Основні особливості економічних поглядів Вільгельма Рошера

В. Рошер також дотримувався цієї тези, вважаючи, що однотипні господарські системи у різних народів жодним чином не можуть існувати. Економіку слід розглядати як частину національної культури - як господарську культуру.

Але В. Рошер в той же час був єдиним представником «старої історичної школи», що приділяв хоча б невелику увагу власне економічної теорії. Він вніс вклад в «теорію цінності і розподілу доходу». В. Рошер взяв за основу теорію факторів виробництва в редакції Ж. Б. Се і з'єднав його з концепцією прибутку Н. Сеніора, маловідомого представника класичної політичної економії. [4] [4] Відповідно до концепції Н. Сеніора, джерелом прибутку є нібито утриманнякапіталіста від поточного споживання.

Поєднавши ці концепції, В. Рошер залишився вірний історизму «німців». Він висловив ідею, згідно з якою в процесі господарського розвитку змінюється значимість (і, відповідно, частка в національному продукті) окремих факторів виробництва. На початкових етапах розвитку головну роль грає земля(природа), потім праця і, нарешті, капітал. Таким чином, величина частки доходів власників капіталу в національному доході відображає ступінь розвиненості національного господарства.

Основні особливості поглядів Карла Кніса

Найбільш радикальним «єретиком» по відношенню до магістрального напрямку економічної науки на II стадії її розвитку (тобто по відношенню до класичної політичної економії) був К. Кніс. Він взагалі заперечував можливість створення економічної науки як такої. Адже наука може існувати тільки там, де є якась повторюваність досліджуваних явищ. Але кожна нація має свій неповторний, унікальний шлях розвитку господарства, тому повторюваність неможлива.Економічні явища за своєю суттю не доступні пізнання. Економісти можуть лише спостерігати їх і давати їм моральну оцінку.

46. Попередники маржиналізму

А. Курно, Г. Госсен, Ж. Дюпої, Й.Г. Тюнен задовго до фундаторів теорії маржиналізму вивчали принципи та ідеї цього напряму економічної думки.

Складно віддати перевагу комусь одному з них, оскільки погляди на теоретичні аспекти економічної науки вони виклали майже одночасно.

Антуан Курно (1801-1877) - французький математик, філософ, економіст. У 1838 р. вийшла його праця "Дослідження математичних принципів теорії багатства", в якій була зроблена перша спроба дослідження економічних процесів за допомогою методів математики.

Курно вивчав поведінку виробничих фірм, що реалізовують продукцію на ринку; іншими словами, його цікавила мікроекономіка. Він увів в обіг поняття "еластичний попит" - зміна попиту у відповідь на зміну ціни. Нееластичними товарами Курно вважав продукти харчування, одяг і взуття.

Вчений уперше в історії запропонував модель максимізації прибутку монополістом: в умовах монополії на товар максимальний ефект (прибуток) досягається за рівності граничного прибутку і граничних витрат; при збільшенні числа виробників максимум прибутку виникає за рівності витрат виробництва і середнього прибутку.

Йоганн Генріх фон Тюнен (1783-1850) - французький математик, економіст, що видав працю "Ізольована держава в її ставленні до сільського господарства і національної економіки". У цій книзі закладені основи теорії розміщення продуктивних сил і теорії граничної продуктивності.

Досліджуючи у своїй праці виробничу функцію, що залежить від чинників виробництва, автор доводить, що найбільший чистий прибуток досягається, якщо граничні витрати кожного чинника виробництва будуть дорівнювати граничній віддачі кожного чинника. Тюнен дійшов думки про те, що бідність і низький рівень життя пов'язані з нестачею вільних земель.

Герман Генріх Госсен (1810-1858) - німецький юрист, економіст. Людина, на його думку, прагне до отримання максимальної корисності, тому вчення Госсена полягає в розробці основних математичних принципів теорії граничної корисності.

У 1854 р. Госсен опублікував книгу "Еволюція законів людської взаємодії", в якій були сформульовані закони, що широко застосовуються і сьогодні:

o перший закон: бажаність певного блага зменшується в міру збільшення пропозиції цього блага;

o другий закон; раціональне споживання встановлюється за рівності граничної корисності сукупності споживаних благ.

Виходячи з останнього закону, обсяг споживання залежить від ціни товару і платоспроможного попиту.

За результатами цих законів формується "принцип рівності граничної норми заміщення" - при існуванні альтернативного розподілу чого-небудь є "ефективний розподіл", відхилення від якого дорівнює втратам від вибору іншого способу. Цей принцип широко застосовується в неокласичній теорії.

Жюль Дюпої (1804-1866) інженер, економіст - є автором низки проектів, основним напрямом яких було дослідження "цінового надлишку" - грошового вимірника прибутку підприємця, що отримується внаслідок реалізації одиниці товару за незмінної ціни.