Вступ
вимоги до менеджера майбутнього
сім нових задач менеджера
необхідність застосування менеджменту в повсякденному житті
Самоменеджмент
Функціональна модель самоменеджменту
Духовний аспект особистості
Сучасні наукові погляди на сутність самоменеджменту
Суспільні аспекти самоменеджменту
Інтуїція як складова самоменеджменту
Визначення. Інтуїтивне мислення
Теоретичні концепції Нонаки та Стюарта
Самоменеджмент: практика та світовий досвід
Самонавчальна організація
Світовий досвід в реалізації принципів самоменеджменту
Висновок
Унікальність менеджменту полягає в тому, що він є абсолютно особливою областю людських знань, де наука і мистецтво, теорія і практика, інтуїція і раціональний вибір повинні утворити єдине ціле. [1]
Вступ
Управління організацією в наш динамічний час є складною роботою, яку не можна виконати успішно, керуючись простими сухими заученими формулами. Керівник повинен поєднувати розуміння загальних істин і значущості численності варіацій, завдяки яким ситуації відрізняються одна від одної. Керівник повинен розуміти і враховувати критичні чинники або складові організацій (внутрішні змінні), а також сили, що впливають на організацію із зовні (зовнішні змінні), а також враховувати вплив організації на суспільство. Широке розповсюдження отримала точка зору, що існує застосовний до будь-якої організації процес управління, що полягає в реалізації функцій, які повинен виконувати кожний керівник. Сила сучасного менеджменту, його ядро, полягає з одного боку, в тому, що він бере свій початок від людини, його потреб і мети, від перетворення знань, досвіду і досягнень науково-технічного прогресу в продуктивну силу. З другого боку, рушійна сила сучасного менеджменту, як видима, так і невидима полягає в творчому застосуванні інформаційних технологій.
В другій половині нашого сторіччя вимоги до кваліфікації, знань, ефективності, відповідальності і порядності менеджера подвоюються з приходом кожного нового покоління. Те, про що в 20-і роки знали лише декілька представників топ-менеджменту, в наші дні вимагається знати кожному випускнику будь-якої бізнес школи або університету. Найсміливішими нововведеннями вчорашнього дня, - наприклад, дослідженням ринку, плануванням випуску продукції, управлінням персоналу, прогнозуванням - сьогодні вже важко кого-небудь здивувати. Постає питання: а що буде потрібно від менеджера завтра?
Нові технології зажадають від менеджера глибокого розуміння принципів виробництва і їх послідовного застосування на практиці. Це потребуватиме від менеджера здатності бачити свій бізнес в цілому, уміння управляти ним як єдиним процесом. Цей процес вимагає максимальної стабільності і уміння прогнозувати майбутні події. Саме тому він повинен грунтуватися на бездоганно продуманій меті і довгострокових рішеннях у всіх найважливіших сферах. Але це також вимагає великої внутрішньої гнучкості і здібності до самоврядування. Отже, менеджери на всіх рівнях повинні уміти ухвалювати рішення, що адаптують весь процес до нових обставин, змінам в навколишньому середовищі, забезпечуючи в той же час його безперервність.
Нова технологія, безумовно приведе, до подальшого зростання конкуренції, що у свою чергу приведе до розширення ринку і т.д.
Цей ряд чинників, які поставлять нові вимоги перед менеджером майбутнього, можна продовжувати до безкінечності. Але і на цьому все не закінчується.
Менеджер майбутнього повинен уміти вирішувати наступні сім нових задач:
Він повинен управляти на основі поставленої мети.
Він повинен більше ризикувати, причому цей ризик буде розповсюджуватися на більш тривалий період. Рішення, пов'язані з відповідним ризиком, необхідно буде приймати навіть на більш низьких, ніж зараз, рівнях управління в організації. Таким чином, менеджер повинен уміти "обчислити" всі ризики, вибрати найпереважніший і виправданий варіант ризику, прорахувати наперед, яких подій можна чекати, і навчитися"контролювати" подальший хід подій, якщо ці події перестануть відповідати його очікуванням.
Він повинен уміти приймати стратегічні рішення.
Він повинен створити єдину команду, кожний член якої уміє виміряти і оцінювати ефективність і результати своєї власної роботи залежно від загальної мети.
Він повинен навчитися висловлювати інформацію швидко і точно. Він повинен навчитися мотивувати людей.
Менеджер повинен бачити бізнес в цілому і інтегрувати в нього свої функції.
Він повинен навчитися бачити економічні, політичні і соціальні зміни, що відбуваються в глобальному масштабі, враховуючи ці світові тенденції в своїх власних рішеннях.
З кожним роком збільшується кількість працівників - в основному розумової праці, - яким доведеться застосовувати науку менеджменту в своєму житті. Знайомство з теорією менеджменту допоможе їм у пошуках роботи, на якій вони з максимальною ефективністю зможуть реалізувати свої можливості, і в постійному підвищенні кваліфікації. Працівники розумової праці повинні зберігати молодість душі і ясний розум протягом свого трудового життя.[2]
Найбільші діячі в історії людства - Леонардо да Вінчі, Наполеон, Моцарт - постійно працювали над собою .Саме тому вони так багато досягли. Тому, сьогодні навіть люди з скромними даруваннями, іншими словами, найзвичайніші люди, повинні навчитися керувати своїми здібностями і раціонально використовувати робочий час. Саме раціональне використання робочого часу дає змогу вивільнити його частину для самовдосконалення й розвитку, що здатне забезпечити гнучкість і гармонійність у роботі і організації в цілому.[3]
Самоменеджмент
Дуже часто не складність проблем, а нестача часу на їх розв’язання є головною причиною незадоволеності результатами діяльності ділової людини. За таких обставин може стати в нагоді самоменеджмент. А що ж таке самоменеджмент? Кожна людина, яка хоча б має уявлення про менеджмент взагалі, може сказати, що це самоуправління чи самовдосконалення. Але досить часто поняття самоменеджменту ототожнюють з підвищенням кваліфікації чи перекваліфікацією, здобуттям другої освіти. Але насправді це не так.
Самоменеджмент - послідовне і цілеспрямоване використовування керівником (фахівцем і д.) випробуваних методів і практичних прийомів роботи в повсякденній діяльності для підвищення ефективності виконуваних процедур і операцій, досягнення запланованої мети. Самоменеджмент направлений на максимальне використовування працівником власних можливостей і усвідомлене управління своїм робочим часом. [4]
Іншими словами, самоменеджмент або самоврядування – це самостійність і особисте управління самим собою. Ефективне самоврядування зв'язано як з людською природою, так і організацією, соціальним управлінням. Роль, місце в структурі, масштаби участі, ресурсоємність відносин і т.д. визначаються самоменеджментом, тимчасово забезпечуються і контролюються. Метою самоменеджменту може вважатися тимчасове забезпечення відносин, або «взаємодопомога в умовах взаємозалежності», або «допомога без залежності».
Головна мета самоменеджменту полягає в тому, щоб максимально використовувати особисті можливості, усвідомлено управляти ходом свого життя (самовизначатися) й переборювати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті. Кожній людині взагалі, й особливо тій, котра готує себе до роботи менеджера, насамперед необхідно вміти перетворити ситуацію, для якої типова невпорядкованість дій, зумовлена зовнішніми обставинами, у ситуацію цілеспрямованих і здійсненних завдань. Навіть тоді, коли на вас з усіх боків звалюються різні завдання і робота вас поглинає, ви зумієте завдяки послідовному плануванню часу й використанню методів наукової організації праці краще здійснювати свою діяльність, щодня виділяючи резерв часу для справді керівних функцій.
На жаль, багато менеджерів занадто орієнтовані на процес діяльності, а не на його результати. При такому підході вони вважають за краще правильно робити справи замість того, щоб робити правильні справи; вирішувати проблеми замість того, щоб створювати творчі альтернативи; зберігати засоби замість того, щоб оптимізувати використання їх; виконувати обов'язок замість того, щоб домагатися результатів; зменшувати витрати замість того, щоб підвищувати прибуток.
Щоденне розв'язання різноманітних завдань і проблем можна подати у вигляді ланцюга різних функцій, що знаходяться у відповідній взаємозалежності між собою і, як правило, здійснюються у визначеній послідовності. Процес самоменеджменту в аспекті послідовності виконання конкретних функцій може охоплювати шість фаз: постановка мети — аналіз і формування особистої мети; планування — розроблення планів і альтернативних варіантів своєї діяльності; прийняття рішень щодо конкретних справ; організація і реалізація — впорядкування розпорядку дня й організація особистого трудового процесу з метою реалізації поставлених завдань; контроль — самоконтроль і контроль підсумків (у разі необхідності — коригування мети); інформація і комунікації — фаза, властива певною мірою всім функціям, тому що і комунікації, й обмін інформацією необхідні на всіх фазах самоменеджменту(див. рис.1).
Рис.1 Функціональна модель самоменеджменту
Зауважимо, що окремі функції не обов'язково виконуються в чіткій; послідовності одна за одною, як це подано в моделі, а можуть багато-; разово переплітатися.
Оволодіння мистецтвом самоменеджменту дає такі переваги: виконання роботи з меншими затратами; краща організація праці; менше поспіху і стресів; більше задоволення від роботи; активна мотивація праці; підвищення кваліфікації; зниження завантаженості роботою; зменшення помилок при виконанні своїх функцій; досягнення професійної і життєвої мети найкоротшим шляхом.
Ви маєте навчитися: раціонально використовувати свій час; мислити цілеспрямованими категоріями і працювати відповідно до поставленої мети; за допомогою планування набувати впевненості в собі та звільнятися від стресів; щодня домагатися успіхів і знаходити вільний час (не менше години).
Дейл Карнегі у своїй знаменитій книзі "Як знаходити друзів..." однозначно стверджує: "Самовдосконалення — насамперед". Для того щоб управляти іншими, необхідно спочатку навчитися управляти собою.
До характерних рис керівника, який добре управляє собою, належать такі: здорове тіло, відсутність шкідливих звичок, енергійність і життєстійкість, спокійний і врівноважений підхід до життя та роботи, спроможність переборювати стреси, ефективне використання часу та ін. Слід пам'ятати, що всі аспекти управління взаємозалежні.
Більшість видів діяльності у сфері менеджменту вимагають високого індивідуального розвитку. В міру того як зростає ступінь змін, виникає потреба розвивати свій творчий потенціал. За таких умов менеджерам необхідно підтримувати свій рівень, незважаючи ні на що. Праця менеджера, що постійно змінюється і висуває нові вимоги до нього, передбачає високу здатність до саморозвитку.
Саморозвиток необхідний і для тих, хто збирається переходити на більш престижну роботу або перебуває між двома важливими етапами своєї кар'єри, тобто щоразу, коли менеджеру необхідні найбільша сприйнятливість, енергійність або винахідливість.
До саморозвитку спонукають такі бажання, як досягнення службової кар'єри; більш ефективне виконання поточної роботи; більше задоволення від роботи, життя та ін.
Під самовдосконаленням розуміються особисті зміни, виникнення нових поглядів, відчуттів. Ці зміни особистості і є розвитком вашого "Я".
Головним напрямом самовдосконалення є розвиток навичок самостійного мислення, розробка власних ідей на базі власного досвіду. Обидва напрями тісно пов'язані й передбачають розробку власних ідей на основі одержуваної інформації, спілкування з іншими людьми і зворотного зв'язку. Розглянемо більш конкретно різноманітні аспекти розвитку особистості. Перший аспект розвитку особистості — здорове мислення. Якщо ви визнаєте не лише особисту думку, а й думки інших, готові вислухати їх, поставитися до них з повагою, навіть якщо ви їх не поділяєте, це означає, що вам властиве здорове мислення. Отже, здорове мислення характеризується наявністю системи пов'язаних і послідовних ідей та переконань, котрі навряд чи будуть змінені залежно від ситуації.
Для людини зі здоровим мисленням характерна спроможність помічати деталі й одночасно мати уявлення про ситуацію в цілому. Вплив ваших ідей і вчинків на інших людей приводить до формування системи персональних стандартів і моральних цінностей (філософських, релігійних, духовних), що викликають відповідні почуття.
Здорові почуття - це усвідомленість того, що вони є і впливають на вас . Придушення своїх почуттів або заперечення їхньої наявності не можна назвати здоровими проявами, тому що коли почуття придушуються, вони майже завжди виявляються найнебажанішим способом — у вигляді неконтрольованих реакцій(наприклад, нездатність стримувати свій гнів людьми, призводить до напруженості, знервованості, безсоння й цілого ряду хвороб .
Однак сказане зовсім не означає, що давати волю своїм почуттям - значить
сприяти зміцненню здоров’я. Необхідно прагнути до стану рівноваги, за якого усвідомлюється і сомовизнаються свої почуття, але при цьому ми не дозволяємо їм панувати над нами.
Наявність у людини здорових почуттів свідчить також про збалансованість особистості, розумової та фізичної діяльності, матеріальних і духовних інтересів. Самовдосконалення передбачає аналіз названих аспектів у житті людини й усунення будь-якого дисбалансу.