Завдання для дистанційного навчання

Самостійна робота студентів з дисципліни «Історія України»

II семестр

Модуль 3. Україна на шляху до незалежності

Змістовний модуль 9. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)

Завдання:

1.Ознайомитись з рекомендованою літературою;

2.Законспектувати ст.6-63 підручника Пометун О.І. Історія України 11 кл. Х.:Сиция, 2012.

3.Письмово дати відповіді на питання для самоперевірки.

4.Підготуватись до семінарського заняття.

Теми рефератів:

1.Українське питання напередодні другої світової війни;

2.Радянізація Західної України в 1939-1941 рр.

3.Соціально-економічні і культурні перетворення на західноукраїнських землях.

Семінар 6 (2 год.)

Тема: Окупаційний режим і розгортання антинацистського Руху опору в Україні.

1. Адміністративно-територіальні зміни в кордонах УРСР. Нацистський «новий порядок».

2. Остарбайтери.

3. Радянське підпілля і партизанський рух у 1941-1943 рр..

4. Організація українських націоналістів (ОУН) на початку війни. Проголошення відновлення незалежності.

5. ОУНівське підпілля 1941-1942 рр..

6. Збройна боротьба ОУН-УПА. Відносини між ОУН і радянськими та польськими партизанами.

7. Жителі України в радянському тилу.

Список рекомендованої літератури:

1.Турченко Ф. Новітня історія України (1939-початок XXI ст.)11кл.-К.:Генеза,2006

2.Кульчицький С.,Шаповал Ю. Історія України (1939-2001рр).-К.:Генеза,2005

3.Гупан Н.,Пометун О.,Фреймам Г. Новітня історія України:11 кл.-К.: А.С.К.,2007

4.Гупан Н.,Пометун О. Історія Україна 11 кл.-Х.:Сиция,2012

Лекція 9 (6 год.)

1.Україна в першому етапі Другої світової війни (1939-41)

2.Велика Вітчизняна війна. Партизансько-підпільний рух на Україні. ОУН-УПА

3.Окупаційний режим на Україні. Остарбайтери та голокост.

4.Визволення України від німецької окупації

ІІ світова війна почалась нападом фашистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 р. Серед багатьох чинників, що призвели до війни, вирішальне значення мали дві дипломатичні угоди, які справили на українців безпосередній вплив.

1) Підписавши 30 вересня 1938 р. Мюнхенський пакт, західні держави на чолі з Англією вдалися до спроби умиротворення Гітлера, дозволивши йому розчленувати Чехословаччину (й Закарпаття). Але замість задоволення домагань Гітлера цей вияв безхребетності західних держав лише розпалив у нацистів апетит до дальших територіальних загарбань. Гітлер готувався до повного загарбання Чехословаччини. У таємному пакті з Угорщиною він погодився на окупацію нею всього Закарпаття. Тому, коли в березні 1939 р. німецькі війська вдерлися на територію Чехословаччини, Угорщина не забарилася. 14 березня 1939 р. в Закарпаття увійшли угорські війська. Безнадійно поступаючись за чисельністю та озброєнням, Карпатська Січ чинила відважний, проте марний опір. 15 березня уряд Волошина символічно проголосив незалежну Республіку Карпато-України. А вже через кілька годин по тому він був змушений виїхати за кордон.

2) Ще безпосередніший зв'язок з вибухом війни мав підписаний 23 серпня 1939 р. нацистсько-радянський пакт (пакт Риббентропа-Молотова) — одна з найдивовижніших в історії угод. Гітлер, що не приховував ненависті до радянської системи та своїх територіальних претензій на Сході, хотів, перш ніж напасти на своїх противників на Заході, нейтралізувати СРСР. Сталін зі свого боку прагнув підписати з Гітлером угоду про ненапад та нейтралітет, сподіваючись тим самим спрямувати агресивність нацистів проти Франції та Англії і в такий спосіб виграти час для накопичення власних сил. Офіційно укладений між Німеччиною та СРСР договір був пактом про ненапад на 10 років. який, зокрема, передбачав обмін сировиною та зброєю. Більше того — до нього входив таємний протокол, у якому Гітлер і Сталін домовилися про розподіл Європи на відповідні сфери впливу та окупації. За ним до сфери впливу Радянського Союзу входили майже всі західноукраїнські землі, території Прибалтики та Фінляндії. Маючи гарантії нейтралітету Радянського Союзу, Гітлер напав на Польщу, поклавши початок другій світовій війні. Кваплячись оволодіти своєю частиною гинучої польської держави, 17 вересня 1939 р. радянські війська вступили у Східну Польщу і зайняли майже всі землі, населені українцями та білорусами. За чотири тижні польська держава перестала існувати.

Українське питання напередодні та на початку ІІ світової війни

Після приєднання західноукраїнських земель до УРСР їх спіткала доля Наддніпрянської України. «Соціалістичні перетворення», що так тяжко позначились на долі наддніпрянських українців, тепер почалися в західних областях.

Радянізація західних областей

22 червня 1941 р. нацистська Німеччина несподівано напала на СРСР. Із зіткненням між собою двох тоталітарних систем розпочалася війна титанічних масштабів і небаченої жорстокості. Уздовж фронту, що простягнувся більш як на 3 тис. км від Білого моря на півночі до Чорного моря на півдні, тримільйонні війська Німеччини та її союзників атакували радянські сили, які налічували понад 2 млн. чоловік. Глибока віра Сталіна в те, що Гітлер не порушить нацистсько-радянського пакту, призвела до того, що радянський уряд, знехтувавши численними застерігаючими сигналами про напад, був захоплений ним цілком зненацька. До того ж радянські генерали припустилися стратегічної помилки, розташувавши завелику кількість військ надто близько від кордону. Це дало змогу швидкохідним танковим колонам німців великими обхідними маневрами оточити й знищити їх. Червона армія зазнавала однієї страхітливої поразки за іншою. Падіння Радянського Союзу здавалося неминучим. На самого Сталіна напад Німеччини створив глибоке враження. Він закрився у себе на дачі і кілька днів ні з ким не спілкувався. Перший публічний виступ керівника СРСР відбувся тільки 7 листопада 1941 р., коли німці вже стояли під Москвою. Cталін звернувся до бійців московського народного ополчення, що вирушали на захист столиці.

Найбільша частина німецьких сил — група армій «Південь» під командуванням фельдмаршала Карла фон Рундштедта — мала захопити Україну. І саме на Україні німці здобули ряд вражаючих перших перемог, головна серед них — знищення у вересні 1941 р. величезних радянських сил у районі Києва й захоплення 650 тис. полонених. Унаслідок цього через чотири місяці від початку вторгнення німці окупували майже всю Україну. До грудня 1941 р. вони контролювали близько 80 млн. чоловік, або 42 % населення Радянського Союзу, й велику частину його економічного потенціалу, а також захопили 3,8 млн. радянських військовополонених (із них 1,3 млн. становили українці).

Окупаційний режим в Україні

Характерні риси окупаційного режиму в Україні

Ліквідовано цілісність держави. Україна була розділена на 4 окупаційні зони.

Створено адміністративно-каральний апарат влади, яка спиралась на: державну таємну поліцію (гестапо); озброєні охоронні загони (СС); службу безпеки (СД). Крім цього існували допоміжні органи влади: бургомістри і міські управи в містах, голови і управи в районах, старости в селах, допоміжна поліція.

Організовано 180 концентраційних таборів для військовополонених, 50 гето для єврейського населення, яке підлягало знищенню.

Введена регламентація всіх сторін життя населення, аж до оголошення в газетах про дозвіл на шлюб.

Встановлено: жорсткий паспортний режим; 12 годинний робочий день; трудова повинність з 14 до 65 років; грошові і натуральні податки. Набори юнаків і дівчат для роботи в Німеччині.

Окупанти зберегли колгоспи як зручний засіб викачування хліба з країни.

На боротьбу з окупаційним режимом, «новим порядком» піднялися широкі верстви населення. Не всі з них були прибічниками радянської влади. В русі Опору було дві течії – прорадянська і націоналістична.

Надавати Україні незалежність Німеччина не збиралась. Уряд Я.Стецька було розігнано окупантами. Проти ОУН гітлерівці в 1941-1942 рр. проводять масові репресії: арешти та розстріли. У вересні 1941 р. було заарештовано С Бандеру, Я.Стецька. Потім було розгромлено значну частину оунівських організацій, тисячі членів ОУН загинули, серед них були не тільки прибічники С.Бандери, але й прибічники Мельника.

Саме в цей час на Поліссі та Волині виникли перші партизанські загони українських націоналістів, які, як не дивно, спочатку, не були пов'язані з ОУН. Місцевий український діяч Тарас Бульба-Боровець сформував нерегулярну частину під назвою «Поліська Січ» (пізніше перейменовану на Українську повстанську армію) з метою очищення свого регіону від залишків Червоної армії. Коли наприкінці 1941 р. німці спробували розпустити його частину, він повів своїх бійців «у ліси», щоб воювати як із німцями, так і з більшовиками. У 1942 р. невеликі підрозділи створили на Волині члени ОУН-Б та ОУН-М, що ховалися від переслідувань фашістів.Об'єднання всіх націоналістичних загонів почалось в 1942 р. Головнокомандувачем армії, що дістала назву УПА (Українська Повстанська Армія), було призначено члена проводу ОУН-Б, високопоставленого українського офіцера з щойно розформованого загону «Нахтігаль» Романа Шухевича. Завдяки широкій та ефективній підпільній мережі ОУН УПА швидко розрослася у велику, добре організовану партизанську армію, яка захопила контроль над значними частинами Волині, Полісся, а згодом і Галичини.

Радянський рух Опору до 1942 р. також зміцнився. В Україні було створено сотні партизанських загонів, деякі з них об’єднувалися в справжні боєздатні армії, наприклад, партизанські з’єднання С.Ковпака, С.Руднєва, О.Сабурова, О.Федорова. В травні 1942 р. з метою координації дій партизанських загонів було створено Центральний штаб партизанського руху при ставці Верховного Головнокомандувача. З жовтня 1942 р. партизанські загони брали участь у бойових діях Червоної Армії. Значної шкоди фашистам завдали і підпільні організації, діяльність яких охоплювала всю територію України. За неповними даними, в радянському партизанському русі брало участь 300 тис. чоловік, в діяльності підпільних організацій – 100 тис.