33. Еволюція класичної політичної економії в першій половині 19ст

Томас Роберт Мальтус (1766-1834) - видатний представник економічної думки початку XIX ст. в Англії. Народився Мальтус у сім'ї поміщика. Закінчив Джезус-коледж Кембриджського університету, здобувши вчений богословський ступінь, а з 1793 р. почав підприємницьку діяльність. З 1797 по 1801 р. був вікарієм у Суррее.

Основні положення теорії народонаселення такі:

1. здатність людини до відтворювання за темпами приросту значно перевершує можливість зростання продовольчих ресурсів, тому що населення зростає в геометричній прогресії, а запаси ресурсів - в арифметичній;

2. зростання народонаселення жорстко обмежується коштами існування.

У природі, за Мальтусом, відповідність між чисельністю населення і кількістю засобів існування досягається епідеміями, голодом, війнами, непосильною працею, що винищує величезну масу людей.

Проблему надмірного зростання населення Мальтус вирішував через зміну заробітної плати. Зростання населення призводить до падіння заробітної плати й обмежує зростання населення у майбутньому. Іншими словами, низький рівень життя робітників визначається біологічними законами, а не соціальними проблемами.

Мальтус виступав проти державної підтримки жебраків, оскільки бачив у цьому заохочення нерозсудливих за рахунок стягнення податків з працелюбних громадян.

Проблему обмеженості ресурсів Мальтус вбачав у такому:

1.ресурси Землі обмежені;

2.через залучення до обігу гірших земель віддача вкладеної праці, капіталу буде знижуватися.

Мальтус у своїх економічних поглядах представляв інтереси великої земельної аристократії (лендлордів).

Теорія прибутку Т. Мальтуса повторює переконання Д. Рікардо. Прибуток визначається як різниця між вартістю товару і витратами праці та капіталу у виробництві.

У кейнсіанстві використовується це положення теорії Мальтуса при розв'язанні питань реалізації і заходів підтримання "ефективного попиту" для регулювання економіки.

34.Соціальні утопічні вчення

У пізнє Середньовіччя (ХVІ-ХVІІ ст.) в економічній думці західної Європи відбуваються значні зміни, спричинені глибоким процесом розвитку мануфактурного виробництва. Великі географічні відкриття, пограбування колоній прискорили процес нагромадження капіталу. У цей період виникають соціальні утопії. Одним із основоположників утопічного соціалізму був Томас Мор (1478-1532 рр.) - видатний мислитель-гуманіст, політичний діяч Англії, страчений за опозицію абсолютизму (відмовився скласти присягу королю як главі церкви).

 Суть утопічних концепцій ранніх соціалістів-утопістів полягала в тяжінні до примітивного ідеалу суспільного устрою на принципах рівності потреб та рівності здібностей. Однак у першій половині XIX ст. під впливом праць представників класичної політекономії доктрини соціалістів-утопістів зазнали істотних якісних змін. Для утопічного соціалізму цей період, пов'язаний із завершенням промислового перевороту, знаменний осмисленням нових економічних реалій, які знайшли своє відображення в розробках лідерів цієї школи Р. Оуена в Англії, А. Сен-Сімона і ПІ. Фур'є у Франції. Саме ці автори та їхні послідовники стали пов'язувати свої ідеї зі сформованими до початку XIX ст. панівними тоді принципами класичної школи політекономії. Вони, як і класики, схиляються до подальшого прискорення наукових відкриттів і технічних винаходів, будь-якого можливого зростання продуктивності.

Класики вважали капіталізм вічним і природним устроєм. На противагу їм, соціалісти-утопісти піддали критиці капіталізм, указуючи на бідність і убогість трудящих мас. Вони вважали, що на зміну капіталізму прийде такий громадський порядок, який принесе щастя всім членам суспільства. Ідеальний суспільний устрій вони іменували по-різному: так, А. Сен-Сімон називав його індустріалізмом, ПІ. Фур'є - гармонією, Р. Оуен - комунізмом. Своїм завданням вони вважали розвиток свідомості, пропаганду своїх ідей, втілення їх у життя шляхом створення комуни, "фаластера", або "базарів справедливого обміну". 

Утопічний соціалізм виявляв протилежність класових інтересів, але відкидав політичну боротьбу і революцію, сподіваючись на перетворення суспільного устрою мирним, еволюційним, компромісним шляхом.