зміни, до яких прагне оратор. Промова — це мовленнєве повідомлення, з яким оратор звертається до аудиторії.