Внесок українського народу в перемогу Об’єднаних Націй в Другій світовій війні
Українці боролися проти фашистської Німеччини у складі Червоної Армії, американської, канадської армій, військових частин Австралії, загонів руху Опору.
Серед військового керівництва СРСР було чимало українців (А.Єрьоменко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, І.Черняхівський, П.Рибалко, К.Москаленко).
2072 українця були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. 32 українця стали двічі Героями Радянського Союзу. З 17 млн. орденів і медалей, якими було нагороджено солдат і офіцерів Радянської Армії, 2,5 млн. одержали мешканці України.
Вчені України багато зробили для зміцнення обороноздатності СРСР (Інститут електрозварювання під керівництвом Є.Патона; КБ під керівництвом І.Доброхотова та ін.)
В діючій армії працювало 16 тис. лікарів з України.
Евакуйовані з України на схід СРСР підприємства постачали боєприпаси, військову техніку, продовольство.
В ході війни відбулися події, які значно піднесли міжнародний авторитет України.
Україна:
стала засновником і членом Організації Об’єднаних Націй;
створила Народний комісаріат закордонних справ (Д. Мануїльський);
організувала Народний комісаріат оборони (генерал-лейтенант В. Герасименко);
об’єднала всі свої етнічні землі. Завершився історичний процес збирання всіх українських земель в рамках однієї держави;
поклала край територіальним претензіям сусідніх держав, що було причиною міжнародних конфліктів;
частково змінила державну символіку.
Тематичне оцінювання №1
Україна під час Другої світової та Великої Вітчизняної війни
(1939–1945)
Завдання з вибором однієї правильної відповіді
Оберіть одну правильну відповідь серед чотирьох запропонованих варіантів.
1. Укажіть дату Корсунь-Шевченківської наступальної операції.
А 24 грудня 1943 р. — 14 січня 1944 р.;
Б 24 січня — 17 лютого 1944 р.;
В 8 квітня — 29 серпня 1944 р.;
Г 29 серпня — 8 жовтня 1944 р.
2. Позначте прізвище історичного діяча, який очолював Україн-ський штаб партизанського руху.
А С. Ковпак;
Б О. Федоров;
В Т. Строкач;
Г О. Сабуров.
3. Укажіть поняття, яке відповідає визначенню: «Співпраця гро-мадян захопленої держави з окупаційною адміністрацією».
А Протекціонізм;
Б комунізм;
В конфіскація;
Г колабораціонізм.
Змістовний модуль 10. Україна в перші повоєнні роки (1945-початок 50-х рр..)
Завдання:
1.Законспектувати лекцію та підготуватись до семінарського заняття;
2. Опрацювати ст.68-96 підручника Пометун О.І. Історія України 11 кл. Х.:Сиция, 2012.
3.Письмово виконати тематичне оцінювання №2.
Список рекомендованої літератури:
1.Турченко Ф. Новітня історія України (1939-початок XXI ст.)11кл.-К.:Генеза,2006
2.Кульчицький С.,Шаповал Ю. Історія України (1939-2001рр).-К.:Генеза,2005
3.Гупан Н.,Пометун О.,Фреймам Г. Новітня історія України:11 кл.-К.: А.С.К.,2007
4.Гупан Н.,Пометун О. Історія Україна 11 кл.-Х.:Сиция,2012
Семінар 7 (2 год.)
Тема: Україна в період повоєнної відбудови.
Відбудова сільського господарства.
Відбудова важкої промисловості.
Рівень життя та добробуту населення.
Радянізація західних областей України.
Рух опору в повоєнні роки.
Лекція 10 (2 год.)
Післявоєнне становище України. Україна та ООН.
Відновлення радянізації в Західній Україні. Посилення централізації та культу особи Сталіна.
Особливості суспільно-політичного життя.
Розвиток культури.
1.УРСР – співзасновниця Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій.
У ході переговорів щодо утворення ООН радянська сторона , висунула пропозицію про включення до майбутньої міжнародної організації усіх радянських республік як повноправних членів. Цю пропозицію союзники відкинули, але для України та Білорусії, що були найзначнішими за чисельністю населення та за територією і найбільше постраждали від війни, був зроблений виняток. 26 червня 1945 р. на конференції Об'єднаних Націй у Сан-Франциско делегація Української РСР, як і делегації інших держав-засновниць, підписала Статут ООН. Як член ООН, Україна брала участь у роботі різних її структур, у міжнародних конференціях, зокрема Паризької конференції з питань розробки і підписання договорів з колишніми союзниками Німеччини.
Однак самостійність України в питаннях зовнішньої політики була чисто умовною і мала імітаційний характер. Українські дипломати завжди погоджували свою позицію з установками відповідних зовнішньополітичних служб Наркомату, а пізніше Міністерства закордонних справ СРСР.
До того ж ніякі дипломатичні зв'язки з іншими країнами Україні не були дозволені. Вона не мала жодного посольства в зарубіжних країнах.
Та незважаючи на відсутність власної лінії у зовнішньополітичній діяльності, вихід України на міжнародну арену мав, безперечно, позитивне значення. Він підтримував у масах населення України державницькі настрої і розкривав очі на кричущу невідповідність між формальним зовнішньополітичним статусом України та її фактичним становищем абсолютно залежної території радянської імперії.