Основні періоди феодалізму

Феодальне суспільство як у Західній, так і в Східній Європі, а також і в країнах

інших континентів пройшло у своєму розвитку три основні стадії (періоди):

- раннього феодалізму; розвинутого феодалізму; пізнього феодалізму.

Проте, питання про періодизацію доби Середньовіччя на загальносвітовому рівні залишається до нинішнього часу досить складним, адже перехід до феодалізму в різних країнах Європи та Азії не був одночасним.

Раніше за інших країн феодальні відносини, на думку дослідників, склались у Китаї. В Європі їх формування датується У-УІІ ст. н.е. Різними є для країн і хронологічні рубежі, що відділяють період раннього Середньовіччя від періоду його розквіту та входження у завершальну стадію.

Етапи феодалізму, в цілому, для країн Західної Європи визначаються з У ст. до середини XVII ст., від падіння Західної Римської імперії до англійської буржуазної революції. При цьому, доба раннього феодалізму (раннє Середньовіччя) тривала з V ст. до Х ст. включно; розквіту (зрілості) феодалізму - з XI ст. по XV ст.; завершальна стадія, розклад феодального суспільства (пізнє Середньовіччя) - з XVІ ст. до середини XVII ст.

9-Особливості феодального розвитку країн Зах.Європи(на прик.Франції,Англії,Німеччини)

Причини феодалізації були характерні для всіх західноєвропейських держав:

– в ґенеза феодалізму велику роль відіграв уклад, успадкований від Римської імперії (колонат, патронат, землеробське рабство, велика земельна власність);

– чималу роль відіграли зародки феодалізму, які розвинулись у германців (рабство, напівсвобода, патронатні відносини, дружинний лад, наявність родової служилої знаті);

– зародки феодалізму у германців розвинулись у справжній феодалізм “благодаря воздействию производительных сил, найденных у завоеванных странах”;

– варварські завоювання привели до подальшої натуралізації і аграризації економіки;

– католицька церква і світські землевласники широко практикували систему прекаріїв (селянин, щоб захистити себе вступав під патронат феодала);

У V – VШ ст. у Франкському королівстві відбувається перетворення родової землеробської общини на сусідську-марку, в якій переважало індивідуальне сімейне господарство -­ основна виробнича ланка франкської общини. Права відчуження (вільного розпорядження) землі франки не знали. Вся земля знаходилася у колективній власності громади.  У спадок (синам, братам, померлого франка)передавалися наділи орної землі, сади, виноградники, ділянки лісу, луки та пасовища. Поступово спадкові наділи збільшувалися і перетворювалися на алод – приватну сімейну власність, яка вільно відчужувалася – продавалася, обмінювалася, заповідалася і дарувалася без дозволу громади

Під час процесу обгороджування тисячі селян примусово втрачали засоби до існування — землю — і були змушені йти в міста шукати роботу, де працевлаштовувалася лише їх невелика частка. Значна решта селян перетворювалися на жебраків та злодіїв. У зв’язку з цим в Англії в XVI—XVII ст. приймаються проти жебраків дуже жорсткі закони, які одержали назву «криваве законодавство».

Отже, унаслідок проведення процесу обгороджування насильницьким шляхом, мануфактури в Англії одержали сировину та дешеву робочу силу, що сприяло їх розвитку та забезпечувало їх власникам накопичення капіталів.

Другою стороною первісного нагромадження капіталу було накопичення значних сум грошей у руках окремих людей. Тут для Англії були характерні такі джерела, як: використання державних боргів та високих відсотків від них, здійснення політики протекціонізму (покровительства), що давало можливість державі встановлювати високі митні тарифи, які захищали від конкуренції власного виробника

Значну роль для Англії у нагромадженні капіталів відіграли Великі географічні відкриття, грабіж колоній, особливо Індії, нееквівалентна торгівля, піратство, работоргівля, яка набула великих масштабів у XVII ст., коли негри з Африки тисячами вивозилися на продаж до Америки. Позитивно на процес нагромадження капіталу вплинув і політичний фактор — буржуазна революція (1640—1660 рр.), яка привела до політичної влади буржуазію.

10-Форми землеволодіння ,типи феодального господарювання.

Східні слов’яни. Економічний розвиток Київської Русі. Економічні причини і наслідки феодального роздроблення Київської Русі. Загарбання українських земель іноземними державами. Особливості господарського розвитку українських земель у складі Великого Князівства Литовського та Королівства Польського Східні слов’яни — споконвічні насельники Східноєвропейської рівнини. Тут було багато племен. Племена, що займали територію вздовж Середнього Дніпра, називалися полянами, у басейні р. Десна — сіверянами, по р. Прип’яті — древлянами, на Волині — дулібами, або бужанами (волинянами), між Дунаєм і Дністром — тиверцями, в пониззі Дніпра і вздовж Південного Бугу — уличами. З часом всі східнослов’янські племена дістали назву «Русь». Жили вони в різних природних умовах, і це відбилося на їхньому соціально-економічному розвитку. Відданість цінилась дорого, і бенефіций все частіше ставав майже повною власністю васала, переходячи від батька до сина. Земля, яка передавалася у спадок, отримала назву лен або феод, а її власник — феодал, звідки і назва суспільно-економічної системи — феодальна. Але феод, як і бенефіций, залишався умовною формою землеволодіння і передбачав обов’язкове несення служби відносно сюзерена. Отже, можна дати такі визначення форм феодального землеволодіння, що сформувалися в Західній Європі: Аллод — повністю незалежне спадкове землеволодіння; земля, що вільно відчужується. Бенефіций — умовна, неспадкова форма землеволодіння, що передбачає несення певної служби, найчастіше військової; Феод — умовна, спадкова форма землеволодіння, що передбачає прийняття васальної присяги сюзерену — феодалу, який надав землю. Присяга зобов’язувала васала воювати під командою сюзерена та за необхідності викупати останнього з полону. Розвиток феодальних відносин призводить не лише до зростання феодального землеволодіння, що супроводжується розвитком системи селянських повинностей, але й подальшою регламентацією особистої свободи селян, тобто їх покріпаченням. У той же час з точки зору підвищення продуктивності праці у селянина з’явилася деяка матеріальна заінтересованість до праці порівняно з повністю позбавленим власності та безправним рабом. Селянин мав власне господарство, власні знаряддя праці, був членом громади, яка захищала не лише його, але і його майнові права. Період раннього середньовіччя характеризувався досить низьким рівнем розвитку продуктивних сил, що визначало форми особистої та поземельної залежності селянина від феодала. Основною формою взаємин феодала та селянина була так звана феодальна рента, яка виступала в трьох видах: у вигляді відробіткової ренти (панщини), продуктової ренти (натуральний оброк) та грошової ренти (грошовий оброк).

11-Економічна роль середньовічного міста(ремесла і торгівля)

З XI ст. в економічному житті Західної Європи почався період урбанізації - відродження римських міст (Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон, Бонн) і утворення нових (Гамбург, Любек, Лейпціг, Магдебург), посилення їх господарського зна­чення. Головною причиною цього було економічне піднесення, руйнування натурально-господарських форм виробництва. Вотчинне ремесло вичерпало себе, феодальний маєток не міг розвивати своїх промислових проблем. Успіхи сільського гос­подарства зробили можливим існування населення, яке могло не займатися сільським господарством. Вотчинні ремісники переводились на оброк. Вони йшли з маєтків і селилися на перехрестях доріг, у торгових містечках, біля стін замків і мо­настирів. Поступово ці поселення перетворювались в міста. Крім старих римських центрів, середньовічні торгово-про­мислові міста перебували під владою феодалів, які були заці­кавлені в їх виникненні на своїх землях, оскільки міста і по­датки з них приносили немалі прибутки. Система феодальної земельної власності міцно прив'язувала торгово-промислові центри до землевласника, а самі міста певною мірою повторю­вали структуру феодального маєтку. Значну частину території Економічно розвинуті міста Англії, Франції та Німеччи­ни в XI - XII ст. досягли значного розвитку. Зросло міське населення, розвиваються ремесла і торгівля. Панівне місце посідає виробництво вовняних тканин, збут яких забезпечу­вав піднесення ремесла і торгівлі. Збагачуються купці, поси­люється їх вплив.

У XII — XIII ст. у містах сформувалися ремісничі об'єднан­ня — цехи. Середньовічний цех співзвучний із сучасним тільки за назвою. У ті часи він створювався за професійними ознаками (шевський, ковальський, кравецький, ювелірний та ін.). Цехи складалися з майстерень певного профілю. Кожний цех мав свій статут — цей документ узаконював і регламентував не тільки виробничий і духовний, а й моральний спосіб життя ремісничо­го колективу. В них було записано, зокрема, таке: у майстернях дозволялося працювати майстру, підмайстру, одному або двом учням. Як правило, вони жили, харчувалися в невеличкому при­міщенні майстра. Використовувалася тільки ручна праця. За­боронялося майстрам та їх помічникам застосовувати будь-які вдосконалення, винаходи. Такі суворі заходи вживалися для того, щоб не збагачувались одні й не біднішали інші. Статути всіх цехів установлювали зразкові вироби, шедеври, на які й орієнту­валися ремісники. Заборонялося випускати товар гіршим або кращим від шедевра. Ніхто з членів цеху не мав права уклада­ти договори чи вступати в спілку на шкоду свого об'єднання. Члени цеху були водночас і воїнами, захищаючи певну ділянку оборонного муру або вежі.

У Західній Європі розвивалися зовнішня, морська, внут­рішня і сухопутна торгівля. Вже в XI - XII ст. визначились її центри - Венеція, Генуя, Піза. Північноіталійські купці витіснили із середземноморських торгових шляхів візан­тійців і арабів. Ця східна, тобто левантійська, торгівля успі­шно розвивалася 400 років, до другої половини XV ст. З портів Близького Сходу європейці привозили товари з Індії, Китаю, Сірії. У середні віки розвивалася і сухопутна торгівля. Відомий шовковий шлях від Китаю до Європи простягнувся на кілька­надцять тисяч кілометрів.

У Західній Європі в середні віки у грошовому обігу була велика кількість найрізноманітніших грошей. Із золотих най-популярніпіими були північноіталійські дукати, їх почали ви­пускати в 1140 році венеціанці, вага монети становила 3-4 гра­ми. Проте найпоширенішими були срібні гроші — від маленької роздрібної монетки до солідного талера вагою ЗО грамів. Мо­нархи, ніби змагаючись між собою, нещадно їх фальсифікували: зберігаючи вагу, систематично зменшували вміст срібла.

12-Економічна думка середньовічного сходу і Феодальної Європи.

У V ст. н. е.. під натиском німецьких племен впала рабовласницька Західна Римська імперія і на її території утворилися варварські королівства. Ці держави мали незрівнянно більш просту, ніж імперія, економічну і політичну організацію, і в ній чітко виявлялися залишки родового ладу. Романо-германський синтез, який походив на значній частині території Західної Європи, в кінцевому рахунку призвело до виникнення великої феодальної земельної власності і основних класів середньовічного суспільства - феодалів і залежних від них селян.

Необхідно відзначити, що не тільки раннє, але навіть розвинене західноєвропейське середньовіччя (XI - XVII ст.) Не залишило для нас скільки-небудь серйозних теоретичних творів з економіки. Однак це не означає, що економічна думка в раннє середньовіччя не розвивалася.У цей період з'явилися економічні проблеми, яких не знав античний світ і які вимагали свого осмислення.

В історичних документах раннього середньовіччя знайшли відображення проблеми, пов'язані з розкладом громади та генезисом феодалізму (відношення до громади і закріпачення селянства, економічна організація ранньофеодальної вотчини, господарські можливості натурального виробництва, тощо). Найбільш повне тлумачення цих питань міститься в джерелах, що відносяться до Франкскому королівства.

Найважливішим джерелом з історії економічної думки раннього середньовіччя є «Капітулярій про маєтках», виданий на початку IX ст.Карлом Великим або його сином Людовіком Благочестивим. З цього пам'ятника можна судити про економічні погляди та економічнуполітику феодалів-вотчинников. Укладач «Капітулярій» виходить з того, що власник маєтку є монопольним власником землі, а помісне господарство повинно обслуговувати його «власні потреби». Дуже характерно, що в «Капитулярии» не згадується громада, так як до цього часу вона перестала бути формою землеволодіння. Великий вплив на економічну думку середньовіччя надавала канонічна доктрина, яка розроблялася церковними юристами, інтерпретаторами церковного права. Каноністи трактували і економічні питання, часто з позицій античної традиції, поглядів Аристотеля.Засновником школи канонізму є Августин Блаженний (354 - 430 рр..). Його основні твори: «Про життя блаженної» (386) і «Монологи» (387). Він вважав торгово-лихварський капітал, як і надмірне багатство, гріхом. Гроші, за Августином, - лише засіб полегшення і прискорення мінових операцій.

13-Розвиток феодальних відносин у Київській Русі.

Київська Русь виникла на рубежі 8-9ст,центром –є Київ,з обєднаням східно-слов*янських племен.

Три етнічні групи:

1)Південні русичі(на території Київ,Чернігів,Галицькі землі)-укаїнці

2)Північні русичі-Новгородські ,Сковські ,Володимеро-Суздальської)росіяни

3)Зах.русичі(Польської,Мінської,Туровських)білоруси

Основні землевласники –князі

Форми феодальної-експлотації

1)Данину(грошова,натуральна(продуктова)

2)відробіток

Важливі галузі економіки

1-с.г

*землеробство

*скотарство

*мисливство

2-ремісниче виробництво

*металургія

*обробка чорних і кольорових металів

*виготовлення знарядь праці

3-предмет побуту

*торгівля(внутрішня-ярмарки базари.

Зовнішня-торгівля між країнами Грецький Запорізький)

*глиняні глечики

*інші галузі

У 9-10 в Київській Русі існує дружина форма державності

1етап пов'язаний з Олегом та Ігорем

2повязаний з правліням княгині Ольги

Існування дружиної форми держ.завершилас за правління Володимера на перший план висуваються бояри

998р запровадив Християнство що зміцнило авторитет і владу князя та сприяло розбудові держави

3етап завершальний припадає Ярославу Мужрому

14-Феодальне землеволодіння –форми характер.Основні категорії залежних селян у Київській Русі

Було соціальне і майнове.

Приватне землеволодіння

1-князівська

2-боярська

Особливості характер були спадковими легко даруваля

*земельна власність

*спадковість

*вільно обмінювалась дарувалася.продавалась

3-монастирська

Види селян

1)вільні селяни (землероби)смерди-мали приватну власність і були економічно незалежними

2)ізгої(безземельне селянство,вони вільні але обмеженя власності)

Закупи-наймити які відробляли позичені гроші

Рядовичі-вільні селяни які добровільно укладали ряд угод з феодалом визнаючи цим свою незалежність від неї.

Колопи-найнижча категорія залежних селян

15-Розвиток міст ремесла і торгівлі в Київській Русі

Міста почали виникати 6 -9ст а процес урбанізації поч..11-13ст(торгівельні ,грошові,певні види ремесла,виготовлення скла)

Місто складалося

1-Дитинець-центральна частина міста яка оточена муром

2-Передмістя –(торговці ремісники)

Інтенсивний процес відокремлення ремесел від сільського господарства привів до того, що в містах зосереджувалися широкі кола ремісників, котрі виготовляли речі не тільки на замовлення, а й для продажу. Збільшення чисельності постійних жителів зумовило зростання протоміст і перетворення їх на міста (гради). На Русі град — укріплене поселення, огороджене місто. Вперше вони виникли наприкінці V — у першій половині VI ст. Протягом наступних століть сформувалися великі міста. УIX—X ст. нараховували 25 міст, а перед монголо-татарською навалою уже близько 300.